Лу́ки, або луг — ділянка ґрунту в умовах достатнього або надмірного зволоження, вкрита переважно багаторічними трав'янистими рослинами, переважно злаками та осоковими. Зазвичай луки використовують як пасовища для домашньої худоби та як сіножаті. Всі луки характеризуються наявністю травостою та дерену.
Термінологія Терміни лука і луг за походженням сходять до двох фонетичних варіантів індоєвропейського кореня зі значенням «гнути, кривити» — *lenk- і *leng-, звідки походять і *lǫgъ відповідно. Первісним значенням обох слів було «кривизна».
У давньоруській мові слово позначало «вигин», зокрема «вигин річки», а також «хитрість, підступність». Ця семантика збереглася в («вигин краю сідла»; «вигин річки або берега моря») і лукавий («хитрий, підступний»). Водночас вживалося в значеннях «ліс», «болото», «низина», «заплавна лука».
З XV століття засвідчене в сучасному розумінні «рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю»Лугъ; Лоука // Лука // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2010. — Вип. 16. — С. 107., а — у значенні «поросла лісом низина»Лугъ, луг // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2010. — Вип. 16. — С. 105—106., яке відбилося в назві Великого Лугу. Іще на початку XX століття «Словарь української мови» Бориса Грінченка подавав винятково в давньому значенні, що досі живе в літературній мові як застаріле.
У сучасній мові лу́ка і луг вважаються синонімами, хоча останнє часто позначає луку, котра поросла кущами.
Класифікація Луки класифікуються за місцем розташування на материкові, гірські та заплавні.
Найкращі і найпродуктивніші луки у долинах річок, де дерева не можуть рости через поверхневі води.
Галерея
Див. також Болотна лука Заплава Оболонь Блоні Обростання
Коментарі
Примітки