Ма́ти Бо́жа Гваделу́пська або Наша Пані Гваделупська () — образ Богородиці. Свята покровителька Мексики, найшанованіша святиня Латинської Америки. У Кафоличній Церкві образ шанують як нерукотворний.
Свято себто день образу — 12 грудня (національне свято Мексики).
Ім'я За легендою, Богородиця під час об'явлення говорила ацтекською мовою науатль і сама назвала себе — Діва Марія Гваделупська. Існує декілька версій, чому саме така назва: Назва походить від іспанської Діви Марії Гваделупської (Virgen de Guadalupe). Статуя Богородиці знаходиться в муніципалітеті Гуадалупе і є покровителькою автономного співтовариства Естремадура. Христофор Колумб після свого першого плавання (1492—1493) дякував Богородиці Гваделупській за відкриття. Ернан Кортес був родом з Естремадури. Слово Guadalupe [ɡwaðaˈlupe] — це спотворене іспанцями ацтекське слово Coatlaxopeuh («та, що розчавлює змія»).González, Ondina E. and Justo L. González, Christianity in Latin America: a history, Cambridge University Press, 2008, стор. 59. Слово Guadalupe [ɡwaðaˈlupe] — це спотворене іспанцями ацтекське слово Tequatlanopeuh («та, якої походження є на вершині скелястих гір»).Anderson Carl and Chavez Eduardo, "Our Lady of Guadalupe: Mother of the Civilization of Love, " Doubleday, New York, 2009, стор. 205. Слово Guadalupe [ɡwaðaˈlupe] — це спотворене іспанцями ацтекське слово Tequantlaxopeuh («та, яка виганяє того, хто нас пожирає»).
Символізм образуThe Tilma of saint Juan Diego; The Tilma of Guadelupa ; Tonantzin, Guadalupe — Joaquín Flores Segura, стор. 67-76; Our Lady of Guadalupe: faith and … — Jeanette Rodríguez, стор. 22-26
Для корінних жителів Месоамерики ікона Діви Марії Гваделупської не просто черговий образ Богородиці. Він поєднує в собі поряд з образом ряд ацтекських символів, що формують послання, або розповідають про певні події на зразок месоамериканських кодексів.
Обличчя Пані Марії має риси метиської жінки (метиси — нащадки від змішаних шлюбів європеоїдів та індіанців). Довге незбиране волосся спадає донизу, що для ацтеків було ознакою дівочості. Богородиця переперезана вище талії чорною стрічкою — вказує на те, що вона вагітна. Два кінці стрічки трапецієвидної форми, що звисають донизу — символ того, що на зміну старого приходить нове. Марія закриває собою Сонце, себто образ Уїцилопочтлі (Верховний Бог в міфології ацтеків, Господь Війни та Сонця, покровитель Теночтітлана). Разом з тим, Богородиця тримає долоні як при молитві, отже вона не є Бог. Руки Діви Марії мають невеликі відмінності: права — світліша, а ліва — темніша. Церква вважає це символом єдності між расами. Богородиця стоїть в центрі місяця — вона покровителька Мексики (за версією відомого перекладача з науатль Мігеля Леон-Портілья (Miguel León-Portilla) слово Mexico означає «в середині місяця» і походить від ацтекських слів Me-tztli («Місяць»), Xi-ctli («середина, пуп») та Co («в»)). Блакитна накидка та рожева туніка — символи неба і землі. Ангел тримає їх руками — символ об'єднання неба і землі; вказує на те, що дане об'явлення прийшло з небес на землю через ангела. Ангел — символ ацтекського воїна-орла, що своєю чергою вказує на Хуана Дієго Куаухтлатоатцина (Cuauhtlatoatzin означає «орел, який говорить» або «той, що говорить як орел»). Положення його голови та широко розплющені очі вказують на те, що він готовий уважно сприймати все, що бачить і чує. Крила мають багатокольорове забарвлення, що схоже на забарвлення птаха Tzinizcan. За легендою, саме ці птахи співали, коли з'явилася Богородиця.
На туніці, навпроти лона Діви Марії розташована чотирьох пелюсткова квітка Науі Оллін (Nahui Ollin). Це найважливіший символ на іконі. В культурі науатль Nahui Ollin (квітка Сонця) означає фундаментальні речі — центр всесвіту, рух, повнота життя, життєдайна енергія Сонця, чотири сторони світу. Символ вказує — Діва Марія носить в своєму лоні того, хто дає життя іншим, Бога.Meg Garduño, Immaculate Immigrant: The Virgin of Guadalupe in Los Angeles: Reflections …, p. xxix На туніці також зображена восьми пелюсткова квітка — символ з'єднання Венери з Сонцем (для ацтеків ця подія означала повноту і поєднання божественних символів Сонця (бог Тонатіу, риси якого пізніше увібрав Уїцилопочтлі) та Венери (бог Кетцалькоа́тль)).
