Вулиця Шпита́льна — вулиця у Галицькому районі міста Львова. Прямує від вулиці Городоцької до перехрестя вулиць Базарної, Джерельної, Шолом-Алейхема та Раппапорта. Прилучаються вулиці: Куліша, Данилишина, Котлярська, Біласа, Дарії Гусяк.

Історія та назва Вулиця розташована поблизу давнього передміського єврейського кварталу. Була межею старого єврейського цвинтаря. Не пізніше 1664 року зафіксована перша офіційна назва — Богданівська, на честь вірменина Богдана Доноваковича, який 1606 року отримав від магістрату право заснувати тут осаду. Це була давня (перша) львівська Богданівка, що вже у першій половині XVII століття містилася на Краківському передмісті Львова — між сучасними вулицями Клепарівською та Куліша. Пізніше мала назви — Бровару, Жидівська цвинтарна, 1844 року зафіксовано назву «Юденфрідгофґассе». Згодом у 1864 році зустрічається назва «вулиця Жидівського шпиталю» (шпиталь розташований дещо вище, на сучасній вулиці Раппапорта). Остаточна назва — «Шпитальна» прийнята 1871 року й досі не змінювалася.

Майже до середини 1930-х років вулиця Шпитальна була у два рази довшою та сполучалася з вулицею Ветеранів. 1934 року горішню частину вулиці Шпитальної (між перехрестям Шпитальної з сучасними вулицями Джерельною, Шолом-Алейхема, Раппапорта й до вулиці Ветеранів) виділили в окрему вулицю і назвали її на честь польського громадського діяча Філіпа Шляйхера, а від 1950 року — вулиця Базарна. Через це трапляється плутанина з нумерацією будинків у старих польських адресних книгах (до 1934 року), де вона сягає № 90, хоча в реальності, сучасна вулиця Шпитальна має кінцевий № 32, а ті, що були більшими за № 32, належать сучасним вулицям Джерельній, Шолом-Алейхема, Раппапорта та Базарній, зокрема, у 1916 році Єврейський шпиталь рахувався під № 23 і належав до вулиці Шпитальної, а нині — вулиця Раппапорта, 8.

Забудова В архітектурному ансамблі вулиці Шпитальної присутні класицизм та віденська сецесія кінця XIX — початку XX століття, польський 1930-х та радянський конструктивізм 1960-х років.

№ 1 — торговельний центр «Магнус», збудований у стилі раціональної сецесії фірмою Міхала Уляма за проєктом Романа Фелінського у 1912—1913 роках як «Товарний дім». За польських часів, поряд із крамницями «Товарного дому», у цій будівлі ще містилося бюро подорожей «Орбіс». Упродовж другої половини 1940-х — початку 1950-х років у будівлі містилися райком КП(б)У, виконком Шевченківської районної ради депутатів трудящих, райком ЛКСМУ, РАЦС, відділ охорони здоров'я, районний комітет ДТСААФ та «Червоного Хреста», відділення Держбанку СРСР Шевченківського району м. Львова. Також відкрилися приймальний пункт пральні і хімчистки та продовольчий магазин. У 1959—1961 роках будівлю переобладнали під ЦУМ, який проіснував до квітня 2003 року, коли його закрили. Після ґрунтовної реконструкції у серпні 2003 року відкрився відновлений торговельний центр «Магнус». Після реконструкції частину першого поверху торгового центру займає крамниця мережі супермаркетів «Рукавичка» (окремий вхід на розі вулиць Шпитальної та Городоцької).

№ 3 — наприкінці XIX століття в будинку містилися склади заліза Р. ГюнцбергаKleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa…1883… — S. 49.. Нині цього будинку не існує.

