Поче́сний громадяни́н мі́ста Кременчука́ — звання, встановлене з метою заохочення та стимулювання найактивніших громадян, які працюють на благо міста КременчукаУ цьому році в Кременчуці не будуть присвоювати Почесного громадянина міста .
З часів Радянського Союзу і до сьогодні звання Почесного мають 30 кременчужан:
У 2010 році було введені зміни до процедури нагородження: звання перестали надавати посмертно, також урочистість відбуватиметься раз на п'ять років, без винятків. Присвоювання відбуватиметься на день міста — 29 вересня. Термін останньої подачі пропозицій — 29 червня того року, у якому буде нагородження. Упродовж липня та серпня проходить громадське обговорення кандидатур, раніше обговорення велося тільки депутатами міської та районних радДепутати планують внести зміни до Положення про звання «Почесний громадянин Кременчука» Обирати «Почесних кременчужан» будуть по новому.
Почесні громадяни
Російська імперія Історія виникнення звання «Почесний громадянин» у Російській імперії сягає XVIII століття. Це був привілейований стан, утворений урядовим маніфестом 10 квітня 1832 року. Отримати звання можна було по праву спадковості (потомствене), на підставі прохання про запис до почесних громадян чи на основі окремого подання відповідних міністерств. Звання почесних громадянин надавалося кандидатам, студентам та випускникам університетів, учням комерційних училищ, випускникам гімназій, артистам імператорських театрів, дітям церковнослужителів, особам після десяти років «корисної діяльності на загальне благо», а також за особисті заслуги перед державою.
Органам місцевого самоврядування надавалося право присвоювати звання почесного громадянства певного міста особам, що відзначилися у громадській чи благочинній діяльності. У Кременчуці на кінець XIX століття проживало 492 почесні громадянина. До переліку почесних відносяться:
№ФотоРоки життяРід діяльності, нагородиДата присвоєння1Герасимов І.?-?Особистий почесний громадянин. Голова ради Крюківського комерційного товариства взаємного кредиту, завідувач Крюківського притулку для бідних ім. Г. Чуркіна, член опікунської ради Кременчуцької жіночої гімназії?1Верховський П.?-?Особистий почесний громадянин. Незмінно обіймав посаду заступника (товариша) директора Кременчуцького міського громадського банку з 1887 до 1917 років?1Роговський С.?-?Потомственний почесний громадянин, помічник бухгалтера Кременчуцького міського громадського банку, член опікунської ради Кременчуцької жіночої гімназії, голова товариства допомоги учням і ученицям народних училищ Кременчука і посада Крюкова, голова розпорядчої комісії народної аудиторії ім. О. С. Пушкіна?1Залкінд А.?-?Потомственний почесний громадянин, власник лісопильного заводу у Крюкові, казначей товариства сприяння заснуванню в посаді Крюкові середнього навчального закладу.?1Масленников О.?-?Особистий почесний громадянин, завідувач відділення комісії допомоги біженцям під час Першої світової війни.?
Радянський період 29 вересня 1967 року з присвоєнням звання почесного громадянина Кременчуку — Семену Бутиріну, Михайлу Дімарі та космонавту Олексію Леонову, почалося відродження традицій почесного громадянства, яке було скасоване після Жовтневого перевороту. За роки радянської влади звання «Почесний громадянин міста Кременчука» були удостоєні 8 осіб. Уперше звання було присвоєне 1967 рокуПочесні громадяни Кременчука.