12 грудня (22 грудня — після впровадження григоріанського календаря) було зимове сонцестояння (відродження Сонця, перемога світла над темрявою). Саме в цей день з'явився образ на плащі. Зірки на плащі Діви Марії утворюють сузір'я, а їх розташування відповідає зимовому небу Мексики 12 грудня 1531 року в 10.40 ранку (час зимового сонцестояння; на думку д-ра Homero Hernández Illescas саме в цей час Хуан Дієґо розгорнув свій плащ перед єпископом і на ньому з'явився образ). Візерунки на туніці Діви Марії відповідають рельєфу Мексики. Дослідження проводилися в період з 1981 по 1995 рр. Вчені — спеціаліст із науатль Маріо Рохас Санчес (Mario Rojas Sánchez) та астроном, д-р Меро Ернандес Ілескар (Homero Hernández Illescas) разом із колегами з Франції.The stars on the mantle; http://virgenconstelaciones.blogspot.com/
Особливу увагу привертають сузір'я, що припадають на центр ікони. Північна корона «увінчує» голову Діви Марії — Богородиця є Цариця Неба і Землі. Діва (район серця та долонь) — вказує на дівочість Богородиці. Лев, що розташований навпроти лона Богородиці та його найяскравіша зірка Ре́гул (лат. Rēgulus — «принц» або «маленький король») — Діва Марія носить в своєму лоні «маленького короля» Ісуса Христа («Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів…» (Од. 5,5)).New Discoveries of the Constellations on the Tilma of Our Lady of Guadalupe
Письмові джерелаDocumentos Históricos ; OUR LADY OF GUADALUPE: HISTORICAL SOURCES ; Historiography of the Apparition of Guadalupe
Серед скептиків є поширеним твердження, що не існує достатньої письмової доказової бази про перші сто років вшанування Діви Марії Гваделупської та реального існування Хуана Дієґо (так зване «столітнє мовчання»). Хоча, протягом XX та початку XXI століть інформаційний вакуум був істотно заповнений стараннями багатьох дослідників (E. J. Burrus, G. Grijales, Héctor Rogel H., E. Chávez Sánchez, R. Navarro de Anda, Ernesto de la Torre Villar та інші). Важливу роль у відкритті та каталогізації нових джерел також відіграє Instituto Superior de Estudios Guadalupanos (ISEG). Всі письмові джерела, залежно від того, в якому культурному середовищі вони були створені, поділяються на три групи:
індіанські (корінні) (Nican Mopohua, Anales de Chimalpahin, Anales de Puebla y Tlaxcala, Anales Coloniales de Tlatelolco y México, Anales de Tlatelolco y México, Añalejo de Bartolache, Tira de Tepechpan, Testamento de Cuauhtitlan 1559, «Teponaxcuícatl» або «Cantar del Atabal» та інші).
індіансько-європейські (метиські) ( або Códice Escalada, Nican Motecpana, Códice Florentino (автор Fr. Bernardino de Sahagún), Mapa de Fernando de Alva Ixtlilxóchitl, Testamento de Francisco Verdugo Quetzalmamalitzin та інші).
європейські (передусім, іспанські) (Testamento de Bartolomé López, El testimonio de Díaz de Castillo, El mapa de Uppsala (1556—1562), Testimonio del pirata inglés Miles Philips. 1568, Actas de Cabildo. 1568 y 1569, Pretensiones de los jerónimos de Extremadura, en España та інші).
Особливу увагу привертають Códice 1548 та Nican Mopohua:
У 1995 році історик, єзуїт Xavier Escalada S.J. в одній з приватних колекцій знайшов манускрипт, підписаний Антоніо Валеріано (Antonio Valeriano) та Бернардіно де Саагу́н. Знахідка являє собою лист пергаменту розміром 200 × 133 мм і датується XVI ст. (ймовірно, 1550—1570 рр.). Документ отримав назву (ісп.) Códice 1548 або Códice Escalada (1548 — це дата смерті Хуана Дієґо, яка розташована в верхній частині документа). Кодекс, в ілюстрованій формі, розповідає про Хуана Дієґо та об'явлення Діви Марії Гваделупської. З часу знайдення, ведуться дискусії стосовно автентичності документу. Хоча, були проведені відповідні дослідження. Американській академік, антрополог, лінгвіст, д-р , вчені Інституту фізики Національного Автономного Університету Мексики (El Instituto de Física de la UNAM) та експерти Банку Мексики підтвердили датування кодексу XVI ст. та справжність підписів Антоніо Валеріано та Бернардіно де Саагу́на.Códice 1548 o «Escalada» ; Códice 1548 .
