Рекреаці́йна геогра́фія — галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговчого персоналу, органу управління та рекреантів.
Етапи розвитку Перші розробки відносно рекреаційної проблематики з'явились у 1970-х роках. Ініціаторами стали Мінц, Твердохлєбов, Мироненко. На першому етапі розвитку вели облік та оцінювали рекреаційні ресурси в межах Радянського Союзу. На другому етапі вивчали рекреаційну діяльність, як вид людської діяльності і розроблялась проблема класифікації та територіальної організації рекреаційної діяльності. 1989–1995 роки рекреаційна діяльність перебуває у значенні міждисциплінарного об'єкта досліджень. В цей час розробляються теоретичні основи рекреаційної діяльності в окрему наукову галузь — рекреалогію. 1995–1997 роки. В рекреаційній географії стають пріоритетними є дослідження поведінки людей у рекреаційному просторі, як в цілому світі, так і на конкретній території, в конкретному соціокультурному оточенні.
Об'єкт, предмет і суб'єкт досліджень Об'єктом дослідження в різні часи були: Рекреаційні ресурси; Рекреаційна діяльність; Рекреаційні системи (які згодом перейшли у ТРС);
Сучасним предметом дослідження рекреаційної географії є: Закономірності, принципи розвитку і розміщення рекреаційних систем від найменших до найбільших рекреаційних кластерів, якими є рекреаційні господарства різних країн.
Типи рекреаційних ресурсів: Природні — кліматичні (Французька Рив'єра, Південне узбережжя Криму), гідрологічні (Трускавець, Гідропарк), ландшафтні (Йосеміті, Канівські гори). Біо-антропогенні — національні парки (Єллоустоун, Святі гори), заказники, заповідники (Асканія-Нова), зоопарки (Дрезденський, Київський), ботанічні сади (К'ю, Чернівецький), дендропарки (Грейфсвальдський, Софіївка). Історико-культурні — архітектурні пам'ятки (Акрополь, Хотинська фортеця), музеї (Лувр, Харківський музей природи), пам'ятники, релігійні центри (Потала, Почаївська Успенська лавра). Соціально-економічні — санаторії, готелі, ресторани, транспорт, спортивно-оздоровчі заклади, сфера послуг тощо.
Суб'єктами виступають: Рекреанти та рекреатори (обслуговчий персонал для рекреантів).
Завдання Основні цільові завдання досліджень рекреаційної географії: Вивчення ролі та місця рекреаційної системи; Аналіз закономірних принципів і факторів розвитку рекреаційної діяльності в ТРС; Комплексний аналіз рекреаційних ресурсів, їх оцінка; Аналіз основних потоків за видами і формами рекреаційної діяльності; Характеристика рекреаційної діяльності за організаційно-економічними формами; Аналіз проблем та перспектив розвитку рекреаційної системи;
Підрозділи До спеціалізованих наук рекреаційної географії належать: Рекреаційне краєзнавство; Рекреаційний туризм; Рекреаційна картографія; Рекреаційна геоглобалістика;
Джерела
Література
Посилання Все про туризм: туристична бібліотека