Брита́нський мона́рх, або Сувере́н, — голова держави в Сполученому королівстві й у Британських заморських територіях. Чинна британська монархія веде свою історію з часів англосаксів. У ІХ столітті Вессекс почав домінувати, і в Х столітті Англія була об'єднана під владою одного монарха. Більшість британських монархів Середньовіччя правили як абсолютні монархи. Часто їхню владу обмежувала шляхта і Палата громад. Зокрема, лише монарх має право оголошувати війну і підписувати мирові угоди. До того ж не лише від імені Великої Британії, а й від імені інших країн, які визнають над собою британську корону, наприклад, Канади й Австралії. Також монарх призначає прем'єр-міністра після загального голосування. За традицією на цю посаду затверджується голова партії, що перемогла на виборах, проте законодавчо зробити інакше монарху не заборонено, тож монарх може поставити на чолі уряду будь-яку іншу людину. Більшість прерогатив на практиці реалізують міністри. Наприклад, влада регулює цивільну службу і видає паспорти. Деякими прерогативами монарх користується номінально, за порадою прем'єр-міністра і Кабінету. Приклад повноважень — право розпускати парламент. Згідно з парламентським звітом, «Корона не може вводити нові прерогативи».
Чинний монарх — король Чарльз III, який зійшов на престол 8 вересня 2022 року після смерті своєї матері, королеви Єлизавети II. Його спадкоємець — старший син, Вільям, Принц Уельський. Монарх і його найближчі родичі виконують різні офіційні, церемоніальні, дипломатичні й представницькі обов'язки.
Історія
Монархи Англії
Монархи Шотландії
Шотландське королівство виникло як держава 843 року, коли монарх королівства Дал Ріада Кеннет МакАльпін підкорив королівство піктів Алба. З огляду на те, що Дал Ріада населяли племена скоттів (що переселилися з Ірландії в IV столітті, одне з племен ірландців), Кеннет Мак-Альпін носив також титул короля скоттів. Коли він став королем, його титул був «король скотів і піктів». Відповідно, держава звалася Скоттією (Скоттландом, Шотландією) і Піктією. Згодом слово «Піктія» зникло з назви і залишилася назва «Шотландія». Піктів частково знищили, частково асимілювали скотти.
Унія 1707 року
Королівство Великої Британії виникло внаслідок злиття Королівства Англії і Королівства Шотландії, які перебували в особистій унії від 24 березня 1603. 1 січня 1801 Велика Британія злилася з Королівством Ірландії (також раніше в особистій унії з Великою Британією), щоб сформувати Сполучене Королівство Великої Британії і Ірландії. Після того як 6 грудня 1922 частина Ірландії покинула союз, 12 квітня 1927 його ім'я було змінене року на Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії і Півні́чної Ірла́ндії.
Спадкування престолу Спадкування престолу здійснюється відповідно до Акту про престолонаступництво 1701 року зі змінами від 2011 року. Порядок престолонаступництва визначається за принципом абсолютної прімогенітури (відомої також як шведська система престолонаступництва), тобто престол передається по низхідній лінії незалежно від статі. Крім того, спадкоємець до моменту вступу на престол повинен бути протестантом і складатися в спілкуванні з церквою Англії, але може вступати в шлюб з католиком.
Нині спадкоємець престолу — Вільям, принц Уельський, герцог Корнуольський і Кембриджський, спадкоємець другої черги — його старший син принц Джордж Кембриджський.
Повноваження і політична роль суверена Формально у Великій Британії вся повнота влади (виконавча, судова і законодавча влада) належить монархові, але в реальності суверен обмежений різними конституційними актами, традиціями та прецедентами.
Суверен відповідальний за призначення прем'єр-міністра; формальне призначення відбувається на церемонії, що називається поцілунок рук (). Згідно з конституційним звичаєм, суверен призначає осіб, які зможуть отримати підтримку в Палаті громад: звичайно це голова партії більшості в цій палаті. Якщо партії більшості немає (малоймовірний випадок через англійську систему відносної більшості), дві або більше груп можуть сформувати коаліцію, і її голова стане прем'єром. В особливих випадках суверен може самостійно обрати прем'єр-міністра, але останньо це сталося лише один раз — 1974 року, коли Гарольд Вільсон став прем'єр-міністром після загальних виборів 1974 року, на яких його Лейбористська партія не отримала більшості. (Замість дострокових виборів з ініціативи уряду меншини, монарх має право затримати розпуск парламенту і дозволити партіям опозиції сформувати коаліційний уряд.)
