Валентин Андрійович Яблонський (8 грудня 1930 с. Вербень Демидівського району Рівненської обл — , Київ) — громадський діяч, народний депутат України ІІ скликання, український учений у галузі освіти, історії, ветеринарної медицини. Доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України (1991), член-кореспондент Національної академії аграрних наук України. Академік-засновник Академії наук вищої школи України (1992). Батько Оксани Яблонської.

Життєпис Народився у с. Вербень Демидівського району Рівненської обл. у родині священника.

1953 — Закінчив Львівський ветеринарний інститут, 1953—1959 — працював головним ветеринарним лікарем Магерівського району Львівської обл., 1959—1962 — навчався в аспірантурі НДІ землеробства і тваринництва західних районів України, 1962—1967 — працював заступником директора з наукової роботи Передкарпатської сільськогосподарської дослідної станції, 1968—1972 — доцент, завідувач кафедри ветеринарії Кабардино-Балкарського університету, 1972—1973 — завідувач кафедри фізіології і біохімії, декан зооінженерного факультету, 1974—1994 — проректор з наукової роботи та завідувач кафедри ветеринарного акушерства Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту . Доктор біологічних наук (1971), професор (1973). 1994—1998 — народний депутат України ІІ скликання, голова підкомітету з науки та технологій Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, член Парламентської асамблеї Ради Європи. 1998 — професор Національного університету біоресурсів і природокористування.

Помер 30 грудня 2022 року у Києвіhttps://nubip.edu.ua/node/119680.

Наукова діяльність Головні напрями досліджень: історія Волині; українсько-польські стосунки; історія УПА; історія України; історія Церкви; історія та організація вищої освіти в Україні та за рубежем; пробле­ми педагогіки вищої школи; наукознавство, ме­тодологія і методи наукових досліджень; фізіологія, патологія та імунологія відтворення тварин.

Створив наукову школу з імунології репродукції тварин. Створив проблемну лабораторію з імунології репродукції.

Автор понад 300 наукових праць, із них — 2 довідники, 11 навчальних посібників, підручники, 7 монографій, біля 900 рефератів у РЖ «Биология», серія «Физиология человека и животных», понад 150 статей у ЗМІ, зокрема: «Вища освіта України на рубежі тисячоліть» (1998); «Наукознавство» (2001); «Біотехнологія відтворення тварин» (2005) — перший український під­ручник для вишів (головний редактор та основний автор, 3 видання)); автор нормативної дисципліни «Ме­тодологія і методи наукових досліджень у тваринництві та ветеринарній меди­цині» для ОС «Магістр»; автобіографічна повість «Сімдесятп'ята зима» (2005); «Нерозставлені акценти» (2010); «Епікриз» (2015); «Нескорена Волинь» (2017).

Член Народного Руху України, народний депутат України, член Ради Європи, спів­автор Європейської Конвенції з біоетики («Про захист людини від невмілого застосування досягнень науки та біотехнології», 1998).

За 55 років роботи в на­уці та вищій освіті вніс свій вклад у підготовку та підвищення кваліфікації біля 15 тисяч фахівців, Підготував 5 докторів та 25 кандидатів наук.

Член Міжнародного товариства імунологів та Міжнародної асоціації ветеринарної освіти, її віце-президент з 1990 р. по 1998 р., учасник багатьох міжнародних симпозіумів та конгресів з імунології репродукції людини та тварин, Член-кореспондент Української академії аграрних наук (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (1992).

Академік-секретар аграрного відділення АН ВШ України та член Президії АН ВШ України з 2004 р.

Нагороди

Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2005). Медаль імені Івана Мазепи (2018)

Примітки

Джерела Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник