Бессара́бія (також БесарабіяРудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.Адміністраційна Мапа Української Соц. Рад. Республіки: Січень 1922 р. / Народ. Комісаріят Внутр. Справ ; уклад. С. Хургін. — 1:1 680 000 ; 40 в. у 1 дюймі. — Харків. — 1 к. : кольор., табл. адм. поділу, штемпель., БасарабіяАдміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, .Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932., ; ; ; ) — історична область у східній Європі між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем. 70 % площі Бессарабії розміщено на території сучасної Молдови, решта — Україна, а саме землі на крайній півночі (Чернівецький (частково) та Дністровський райони Чернівецької області) та півдні Бессарабії (південна частина Одеської області, також відома як Буджак).
Назва «Бессарабія», або «Цара бессарабська», тобто «земля Бессараба», відома з кінця XV — початку XVI століть. У волосько-болгарських грамотах XV століття так називали Волощину разом із Придунайськими землями. Пізніші історичні документи цю назву поширюють і на Буджак та Ногайські степи, які в ранньому середньовіччі населяли уличі.
Етимологія За традиційним поясненням назва Бессарабія () походить від імені волоської династії Басарабів, які, як уважається, правили південною частиною цієї території в XIV ст. Проте деякі науковці ставлять під сумнів цю теорію, заявляючи, що: ця назва первісно була екзонімом, уживаним західними картографами; назву Бессарабія уперше вжили в місцевих джерелах лише наприкінці XVII століття; гадку, що вона стосувалася молдовських регіонів при Чорному морі, рішуче відкидав молдовський літописець Мирон Костін; плутанину могли спричинити середньовічні західні картографи, хибно інтерпретуючи тогочасні польські згадки Волощини як Бессарабії, як назву окремої ділянки землі між Волощиною та Молдовою.
За Димитрієм Кантеміром назву Бессарабія первинно застосовували до частини території на південь від Верхнього Траянового валу, тобто землі, трохи більшої за сучасний Буджак. Це підтверджується іншими історичними даними, згідно з якими назва Бесарабія є етнотопонімом, яка походить від народу бесси, який проживав у цій місцевості разом із гетами, а також завезених сюди арабських рабів.
Історія
Історична географія
Після анексії задністровської землі Російською імперією Бессарабія включала землі між Прутом та Дністром, а саме Ізмаїльську, Кілійську, Білгородську, Тягинську фортеці, а також повіти, які раніше входили до Молдови по Ясси (місто не входило) та Хотин (фортеця). Межі з півночі були по село Атаки, яке розташоване вище Хотина і до міста Новоселиця на р. Прут, від Новоселиці до м. Рені і звідти до гирла Дунаю. Найважливішими містами того часу були крім зазначених Рені (Томарова), Кишинів, Бєльці, Сорока, Хотин, Флорешти. Білгород, Кілія та Ізмаїл мали порти.
Бессарабія на географічних картах Одна із перших карта, де міститься термін «Бессарабія». 1550 р. Джакомо Гастальді, Зиґмунд Герберштайн. Карта «DÉSCRIPTIONÉ DÉ LA MOSCOUIA PER GIACOMO GASTALDO PIAMO[N]TESE COSMOGRAPHO IN VENETIA MDL» (Опис Московщини Джакомо Гастальді, п'емонтійця, космографа у Венеції 1550). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia).Байцар Андрій.Кодимія та Бессарабія на карті Московї.1550 р. Джакомо Гастальді, Зиґмунд Герберштайн https://baitsar.blogspot.com/2019/05/1550.html .
Передісторія Територія Бессарабії була залюднена тисячі років. Культурна спільність Кукутень-Трипілля розквітала тут між VI та III ст. до н. е. Індоєвропейська культура поширилась у регіоні біля 2-го тисячоліття до н. е.
Античність та Середньовіччя
В античні часи в Бессарабії жили фракійські племена (див. бесси). У VI ст. до н. е. на ці терени просуваються скіфи зі сходу. У IV ст. до н. е. до Бессарабії з правого берега Дунаю переселяються гети. У 292 до н. е. р. гети розбили війська македонського правителя Лісімаха, який намагався скорити землі на північ від Дунаю. У I ст. до н. е. Бессарабія входить до складу військового об'єднання гетського правителя Буребісти, а в наступному столітті — до держави даків Децебала. Після воєн даків із Римом 106 року їхню державу долучили до римської провінції Дакія. Бессарабія, однак, залишилася поза сферою римських інтересів.
Протягом ІІІ—VI століть до Бессарабії переселялися племена готів, слов'ян, гуннів, болгар, аварів. Тут оселилися слов'янські племена уличів та тиверців. У IX—X століттях південь Бессарабії був частиною Першого Болгарського царства, однак після походів Святослава на Дунай Бессарабія потрапила під владу київських, пізніше — галицько-волинських князів. У південній Бессарабії кочували печеніги та половці. З XIII століття тут оселяються татари. У Південній Бессарабії на березі Чорного моря, на місці руського міста Білгорода (нині — Білгород-Дністровський) засновано італійську фортецю Монкастро. Наприкінці XIV — початку XV століть землі Південної Бессарабії були відвойовані у татар правителями Молдавського князівства. Наприкінці XV століття на територію Бессарабії проникають війська Османської імперії. У 1484 році вони захопили Монкастро (рум. Четатя-Алба, тур. Аккерман), а 1531 року скорили Молдову. Під владу Туреччини потрапила й Північна Бессарабія з Хотинською фортецею.
