Семен Андрійович Барзилович (25 квітня 1903, Новий Ропськ — 27 липня 1958, Київ) — український архітектор, художник, педагог, член Спілки архітекторів СРСР.

Біографія

Народився року в містечку Новий Ропськ Новозибковського повіту Чернігівської губернії в родині священика. Після закінчення в 1921 році Стародубської середньої школи вступив до Київського архітектурного інституту, реорганізованого в Художній інститут, архітектурний факультет якого закінчив у 1928 році із званням «архітектор-художник, організатор виробництв». Учень П. Альошина, О. Вербицького, П. Хаустова.

Навчаючись працював, пройшовши шлях з усіх будівельних спеціальностей від чорноробочого до архітектора.

Працював у «Міськбудпроекті», «Військпроекті», «Київпроекті», архітектурних майстернях Управління в справах архітектури Києва та інших установах.

Помер 27 липня 1958 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 14, ряд 11, місце 15). На могилі квітник, мармурова дошка на огорожі. Текст напису: «Барзилович Семен Андреевич 1903—1958». Архітектурна діяльність Автор понад 100 проєктів житлово-побутового характеру, а також промислового, залізничного, громадського, торговельного та інших, на яких вів авторський нагляд.

Брав участь у проєктуванні та будівництві у Києві: кінофабрики (1927—1930); залізничного вокзалу (1928—1930); добудові театру опери та балету (1937—1938); житлового будинку на Нагірній вулиці, 8/32 (1938—1940); забудові Гідропарку (1949—1950); житлових будинків акторів та архітекторів на Пушкінській вулиці (нині вул. Євгена Чикаленка, 1939—1954); житлового будинку на Почайнинській вулиці (1939); адміністративного та житлового будинку Київського цукрового тресту на Прорізній вулиці (1940—1945); водного басейну в Ботанічному саду (1944); житлового будинку 4-ї взуттєвої фабрики на вулиці Фрунзе (нині Кирилівська) (1946—1957); будівель пляжу на Трухановому острові (1945—1946); сільськогосподарської академії та політехнікуму зв'язку (1945); розробка проєкту огорожі біля пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1947); перепланування та благоустрій Подільського району (1951); планування Сінної, Солом'янської та Лук'янівської площ (1949—1950); варіанти планування та забудови Дарниці (1949—1950); урядової пристані на Дніпрі (1947—1948); піонерського табору для дітей заводу «Укркабель» в Пуща-Водиці (1950—1958) та багатьох інших.

Спільно з архітекторами В. Жогою, В. Павленком, Б. Бондаренком в 1945 році розробив проєкт під девізом «Кантата» архітектурного ансамблю Хрещатика (четверта премія), а в 1947—1952 роках брав участь в роботах по його забудові.

Барзиловичу також належить: оформлення могили Т. Г. Шевченка в Каневі (1929—1932); будинок Червоної армії в Тернополі (1941); участь у проєктуванні й будівництві житлового будинку працівників народної освіти в Сталіно (нині Донецьк; 1929—1930).

Викладацька робота В 1945—1947 роках вів викладацьку роботу в Київському інженерно-будівельному інституті. Також викладав в Київському залізничному технікумі, Технікумі житлово-цивільного будівництва, залізничні профшколі, на різних курсах по підвищенню кваліфікації будівельників. Серед учнів: В. К. Жернов, О. О. Анісімов.

Література

Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 966-96254-2-4 стор. 10—11.