Pixies — американський альтернативний рок-гурт, заснований у 1986 в місті Бостон, Массачусетс.
До 2013 року гурт складався з (вокал, ритм-гітара), (лід-гітара), Кім Діл (бас-гітара, бек-вокал) і (ударні). Гурт конфліктно розпався в 1993, але знов возз'єднався в 2004. Після того, як Діл залишила гурт у 2013, Pixies найняли як гастрольну басистку; того ж року її замінила , яка стала постійним членом гурту 2016 року.
Pixies були пов'язані з вибухом популярності альтернативного року в 1990-х і спиралися на такі елементи, як панк-рок і серф-рок. Їхня музика відома своєю фірмовою динамікою «гучно / тихо» і пісенною структурою. Френсіс є головним автором пісень Pixies; його часто сюрреалістична лірика охоплює такі незвичайні теми, як інопланетяни, інцест, та біблійне насильство.
Вони досягли невеликої популярності на своїй батьківщині, але були більше успішними у Великій Британії та континентальній Європі. Їхнє різке поп-звучання вплинуло на такі гурти, як Nirvana, Radiohead, Bush, Blur і Weezer. Популярність Pixies зросла в наступні роки після розпаду, що призвело до світових турів-аншлагів слідом за їх возз'єднанням в 2004.
Історія
Утворення (1986)
Гітарист Джої Сантьяго і автор пісень Блек Френсіс (ім'я при народженні: Чарльз Томпсон IV) зустрілися, коли вони жили поруч один з одним під час відвідування Массачусетського університету в Емгерсті . Попри те, що Сантьяго був занепокоєний відволіканнями, він помітив, що Френсіс грає музику, і двоє почали грати разом. Френсіс вирушив у поїздку з обміну студента до Пуерто-Рико, щоб вивчати іспанську мову. Через півроку, він повернувся в Амгерст і вибув з університету. Френсіс і Сантьяго провели 1984, працюючи на складі, в той же час Френсіс складав пісні на своїй акустичній гітарі та писав лірику у поїзді метро.
Двоє утворили гурт в січні 1986. Через два тижні, Френсіс розмістив рекламу щодо пошуку жінки на місце бас-гітариста, якій подобаються фолк-музиканти Peter, Paul and Mary і альтернативний рок-гурт Hüsker Dü. Кім Діл, будучи єдиною, хто відповів, приїхала на прослуховування без бас-гітари, оскільки вона ніколи раніше не грала на цьому інструменті. Їй запропонували приєднатися до гурту, оскільки їй сподобалися пісні, які показав Френсіс. Вона купила бас-гітару, і тріо почало репетирувати в квартирі Діл.
Після приєднання Діл, гурт безуспішно намагався залучити її сестру, , для гри на ударних. Чоловік Кім запропонував їм найняти Девіда Ловерінга, якого Кім зустріла на своєму весільному прийомі. Своє ім'я гурт отримав після того, як Сантьяго випадковим чином вибрав слово «pixies» зі словника, і їм сподобалося те, як воно виглядало, а також його визначення: «пустотливі маленькі ельфи». Коли гурт визначився з назвою та складом, вони перенесли репетиції в гараж батьків Ловерінга в середині 1986, і почали грати концерти у барах в Бостоні та його околицях.
Come on Pilgrim (1987) Поки Pixies виступали разом з , їх помітив продюсер Гарі Сміт, менеджер студії «Fort Apache». Він сказав гурту, що «не міг спати, поки ви не станете всесвітньо відомими». Незабаром, гурт записав демо з 17-а піснями у «Fort Apache», яке стало відоме серед шанувальників як Purple Tape, адже обкладинка мала фіолетовий фон. Сеанс запису був завершений через три дні і профінансований батьком Френсіса за ціною 1 тисячі доларів. Місцевий промоутер Кен Гоус став менеджером гурту і передав демо Іво Воттс-Расселу з незалежного лейблу 4AD. Воттс-Рассел майже відкинув гурт, вважаючи їх занадто нормальними, «надто рок-н-рольними», але підписав їх на лейбл через переконання своєї дівчини.
Після цього, вісім треків з Purple Tape були вибрані для міні-альбому Come on Pilgrim, першого релізу Pixies. Френсіс спирався на свої враження в Пуерто-Рико, головним чином у піснях «Vamos» та «Isla de Encanta», що описують бідність у Пуерто-Рико. Релігійна лірика на Come on Pilgrim і пізніших альбомах була натхненна тим часом, коли його «народженні згори» батьки відвідували церкву п'ятидесятників. Критик Гізер Фарес побачила на альбомі такі теми, як сексуальне розчарування («I've Been Tired») та інцест («Nimrod's Son» і «The Holiday Song»).