Монарх призначає і формує уряд. Звичайно це відбувається за порадою прем'єр-міністра, хоча немає чітких правил, які б забороняли суверенові самостійно визначати склад його уряду. Також суверен формально приймає відставку уряду, хоча відповідно до звичаїв і кодексу не може самостійно ініціювати цей процес.
Монарх щотижня зустрічається з прем'єр-міністром; регулярні зустрічі проводяться також з іншими членами Кабінету. Монарх може висловити своє бачення й порадити якісь рішення, але звичайно погоджується з прем'єр-міністром та іншими членами уряду.
Монарх має схожі стосунки з автономними урядами Шотландії і Уельсу. Суверен призначає першого міністра Шотландії, але з висування Шотландського парламенту. Першого міністра Уельсу, з іншого боку, безпосередньо обирає Національна асамблея Уельсу. У справах Шотландії суверен діє за порадою Шотландського уряду. У справах Уельсу суверен діє за порадою прем'єра Великої Британії та Кабінету, бо автономія Уельсу обмежена. Північна Ірландія зараз не має автономного уряду; його асамблею і виконавчий орган розпущено.
Суверен також відіграє роль голови держави і голови Церкви Англії. Присяга вірності приноситься Королю (або Королеві), а не Парламенту чи нації. Також суверен є верховним головнокомандувачем збройних сил і без згоди Монарха армія не може застосовуватися за межами держави (не формальність). Більше того, гімн Британії звучить: — Боже, бережи Короля (або Королеву). Обличчя монарха зображується на поштових марках, монетах, на банкнотах, що їх випускає Банк Англії (банкноти інших банків, Банку Шотландії та Банку Ольстера, без зображення Суверена).
Також формально від імені монарха здійснюється правосуддя, надається підданство, посвідчення водія та інші державні документи.
Варто додати, що формально суверен є головою держави також в багатьох країнах Співдружності, серед яких Канада й Австралія, але реальної влади Монарх там не має.
Резиденції монархів
Символи
На звичайному варіанті герба дев'ять левів: сім на щиті (з них шість відповідають Англії, і сьомий — Шотландії), один (у короні) зверху щита, а ще один (теж у короні) підтримує щит справа. З двох левів у короні той, що підтримує щит, відповідає Англії, а другий стоїть на третій короні. З іншого боку щит підтримує закутий у ланцюг одноріг, який відповідає Шотландії.
На шотландському варіанті герба сім левів: п'ять на щиті (з них три відповідають Англії, і ще два — Шотландії), один (у короні) зверху щита, і останній (теж у короні) підтримує щит зліва. З двох левів у короні той, що підтримує щит, відповідає Англії, а другий стоїть на третій короні. З другого боку щит підтримує закутий в ланцюг одноріг, що відповідає Шотландії. Четверта корона — на голові однорога.
Офіційний прапор монарха у Великій Британії — Королівський штандарт, на якому зображений королівський герб. Він вивішується лише на будівлях, човнах і транспортних засобах, у яких присутній суверен. Королівський штандарт ніколи не приспускають у траурі, адже монарх існує завжди: коли попередник помирає, його або її спадкоємець стає сувереном у той самий момент.
Коли монарх не в резиденції, підіймається прапор Великої Британії (Букінгемський палац, Віндзорський замок і Сандрінгемський палац), але в Шотландії вживається Королівський штандарт Шотландії (Голірудгаус і Балморал).
Див. також Церква Англії Конституція Великої Британії Корона-в-Парламенті Парламент Великої Британії Порядок наслідування престолу Список британських монархів Британська королівська сім'я
Джерела Sayers, Jane E. (2004). «Adrian IV (d. 1159)» . Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. Tomkins, Adam (2003). Public Law. N.Y.: Oxford University Press (Clarendon Law ser.). Waldron, Jeremy (1990). The Law. Routledge. Castor, Helen (2010). She-Wolves: the Women who Ruled England Before Elizabeth. Faber and Faber.