Мико́ла Іва́нович Максимо́вич (*Березень 1855 — †) — український вчений-гідролог, інженер шляхів сполучення, архітектор.

Життєпис Максимовичі були нащадками старовинного українського роду.

Микола народився в Києві в березні 1855 року. Його батько, Іоан Петрович Максимович, був професором Київської духовної академії, де читав курс Старого Завіту і давньоєврейської мови. Мати — багата спадкоємниця Марфа Василівна.

Закінчив Другу київську гімназію (нині — бульвар Тараса Шевченка, 18). Неодноразово брав участь в любительських україномовних спектаклях, співав у хорі під керівництвом Миколи Лисенка.

Після гімназії вступив до Санкт-Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення, який закінчив у 1878 році. Отримав диплом інженера. Повернувся до Києва, де влаштувався на посаду молодшого виконроба в київському окрузі шляхів сполучення, працював над поглибленням і удосконаленням русла Дніпра. Згодом став старшим виконробом, інспектором судноплавства, начальником робіт.

Будівництво На початку 1880-х років, на прохання сестри, Антоніни Малишевської, збудував для неї житловий будинок на розі сучасних вулиць Терещенківської і Гетьмана Павла Скоропадського. Двоповерхову (частково триповерхову) будівлю оформив візерунком цегельної кладки (будинок нині має адресу — вулиця Терещенківська, 25; в кінці XIX століття його надбудували ще одним поверхом).

У 1882–1883 роках взяв участь в благодійному проєкті — будівництві спеціального притулку зі школою для незрячих дітей. На гроші меценатів побудував двоповерховий будинок на розі сучасної вулиці Інститутської і Кріпосного провулка. Окрім житлових приміщень і навчальних кімнат, на другому поверсі розташовувалася будинкова церква Святого Павла. У березні 1884 року отримав за це перший орден — хрест Святого Станіслава III ступеня.

У 1886 році знову допоміг своїй сестрі з будівництвом. Антоніна Малишевська замовила архітектору Андрію Крауссу проєкт двоповерхового особняка в класичному стилі, а її брат — став відповідальним виконавцем будівельних робіт. В особняку були житлові та службові приміщення, з боку двору — тераса для відпочинку (зараз — це будівля на вулиці Леонтовича, 4; у 1935 році її надбудували третім поверхом, у 1990-ті — четвертим).

У 1888 році, за власним проєктом, збудував двоповерховий будинок для себе і своєї сім'ї — нині це будівля на вулиці Богдана Хмельницького, 46. Фасад — зробив асиметричним. Пізніші власники забудували садибу масивними флігелями, але фасад будинку залишився практично без змін і донині. У будинку жив разом із дружиною Марією — дочкою відомого київського підприємця та біржовика Миколи Хрякова.

На початку 1890-х років — допоміг розширити школу-притулок для сліпих, надбудувавши на ній мезонін. А в квітні 1895 року — отримав за це орден Святого Станіслава II ступеня (зараз — це будівля на вулиці Інститутській, 29; за радянських часів над нею надбудували четвертий поверх, а церкву — ліквідували).

Спроєктував і збудував у Києві річкову гавань, попередницю сучасного річкового порту. Проєктно-кошторисні роботи велися в 1895–1897 роках. 6 липня 1897 року було офіційно закладено найбільшу в Російській імперії Києво-Оболонську річкову гавань. Будівництво тривало до 1899-го. Дно замуленої Оболонської затоки поглибили, береги підсипали й укріпили. Довжина нової гавані досягла майже двох кілометрів. Її урочисто назвали на честь імператора Миколи II, а поряд з нею, на Спаській вулиці, встановили обеліск (не зберігся). Проєкт особняка МалишевськоїАндрій Краусс, 1886Школа-притулок з церквою Святого Павла1890-ті

Дніпро і викладацька робота

Максимович допоміг створити яхт-клуб на Трухановому острові. Його заснували у 1887 році, а згодом — яхтсмени обрали Максимовича своїм командором. Яхт-клуб мав власний причал, майстерні, парк, кілька будинків (один із них у 1895 році клубу подарував Максимович).

Максимович ретельно вивчив водний режим Дніпра та його приток, неодноразово публікував свої дослідження. У 1894 році, на Міжнародному судноплавному конгресі в Гаазі, зробив доповідь французькою мовою про свої спостереження. У 1900 році, на Всесвітній виставці в Парижі, експонував свої матеріали по режиму Дніпра біля Києва, за що отримав від журі виставки золоту медаль.

Максимовича вважають основоположником наукових гідрологічних досліджень Дніпра та його басейнуЯцик А. В. Яковлєв Є. О. Осадчук В. О. До питання щодо спуску Київського водосховища / За ред. А. В. Яцика. — К.: Оріяни, 2002. — С. 22.. Головна його праця — двотомне ілюстроване видання «Дніпро і його басейн», яке вийшло в Києві в 1901 році.

У 1899 році рада Київського політехнічного інституту запросила Максимовича викладати курс внутрішніх водних сполучень, а через рік — його затвердили виконуючим обов'язки професора КПІ на кафедрі будівельного мистецтва.

Переїзд У 1902 році — залишив Київ. Отримав призначення на посаду начальника Варшавського округу шляхів сполучення (1902–1906 роки).

З 1906 року — член інженерної ради та керуючий внутрішніми водними шляхами в Центральному управлінні Міністерства шляхів сполучення, дійсний статський радник.

У 1907 році — померла дружина, Марія Миколаївна.

Повернення У 1919 році — повернувся до Києва. Оселився у колишньому будинку своєї матері на вулиці Леонтовича, 6.

Українська Академія наук (УАН) обрала Максимовича головою гідрологічної секції. Одночасно, він відновив викладання в КПІ, а з 1922 року — став також професором Київського інституту народного господарства. Продовжував публікувати наукові праці з гідротехніки.

Заповнюючи чергову, останню в житті, анкету у 1927 році писав, що є штатним заслуженим професором, головою Гідрологічної секції при УАН, завідувачем секції водних шляхів Науково-дослідного інституту водного господарства України, що може викладати російською, українською мовами, а німецькою та французькою — читає і пише, що позапартійний, удівець, на утриманні — дочка (39 років), вдова лікаря; онука (10 років) та хворий інвалід небіж (49 років).

Помер — 14 березня 1928 року, не доживши кілька тижнів до 50-річного ювілею своєї інженерно-наукової та будівельної діяльності.

Примітки

Джерела Кальницький М. Київський інженер Микола Максимович // Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»: primetour.ua Максимович Николай Иванович // Про Максимовича на сайті «Генеалогическая база знаний: персоны, фамилии, хроника»: baza.vgd.ru Друг О. Малаков Д. Особняки Києва. Богдана Хмельницького, 46 // Про будівлю, зведену Максимовичем, на сайті «Архитектор Павел Алешин»: alyoshin.ru Яцик А. В. Яковлєв Є. О. Осадчук В. О. До питання щодо спуску Київського водосховища / За ред. А. В. Яцика. — К.: Оріяни, 2002. — С. 22.