Сте́фан Миха́йлович Ре́шко ( 24 березня 1947, Ключарки, Мукачівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський футболіст, український футбольний арбітр. Гравець збірної СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР (1975).

Біографія Під час навчання в художньо-ремісничому ПТУ серйозно захопився футболом. Після училища працював за фахом червонодеревщиком на фанерно-мебльовому комбінаті. В 1965 році дебютував у «Верховині» з Ужгорода. В 1966 році, не бажаючи проходити військову службу в львівському СКА, перейшов до вінницького «Локомотива». В 1968—1970 роках грав за «Чорноморець» з Одеси, у складі якого двічі (1969, 1970) входив в списки найкращих футболістів УРСР. Будучи гравцем одеської команди почав притягуватися до матчів олімпійської збірної СРСР, зігравши в 1969 році в її складі в 11-ти неофіційних матчахСтатистика матчів олімпійської зборної СРСР у 1969 році . В кінці 1970 року перейшов до київського «Динамо», де виступав до завершення кар'єри. З київським клубом став 4-разовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка Кубків та Суперкубка Європи 1975 року.

В 1971 році зіграв три матчі у складі олімпійської збірної СРСР, в 1975—1976 роках — 15 матчів за головну збірну.

Після завершення футбольної кар'єри в 1979 році закінчив Вищу школу МВС, потім працював в Академії МВС, отримав звання полковника міліції. Зараз — начальник кафедри, доцент національної академії внутрішніх справ України, голова комітету з питань проведення змагань і справедливої гри, контрольно-дисциплінарного комітету Федерації футболу України.

БаптистЗакарпатець Стефан Решко був єдиним баптистом у радянському футболі. Старший брат Володимир — також колишній футболіст. Перша дружина померла в 1988 році від раку. За п'ять років одружився вдруге. Дружина — Лариса, троє дітей: дочка, двоє синів — Стефан (грав у юнацькій команді київського «Динамо») і Євген.

Досягнення Чемпіон СРСР (4): 1971, 1974, 1975, 1977. Володар Кубка СРСР (2): 1974, 1978. Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1975. Володар Суперкубка УЄФА: 1975. Бронзовий олімпійський призер: 1976

Нагороди Орден «За заслуги» І (2020), ІІ (2015) та ІІІ (2004) ступенів.

Виноски

Посилання

Статистика на сайті Клубу любителів історії та статистики футболу «Стефан Решко: Лобановський ніколи не змінював своїх принципів»