№ФотоРоки життяЗа що нагородженийРід діяльності, нагородиДата присвоєння1Бутирін Семен Андрійович1899-1970За особливі заслуги в боротьбі за встановлення радянської влади в місті.Брав участь у Радянсько-українській та Другій світовій війнах.29 вересня 19672Дімара Михайло Васильович 1876–1979За заслуги в розвитку системи охорони здоров'я в місті.Все життя присвятив охороні здоров'я мешканців міста.29 вересня 19673Леонов Олексій Архипович30 травня 1934-11 жовтня 2019 Льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, навчався у Кременчуцькому льотному училищі цивільної авіації.29 вересня 19674Січний Іван Микитович1893-1982За активну участь у встановленні радянської влади в Кременчуці та організації робітничо-селянської міліції.Учасник Першої світової війни. Нагороджений багатьма орденами та медалями.24 серпня 19715Приходько Іван Митрофанович1910-1991За великий внесок в розбудову промисловості та соціальної сфери в Кременчуці.Герой Соціалістичної Праці. У різні роки — директор Крюківського вагонобудівного та Кременчуцького автомобільного заводів.29 січня 19816Андрієнко Григорій Юхимович1907-2000За активну участь у відбудові народного господарства міста в післявоєнні роки.Працював на вагонобудівному заводі. У різні роки — секретар парткому заводу, другий секретар міськкому партії.22 вересня 19837Іпатенко Ольга Микитівна8 жовтня 1925—8 січня 2010За багаторічну плідну роботу в будівництві.Герой Соціалістичної Праці.14 жовтня 19868Пономарьова Галина Миколаївна8 жовтня 1925—8 січня 2006За значний внесок у розвиток освіти в місті та плідну педагогічну діяльність.Двадцять один рік була директором школи № 5 — з жовтня 1967 року. Сімнадцять років була головою ради ветеранів Автозаводського району Кременчука — з 1987 року, після виходу на пенсію.20 жовтня 1987
Україна Перше звання почесного кременчужанина за часів Незалежності було присвоєно 22 грудня 1994 року лікару та педагогу Валентині Федько. №ФотоРоки життяЗа що нагородженийРід діяльності, нагородиДата присвоєння1||Федько Валентина Тимофіївна||1913—1 березня 2006||За великий внесок в організацію міської системи охорони здоров'я.||У 1944 році, повернувшись з евакуації до Кременчука, очолила Кременчуцьку дитячу консультацію. Разом з тим працювала і лікарем Будинку дитини, міським педіатром. З 1949 по 1970 — директор Кременчуцького медичного училища. Медичній та педагогічній діяності вона присвятила 51 рік життя.||22 грудня 1994 |- |2||||Коротич Сергій Тарасович||1915-1996||За заслуги в організації міської системи освіти, плідну педагогічну діяльність.||Директор школи № 23 Кременчука. З 1956 року, кавалер ордена Леніна. З 1977 року завідував Кременчуцьким міським відділом освіти||12 квітня 1995 |- |3||||Матійченко Володимир Федорович||1931-2013||За великий внесок у будівельну галузь міста, будівництво житла та об'єктів соціально-побутового призначення.||Керував будівельним управлінням «Житлобуд». За час його керівництва житловою організацією в Кременчуці було збудовано 650 тисяч квадратних метрів житла, 31 навчальний, 14 лікувальних та 12 дошкільних закладів, 6 культурних центрів, 27 комунальних споруд. Зокрема, керував чи брав участь у будівництві: першої дев'ятиповерхівки, Міського палацу культури, річкового вокзалу, пологового будинку, адмінприміщення міської ради, корпусів університету Кременчука та машинобудівного технікуму.||19 вересня 1996 |- |4||||Єпішов Георгій Якович||1914-2008||За великий внесок в справу благоустрою міста — створення парків, скверів, бульварів.||Довгий час очолював лісгосп та лісозахисну станцію. Майже 20 років був керівником зеленого господарства Кременчука.||19 вересня 1996 |- |5||||Залудяк Микола Іванович||1941-2010||За значний особистий внесок в розвиток міста, становлення державності в Україні.||Тривалий час очолював міську партійну організацію. Депутат Верховної Ради УРСР. Заслужений працівник промисловості України.||19 вересня 1996 |- |6||||Кисельов Володимир Вікторович||1 січня 1957-7 січня 2021|| ||Рекордсмен СРСР, Європи та світу, чемпіон XXII Олімпійських ігор із штовхання ядра. Заслужений майстер спорту СРСР, почесний громадянин штату Техас (США).||26 грудня 1996 |- |7||||Маслов Володимир Єлисейович||1933-2007||За особистий внесок в розвиток освіти, науки та культури в місті, підготовку інженерних кадрів.