№ 4 — тут розташовувалася двоповерхова будівля синагоги «Ковеа ітім ле-Тора» або «Ковеа Ітім шул» (у перекладі з їдиш — час призначений для вивчення Тори), яка була збудована 1878 року, на замовлення керівників однойменного товариства дрібних торговців Маєра Гешелеса, Єгуди Германа та Якуба Рапса, за проєктом Еміля Возняковського в стилі неоренесанс. Релігійні служби тут почалися лише 1880 року після додаткового укріплення стін. Головний фасад розчленований пілястрами з коринфськими капітелями, вхід до молитовного залуз жіночими галереями був через монументальний портал у лівому крилі споруди. На першому поверсі була власне синагога, а на другому — місце, спеціально призначене для постійного вивчення Тори — бет га-мідраш або ж «дім вчення». 1893 року будинок був реконструйований архітектором Саломоном Рімером, а внутрішні приміщення офіцини перебудовані за проєктом Міхала Фехтера, з влаштуванням мікви на першому поверсі. Розписи стін головного молитовного залу у 1920-х роках виконав Якуб Шлехтер. Перший поверх правого крила орендували різні заклади, зокрема, у 1880—1905 роках тут працювала скульптурна майстерня братів Юдем — Авраама і Майєра, які займалися різьбленням кам'яних надгробків на Старому та Новому єврейських цвинтарях. Пізніше майстерня належала Гершу МанделюBiriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 182.. Наприкінці XIX століття тут також працювала лазня Лейби ҐюссаKleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa…1883… — S. 17., згодом власником лазні став Саломон ВурзельSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 513.. Синагогу зруйновано на початку німецько-радянської війни, внаслідок бомбардування Львова у червні 1941 року. За радянських часів ця ділянка не забудовувалася. Лише було встановлено декілька кіосків, а ближче до вул. Шпитальної розташовувалася зупинка громадського транспорту, скасована у 2010-х роках. На наприкінці 2000-х років на цьому місці збудований ресторан «Фабрика їжі „Біля Магнуса“».

№ 7 — триповерховий житловий будинок на розі з вулицею Данилишина. На першому поверсі містяться салон мобільного зв'язку «Київстар», магазини жіночого одягу «Пінк», електротоварів «Електротехніка», салон мобільного зв'язку «Мобіманія». З боку торговельного центру «Магнус» до будинку існує одноповерхова прибудова, що має адресу — вулиця Шпитальна, 1, в якій розташовані кафе «Шпилька» та крамниця мережі «Гуртові ціни. Алкоголь».

№ 8 — триповерхова житлова кам'яниця. У міжвоєнний період тут містилася контора першої крайової фабрики дзеркал та шліфування скла Юзефа ФрідлендераKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 92., сама фабрика була на вул. Жовківській, 121 (нині — вул. Хмельницького)Ogłoszenia // Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 10., від початку XX століття тут ще містилася перукарня Юзефа Макса ФарбаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 178.. За радянських часів, з кінця 1940-х років, тут працювала артіль «Скло-дзеркало» львівського облрізнопромсоюзу та перукарня. Нині тут містяться перукарня, гриль-бар та аптечна крамниця мережі «Аптека низьких цін».

№ 9 — двоповерховий будинок у стилі функціоналізму, на розі з вулицею Данилишина, збудований 1935 року за проєктом архітекторів Максимільяна Когута та Юзефа Тіша як торгові склади галантерейної фабрики. Від повоєнних років й до середини 2000-х років другий поверх будівлі займав військкомат Шевченківського району м. Львова, а на першому поверсі від грудня 1966 року до 2006 року містився гастроном «Зустріч». Нині на першому поверсі міститься декілька крамниць, а другий поверх займає Центр ділового партнерства обласної асоціації малого та середнього підприємництва. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2239-М.