Surfer Rosa і Doolittle (1988—89) Слідом за Come on Pilgrim вийшов перший повноцінний альбом Pixies, Surfer Rosa. Альбом був записаний за два тижні Стівом Альбіні (якого Воттс-Рассел найняв за порадою колеги з 4AD), і вийшов на початку 1988. Surfer Rosa здобув Pixies визнання в Європі; як Melody Maker, так і Sounds дали Surfer Rosa свою премію «Альбому року». Хоча відгуки американських критиків також були позитивними, але дуже стриманими; ця реакція зберігалася протягом більшої частини кар'єри гурту. У 2005, альбом був в кінцевому рахунку сертифікований «золотим» у США. Після випуску альбому, гурт прибув до Англії, щоб підтримати Throwing Muses на європейському турне «Sex and Death», яке починалося з клубу «Mean Fiddler» в Лондоні. Також вони відвідали Нідерланди, де Pixies вже отримали достатню увагу ЗМІ, щоб стати хедлайнерами туру. Френсіс пізніше згадував: «Вперше, коли я зробив це з Pixies, було в Нідерландах». Турне стало відомим за приховані жарти гурту, наприклад, виступ зі своєю концертною програмою в алфавітному порядку. Тим часом, Pixies підписали американську угода про дистрибуцію з мейджор-лейблом Elektra. Близько цього часу, Pixies познайомилися з британським продюсером Гілом Нортоном. Нортон спродюсував їхній другий студійний альбом, Doolittle, який був записаний в останні шість тижнів 1988 і розглядався як відхід від сирого звучання Come on Pilgrim і Surfer Rosa. Doolittle мав набагато чистіший звук, переважно завдяки Нортону та бюджету, який складав 40 тисяч доларів, що було вчетверо більшим, ніж бюджет Surfer Rosa. Doolittle мав сингл «Here Comes Your Man», який біографи Джош Френк і Кейн Генц описують як надзвичайно жваву і попсову пісню для гурту. «Monkey Gone to Heaven» стала потрапила в список Топ-10 сучасних рок-хітів на радіо в США, тоді як у Великій Британії увійшло в Топ-100. Як і Surfer Rosa, Doolittle отримав визнання шанувальників та музичних критиків.
Перерва (1989—90) Після Doolittle, у відносинах між Діл та Френсісом почала з'являтися напруженість (наприклад, Френсіс кинув гітару в Діл під час концерту в Штутгарті), і Діл майже вигнали з гурту, коли вона відмовилася грати на концерті у Франкфурті. Сантьяго, в інтерв'ю для Mojo, сказав, що Діл є «свавільною і хоче включити свої власні пісні, досліджувати свій власний світ» в альбомах гурту; врешті-решт, вона визнала, що Френсіс був співаком і мав музичний контроль над гуртом, але після подій у Франкфурті «вони начебто перестали говорити». Гурт ставав все втомленішим під час американського турне «Fuck or Fight», яке стартувала після туру на підтримку Doolittle, і сутички між членами продовжувалися. Після завершального концерту в Нью-Йорку, гурт був надто виснаженим для участі у вечірці, присвяченій кінцю туру, та незабаром оголосив про перерву.
Протягом цього часу, Сантьяго та Ловерінг вирушили у відпустку, а Френсіс здійснив короткий сольний тур, який складався з концертів для заробляння грошей на паливо, поки він їздив по всій країні. Діл створила новий гурт, , який також включав з і бас-гітаристку Джозефіну Віггс із Perfect Disaster. Їхній дебютний альбом, , вийшов в 1990.
Bossanova, Trompe le Monde і розпад (1990—2002)
У 1990, всі члени гурту, окрім Діл, переїхали до Лос-Анджелесу. Ловерінг заявив, що він, Сантьяго і Френсіс переїхали туди "тому, що там була студія звукозапису. На відміну від попередніх записів, гурт мав мало часу для підготовки заздалегідь, тому Блек Френсіс написав більшу частину альбому в студії. Завдяки синглам «Velouria» та «Dig for Fir», Bossanova досяг 70-ї позначки в американських чартах. У Великій Британій, альбом, навпаки, посів третє місце. Також у 1990, Pixies випустили кавер-версію на пісню Paul Butterfield Blues Band «Born in Chicago» для збірки Rubáiyát: Elektra's 40th Anniversary.