||Перший директор Кременчуцького філіалу ХПІ. Професор, заслужений працівник освіти України, академік і член-кореспондент ряду академій.||4 вересня 1997 |- |8||Федорченко Віктор Михайлович1935-2006За особистий внесок в справу охорони материнства та дитинства в місті, розвиток акушерсько-гінекологічної служби.З 1971 року головний лікар Кременчуцького міського пологового будинку, головний лікар-акушер міста.4 вересня 19979||Литвиненко Володимир Іванович||1938-2011||За заслуги в справі підготовки кваліфікованих медичних кадрів для медичних закладів міста та області.||З 1966 року хірург другої міської лікарні міста Кременчука. 1970 року призначений на посаду директора Кременчуцького медичного училища. Заслужений лікар України.||30 грудня 1997 |- |10||Провізіон Феодосій Харитонович24 січня 1928 — 14 березня 2024За значний особистий внесок в розвиток педіатрії, охорони дитинства та материнства.У 1965—2002 роках головний лікар кременчуцької міської дитячої лікарні. Заслужений лікар України.30 грудня 199711Матицин Володимир Митрофанович 20 травня 1945За особисті заслуги перед містом, значний особистий внесок в розвиток нафтопереробної галузі промисловості міста та України.Працював спочатку начальником цеху, а потім головою правління транснаціональної компанії «Укртатнафта». Голова Всуукраїнського благодійного фонду «Джерела Дніпра».10 вересня 199812Леготкін Геннадій Іванович 26 квітня 1946За видатні особисті заслуги перед містом, активну громадську діяльність, розвиток вітчизняного машинобудування.Працював спочатку заступником начальника цеху, а потім головою правління ВАТ «Кременчуцький колісний завод».27 вересня 200113Василенко Станіслав Кузьмич 16 серпня 1940За видатні особисті заслуги перед містом, розвиток магістральних нафтопроводів в Україні.З 1994 року голова правління ДАТ «ПДМН». 2001 року призначений першим заступником голови правління ВАТ «Укртранснафта».27 вересня 200114Приходько Володимир Іванович 14 жовтня 1942За видатні особисті заслуги перед містом, розвиток українського вагонобудування.З 1986 року — директор ВНДПТІ вагонобудування. З 1994 року голова правління ДАТ «ПДМН». З 2001 року — перший заступник голови правління ВАТ «Укртранснафта». 1978 року головний інженер Крюківського вагонобудівного заводу. З квітня 2003 року президент концерну «Крюківський вагонзавод».24 вересня 200215||Білоусько Іван Порфирович||28 червня 1936-8 червня 2010||За видатні особисті заслуги перед містом.||З 1961 року коваль Кременчуцького автомобільного заводу.||25 вересня 2003 |- |16||Парнета Михайло Павлович 8 серпня 1929За видатні особисті заслуги перед містом.Хірург-ординатор другої міської лікарні, завідувач хірургічного відділу, а з 1963 по 2002 роки — завідувач хірургічного відділу вузлової лікарні станції Кременчук.23 вересня 200417||Коваленко Андрій Володимирович|| 2 січня 1949||За видатні особисті заслуги перед містом.||З 1985 року — заступник начальника локомотивного депо станції Кременчук, з 1986 — секретар парткому локомотивного депо. 1988 року очолив виконком Крюківської районної ради, став її головою.||29 вересня 2005 |- |18||||Коваленко Володимир Миколайович|| 15 липня 1952||За видатні особисті заслуги перед містом.||На початку 1980-х років працював на Кременчуцькому автомобільному заводі. З 1982 року — на партійній роботі. У березні 1990 року став головою Автозаводської районної ради, яку очолює і по сьогодні.||29 вересня 2005 |- |19||||Акімов Віктор Іванович|| 24 лютого 1946||За видатні особисті заслуги перед містом.||З 1979 року — голова Кременчуцької профспілки медичних працівників. З січня 1984 року — головний лікар Кременчуцької СЕС, головний державний санітарний лікар міста Кременчука. Неодноразово був обраний депутатом Автозаводської районної ради, Кременчуцької міської ради, Полтавської обласної ради. Заслужений лікар України.||26 вересня 2006 |- |20||||Черниш Микола Костянтинович|| 6 грудня 1948||За багаторічний вагомий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток і процвітання міста, активну громадську діяльність.||З 1967 року почав працювати на Кременчуцькому автомобільному заводі, де пройшов шлях від слюсаря-складальника складального цеху до заступника генерального директора — директора виробництва ХК «АвтоКрАЗ». З серпня 2005 року — виконавчий директор ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод». Заслужений машинобудівник України.||30 жовтня 2007 |-