№ 11 — двоповерховий будинок у стилі функціоналізму, що виходить східним фасадом на вулицю Шпитальну, південним — на вулицю Данилишина, збудований у 1930-х роках. За Польщі тут була лазня, що належала Максові Мейлаху ПосаментуSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 384.. За радянських часів тут містилася лазня № 3 лазнево-ванного тресту, пральня самообслуговування та перукарня. Від другої половини 2000-х років в будинку містився міні-ринок, згодом торгівельний центр «На Шпитальній». У 2018—2020 роках тривала реконструкція будинку під торгово-офісний центр шляхом надбудови ще двох поверхів. 2020 року тут відкрився багатофункційний комплекс «FamEst7».

№ 11а — (нині — вул. Шпитальна, 13). В цьому будинку за Польщі містився ресторан Абраґама ДрукераKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 74.. Від радянських часів магазин «Господарські товари».

№ 19 — на початку XX століття цю адресу мав склад нафти Шміля ЕллмераSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 176.. У будинку за радянських часів працював магазин «Радіоелектротовари».

№ 21 — триповерхова кам'яниця кінця XIX — початку XX століття. За Польщі тут містився ресторан Шимона КраусаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 280.. Нині у подвір'ї будинку розташований готель «Старий Краків», а на першому поверсі містяться — крамниця одягу «Lux-Elite», весільний салон «Щасливий день», ювелірний салон «Онікс», ломбард «Благо».

№ 23 — триповерхова кам'яниця кінця XIX — початку XX століття. У міжвоєнний період у подвір'ї будинку містилася синагога «Агавас Хесед шель Емес», заснована у 1913 роціChwila. — R. 2. — nr 611. — 1920. — 29 września..

№ 30 — двоповерхова кам'яниця кінця XIX — початку XX століття. До 1939 року на першому поверсі містилася бляхарська майстерня Тобіяша АдлераIlustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — S. 53. . Нині тут аптечна крамниця мережі «D.S.» та салон побутової техніки «Євротехніка».

№ 32 — двоповерхова кам'яниця кінця XIX — початку XX століття на розі з вулицею Джерельною. Наприкінці 1940-х років в будинку містилася артіль «9 Травня» львівського облтекстильпошившкірпромсоюзу. Нині тут аптечна крамниця мережі аптек «Сімейна аптека» та ресторан швидкої їжі «Я люблю кебаб».

Колишні адреси Будинок на вулиці Шпитальній, 14, де за Польщі тут містився магазин канцелярського приладдя Ґоровіца та книгарня Ґерша ШлагаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 419.. У повоєнний час в будинку діяла артіль «Перемога» львівського облхімхарчпромсоюзу. Нині цього будинку не існує. Будинок на вулиці Шпитальній, 16, тут на початку XX століття мешкав гравер Лейб Коркес, котрий розкрив таємницю алхімічного золотаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 270.. Нині цього будинку не існує. Колишній єврейський шпиталь (нині — пологове відділення комунальної 3-ї МКЛ м. Львова) на сучасній вулиці Раппопорта, 8 (колишня адреса — вул. Шпитальна, 23). Двоповерхова наріжна кам'яниця кінця XIX — початку XX століття на сучасній вулиці Джерельній, 1 (колишня адреса — вул. Шпитальна, 24). На початку XX століття на першому поверсі будинку містився шинок Якуба ШепсаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 653.. За радянських часів тут було кафе-бар. Нині тут аптечна крамниця мережі «Подорожник». У 1930-х роках, під час впорядкування нумерації будинків на вулиці Шпитальній, № 24 отримав інший будинок. Торговельний центр на сучасній вулиці Базарній, 8. Колись на тому місці було декілька будинків. В будинку на вулиці Шпитальній, 32 містилася пральня Яна ФлачекаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 185., в будинку на вулиці Шпитальній, 40-А містилася столярна майстерня Кароля ҐорнунґаSkorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 618, 633, 641.. Будинки не збереглися. У 1930-х роках, під час впорядкування нумерації будинків на вулиці Шпитальній, № 32 отримав інший будинок, а № 40а нині не існує.

Примітки

Джерела

Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe. — Lwów: Nakład księgarni F. H. Richtera, 1883. — 60 s. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s.

Посилання