Андрій ІІ Ярославич (1222 — 1264) — третій син великого князя Ярослава Всеволодовича, князь суздальський, у 1250—1252 роках великий князь владимирський.
Біографія
Після смерті батька Ярослава, у наступному 1247 році Андрій разом із старшим братом Олександром Невським поїхали в улус Джучі у ставку хана Батия, а звідти в столицю Монгольської імперії до великого хана Гуюка, який поділив титул і землі батька між братами: ярлик на Владимирське князівство і титул «Великий князь Владимирський» отримав молодший Андрій, а Київ був переданий старшому брату Олександру, який тепер мусив підпорядковуватися молодшому брату.
У 1250 Андрій одружився з Устиною — донькою галицького князя Данила Романовича та став його союзником.
У 1252 Олександр Невський поїхав на Дон до Сартака, сина Батия — зі скаргами на брата Андрія, що той не за старшинством отримав великокняжий стіл і не сповна платив ханові данину. Монголи передали Олександру ярлик на велике князівство владимирське, а проти Андрія були висунуті звинувачення в зраді Орди та направлено каральне військо під проводом Неврюя. Під Переяславлем-Залєським монголо-татари розбили невелику дружину Андрія і він втік спочатку у Новгород, а згодом до Швеції.
У 1256 Андрій Ярославич повернувся на батьківщину і був прийнятий Олександром, який помирив його з ханом і дав в уділ Городець і Нижній Новгород, а згодом Суздаль. По смерті Олександра Невського († 1263) знову намагався отримати ярлик на велике князівство владимирське, але хан Берке призначив великим князем наступного брата Ярослава.
Діти У Андрія та його дружини Устини Данилівни було троє синів: Юрій Андрійович — князь Суздальський (1264—1279) Михайло Андрійович — князь Суздальський (1279—1305) Василь Андрійович — князь Суздальський (1305—1309).
Примітки
Джерела
Андрей Ярославич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : 1890—1907. Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890—1907).
Посилання Dynastia Rurykowiczów 2, Всеволод «Велике гніздо»