Nican Mopohua — одне з найважливіших письмових джерел. 1649 року в Мехіко католицький священик надрукував мовою науатль книгу (назва походить від перших слів, «Велике чудо» або «Велика подія»). Вона складається з вступу, двох частин (Nican Mopohua (розповідається про історію об'явлення), Nican Motecpana (про чуда, які мали місце)) та висновку. Аналіз документа показав, що автор написав лише вступ та висновок, а основна частина — це твори більш раннього періоду, що належать Antonio Valeriano та Фернандо де Альва Іштлільшочитлю відповідно. Мексиканські вчені Edmundo O'Gorman та Miguel León Portilla вважають, що Antonio Valeriano написав Nican Mopohua у 1556 році.Documentos Indígenas, Nican Mopohua ; Lic. Arturo Rocha Cortés, Nican Mopohua .
Історія
Згідно з переказами, які записані в Nican Mopohua, Богородиця з 9 по 12 грудня 1531 року чотири рази являлася селянинові-індіанцеві Хуану Дієґо Куаухтлатоатцину (Juan Diego Cuauhtlatoatzin).
Перше з'явлення відбулося рано вранці в суботу 9 грудня 1531 року, коли Хуан Дієґо прямував зі свого селища до Мехіко. На пагорбі Тепейяк, біля руїн язичницького храму, несподівано засяяло яскраве світло і перед ним з'явилася прекрасна смуглява чорноволоса дівчина. На вигляд їй було приблизно 15 років. Вона мала дивне, блискуче вбрання — блакитну накидку із золотими зірками та рожеву туніку, що була переперезана чорною стрічкою. Молода жінка веліла Хуану передати християнському священикові такі слова: «Я — Діва Марія, Мати Істинного Бога, що дає і зберігає життя. На цьому місці треба побудувати храм, де твій народ і всі люди, які щиро просять мене про допомогу у своїх бідах і турботах, отримають її.»
Селянин вирушив до францисканського єпископа Хуана де Сумарраґа (Juan de Zumárraga). Той прийняв його, але не повірив у розповідь. Повертаючись ввечері того самого дня додому, Дієґо вдруге побачив на пагорбі Богородицю. Він повідомив її, що єпископ не повірив. Тоді Богородиця веліла селянинові наступного дня знову вирушити до єпископа і повторити прохання, підкресливши, що цього бажає Пресвята Діва Марія, мати Господа.
У неділю Хуан Дієґо вирушив спочатку до церкви, а вже потім до єпископа. Сумарраґа знову засумнівався і попросив Дієґо передати Богородиці, що йому потрібен який-небудь доказ. На пагорбі знову стояла Богородиця, немовби чекаючи Хуана, і попросила прийти сюди ж завтра, аби отримати «знак» для єпископа.
Але в понеділок сильно занедужав його дядько Бернадіно. Хуан Дієґо не зміг прийти на пагорб, оскільки цілий день доглядав за хворим родичем. Попри всі зусилля, стан хворого лише гіршав. Відчуваючи свою близьку смерть, Бернадіно попросив покликати йому священика.
У вівторок 12 грудня, ще затемна, Хуан Дієґо вирушив до Мехіко по священика. Розуміючи, що на пагорбі він може зустріти Богородицю і не встигнути доки живий Бернадіно, Хуан вирушив повз пагорб, але все одно зустрів Діву Марію. Вона заспокоїла селянина, сказавши, що не варто поспішати, оскільки хворий вже одужав. Краще піти на вершину пагорба і забрати звідти докази для єпископа. Коли Дієґо піднявся на пагорб, він побачив, що безплідна донині вершина, попри зимовий час, була заповнена квітучими трояндами. Хуан зрізав декілька з них, а Богородиця допомогла загорнути їх в його плащ (). На прийомі у єпископа селянин розгорнув плащ і троянди посипалися на підлогу. Усі присутні впали на коліна, оскільки побачили на плащі дивовижне зображення Богородиці.
Наступного дня Хуан Дієґо показав єпископу місце об'явлення та повернувся додому. Абсолютно здоровий Бернадіно повідав йому, що вчора зранку він теж бачив об'явлення Богородиці. Діва Марія мала такий самий вигляд, як на плащі і саме вона його зцілила. Також, Богородиця бажала, щоб її образ називали «Свята Діва Марія Гваделупська».