Гурт продовжив виступати і випустив Trompe le Monde у 1991, їхній останній альбом до розпаду. Альбом містить пісню «U-Mass», котра була описана як композиція про апатію в коледжі, і гітарний риф якої був написаний роками раніше перед тим, як Френсіса і Сантьяго вибули з Массачусетського університету. Альбом також включає кавер-версію The Jesus and Mary Chain «Head On». Також в тому році, гурт випустив кавер-версію пісні «I Can't Forget» для триб'ют-альбому Леонарда Коена I'm Your Fan, і почав міжнародний тур, на якому грав на стадіонах у Європі та менших закладах у Сполучених Штатах. Потім вони розпочали некомфортний тур в підтримку U2 на їхньому турі Zoo TV у 1992. Між учасниками гурту виникла напруженість, і наприкінці року Pixies взяли творчу відпустку та зосередилися на окремих проєктах.
На початку 1993, Френсіс заявив в інтерв'ю для BBC Radio 5, що гурту кінець і не надав ніяких пояснень у той час, без відома інших членів гурту. Пізніше він подзвонив Сантьяго, а потім повідомив Діл і Ловерінгу через факс у січні 1993. Після розпаду чотири учасника розпочали окремі проєкти. Блек Френсіс взяв ім'я Френка Блека, і випустив кілька сольних альбомів, включаючи низку релізів як гурту Frank Black and the Catholics. Діл повернулася до The Breeders, які випустили хіт «Cannonball» на своєму «платиновому» альбомі у 1993, а через декілька років випустили ще два альбоми. Вона також сформувала гурт , які випустили один альбом. Сантьяго грав на лід-гітарі на деяких альбомах Френка Блека, а також на альбомах інших виконавців. Він написав музичну тему для серіалу Fox «» і фільму «Злочин і кара по-американськи». Він створив гурт The Martinis зі своєю дружиною Ліндою Малларі, який випустив альбом у 2004. Того ж року, він зіграв на лід-гітарі на альбомі Statecraft, новеліста і музиканта Чарльза Дугласа. Ловерінг став чарівником і давав нерегулярні виступи як «Науковий феноменаліст», виконуючи експерименти на сцені та іноді відкриваючи виступи Френка Блека і The Breeders. Ловерінг продовжував свою музичну кар'єру, граючи з гуртом Cracker, а також на одному з сольних альбомів Тані Доннелі та в пісні The Martinis «Free», яка з'явилася на саундтреці фільму «».
4AD та Elektra Records продовжували випускати матеріал Pixies у відсутності гурту. Вони випустили збірку найкращих пісень Death to Pixies (1997), збірку радіо-сесій Pixies at the BBC (1998), і збірку Complete 'B' Sides (2001). Тим часом, матеріал з першого демо-запису вийшов як мініальбом Pixies (2001) на лейблі Cooking Vinyl у Великій Британії, тоді як в США — на spinART Records; Френк Блек також використовував ці лейбли для випуску сольних робіт та альбомів з The Catholics.
Воз'єднання (2003—12)
Протягом 11 років після розпаду, іноді поширювалися чутки про возз'єднання гурту. Попри те, що Френк Блек наполегливо заперечив їх, він почав включати все більшу кількість пісень Pixies в свою концертну програма з The Catholics, також періодично запрошуючи Сантьяго для гри в своїх сольних роботах та Ловерінга, який відкривав своїми магічними шоу концерти Блека.
У 2003, учасники гурту провели серію телефонних дзвінків, що призвели до невеликих репетицій, а незабаром до рішення про возз'єднання. В лютому 2004 був оголошений повноцінний тур, а квитки на майже всі перші концерти були розпродані протягом декількох хвилин. Чотири концерти гурту в лондонському музичному майданчику Brixton Academy стали найшвидше продаваними за двадцятирічну історію закладу.
Перший концерт після возз'єднання Pixies зіграли 13 квітня 2004 в кафе «The Fine Line» у Міннеаполісі, Міннесота, а після розігріваючого туру по США і Канаді гурт зіграв на фестивалі Коачелла. Гурт провів велику частину 2004 в турі по Бразилії, Європі, Японія та США. Pixies здобули нагороду «Виконавець року» на Бостонській музичній премії у 2004. Як повідомляється, тур возз'єднання у 2004 зібрав понад 14 мільйонів доларів за продаж квитків.