Мала Антанта — альянс, сформований в 1920 і 1921 роках Чехословацькою республікою, Румунським королівством і Королівством сербів, хорватів і словенців з метою захисту від угорського ревізіонізму та запобігання реставрації імперії Габсбургів/Австро-Угорщини.
Мета блоку Держави-учасниці блоку мали спільний інтерес — зберегти свої території країн та захиститися від Угорщини і Болгарії, які втратили території внаслідок Першої Світової війни та Тріанонського і Неїського договорів і хотіли їх повернути назад. Альянс отримав підтримку і був створений за сприяння Французької республіки, яка підписала військові угоди з кожною з трьох учасниць Малої Антанти. Для Французької республіки Мала Антанта давала можливість відкриття другого фронту у випадку збройного конфлікту з Німеччиною.
Початкові цілі альянсу з часом ставали все менш актуальними. Збройні сили Угорщини поступалися сукупною військовою потужністю трьом державам Малої Антанти. Відновлення монархії в Австрії або Угорщині також ставало з кожним роком все менш імовірним.
З позиції Чехословаччини ключову роль в блоці мала Підкарпатська Русь, територія якої перед тим належала Австро-Угорщині у складі Угорського королівства. Територія Підкарпатської Русі, передана Чехословаччині після Тріанонского договора, розривала тисячолітній стратегічний кордон Угорщини з Польщою.
Договори було підписано: 14 серпня 1920 — Чехословацька республіка та Королівство сербів, хорватів і словенців 23 квітня 1921 — Чехословацька республіка та Румунське королівство 7 червня 1921 — Королівство сербів, хорватів і словенців та Румунське королівство 16 лютого 1933 — тристоронній договір
Розпад блоку З часом серед країн-учасниць виникли розбіжності в поглядах, звідки виходить зовнішня загроза. Чехословацька республіка побоювалася нападу Третього Рейху і під керівництвом президента Едварда Бенеша пішла на зближення з Радянським Союзом, через що був підписаний разом з Францією 2 травня 1935 року пакт про взаємодопогу. Румунське королівство розглядало СРСР як потенційну загрозу своїй національній безпеці і територіальній цілісності. Після того, як прем'єр-міністром Королівства Румунія став Александру Авереску, Румунія у своїй зовнішній політиці стала орієнтуватися на Королівство Італія та Третій Рейх. Королівство Югославія побоювалася територіальних домагань з боку Італії і стала займати пронімецьку політику з багатьох питань. Королівство Югославія і Румунське королівство увійшли в 1934 р. до складу військово-політичного союзу Балканська Антанта без участі Чехословацької республіки.
Можна припустити, що питання стабільності і непорушності кордонів на Балканах було для Королівства Югославія та Королівства Румунія важливіше, ніж національна безпека Чехословацької республіки.
Загроза з боку Третього Рейху привела країни Малої Антанти до участі в політиці взаємної безпеки, яку ініціював СРСР. У 1933 році країни Малої Антанти сумісно з СРСР та Туреччиною підписали договір щодо визначення агресії.
В 1935—1939 роках посилився вплив нацистської Німеччини та Королівства Італія на Королівство Югославія та Румунське королівство. Пакт поступово почав розпадатися:
Королівство Югославія почало зближатися з про-ревізіоністськими державами (Югославсько-Болгарський договір вічної дружби від 24 січня 1937, Югославсько-Італійський договір нейтралітету 25 березня 1937). Румунське королівство відмовилось підписати пакт взаємної допомоги у 1937 році. Мала Антанта погодилася на угорські рівні права на озброєння. Франція втратила інтерес то цього союзу. Югославська влада принца-регента Павла Карагеоргієвича тихо погодилася з аншлюсом Австрійської республіки.
Мала Антанта почала розпадатися в 1936 р. і остаточно зникла у зв'язку з припиненням існування Чехословаччини в результаті Мюнхенської угоди 29 вересня 1938. Таким чином Мала Антанта де-факто розпалась.
Джерела та література С. В. Віднянський. Мала Антанта //
Література Г. О. Музика. Французько-югославський договір 1927 // І. С. Покровська. Антанта мала // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X