Нові часи Протягом XVI — І половини XVII століть населення Молдові піднімає декілька повстань проти османського панування. У середині XVI століття у Бессарабію здійснювали походи козацькі загони на чолі з Дмитром Вишневецьким (1553, 1564), І. Свірговським (1574), Іваном Підковою, (1577), Северином Наливайком (1594). У період національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648—1657 відбулися Молдовські походи 1650 і 1652. Після зруйнування в 1775 Запорізької Січі козаки заснували на півдні Бессарабії Задунайську Січ.
За Бухарестським мирним договором 1812 року Бессарабія увійшла до складу Російської імперії, спочатку в статусі намісництва, а пізніше — губернії. У цей час територію Бессарабії активно заселювали колоністи з багатьох європейських країн.
Дивись також Первинні поселення бессарабських німців.
XX століття
Лютнева революція 1917 року в Росії спричинила посилення українського національного руху. В Бессарабії почали створювати українські школи, організовували осередки «Просвіти». Українське населення тієї частини Бессарабії, де українці становили більшість, домагалися від Генерального секретаріату УЦР—УНР приєднання цих земель до Української Народної Республіки. У середині січня 1918 року, за домовленістю з командувачем Румунського фронту генералом Д. Щербачовим, румунські війська зайняли територію Молдовської Демократичної Республіки. В умовах румунської окупації крайовий парламент Сфатул Церій (Рада Країни) проголосив 25 листопада 1918 приєднання Молдовської Демократичної Республіки до Румунського королівства. Проти цього рішення виступили українські депутати В. Цеганко, Чумаченко, Панцір, Прічницький та інші, за що були заарештовані і розстріляні. Українське населення Бессарабії на багатотисячних мітингах і зборах протестувало проти анексії Королівством Румунія українських етнічних земель у Бессарабії: Аккерманщини, Ізмаїльщини (Південна Бессарабія) та Хотинщини (Північна Бессарабія). На початку січня 1919 року на Хотинщині вибухнуло народне повстання проти румунських окупантів, яке було жорстоко придушене регулярними військами (Хотинське повстання 1919).
28 жовтня 1920 року країни Антанти (Велика Британія, Французька республіка, Королівство Італія та Японська імперія) підписали з Королівством Румунія «Бессарабський протокол», який віддавав Бессарабію Румунії. США зайняли окрему позицію, відмовившись підписувати Бессарабський протокол як такий, що суперечить міжнародному праву. «Уряд, — наголосив 12 червня 1920 року державний секретар США Б. Колбі, — в жодному разі не може бути учасником міжнародного договору, що передбачає розчленування Росії».
У вересні 1924 року в Бессарабії вибухнуло організоване комуністами Татарбунарське повстання, яке завершилося розправою над учасниками виступу та політичним процесом (1925) у Кишиневі над керівниками повстання.
1924 року на території УСРР утворили Молдавську АРСР — з прозорими претензіями більшовицького уряду на контроль над Бессарабією.
1935 року українське населення Аккерманщини постраждало від голоду, який спричинила сильна посуха. Тоді на Буковині утворили Комітет Допомоги постраждалимБасарабія… — С. 99..
1940 року за пактом Молотова — Ріббентропа Бессарабія була окупована СРСР. Південну (Аккерманський та Ізмаїльський повіти) і північну Бессарабію (Хотинський повіт) приєднали до Української РСР, а решту (сучасна Республіка Молдова) об'єднали з Молдавською АРСР і перетворили на нову союзну республіку — Молдавську РСР. Водночас деякі райони колишньої Молдавської АРСР (зокрема місто Балта) було залишено за УРСР.
Під час Німецько-радянської війни Бессарабію зайняли румунські війська маршала Антонеску і перетворили на губернаторство Бессарабія, яке проіснувало до серпня 1944 року, після чого зайняте Радянською армією воно знову увійшло до складу СРСР із відновленням на цих землях адміністративного поділу 1940 року (Молдавська РСР, Ізмаїльська область і частина Чернівецької області УРСР). Протягом 1940-х років у колишні німецькі села на півдні Бессарабії депортували мешканців поселень із території розширюваного Яворівського військового полігону (Львівська область).
Одяг жителів Бессарабії
Національні строї простого народу Бессарабії були подібні на український: напівкаптани з поясом, черкеска з прорізними рукавами (інколи і без прорізів), широкі та вузькі штани, чоботи, ходаки, шапка з сивого каракуля.
Адміністративно-державні утворення на теренах Бессарабії
У добу Київської Русі
Племінні союзи уличів і тиверців . Племінний центр уличів — Пересічень, сучасне село Пересечине. Королівство Руси. Берладське князівство
За часів незалежної України (1918 р.)
За часів УНР: після тривалого обговорення рішення про приєднання до України було ухвалено на земських зібраннях п'яти з восьми повітів Бессарабії: Аккерманському, Бендерському, Ізмаїльському, Сороцькому і ХотинськомуЦДАВОВУ: Ф. 2592. — Оп. 1. — Спр. 123. — Арк. 53 зв.. За часів Української Держави: міністр закордонних справ Дмитро Дорошенко вважав, що уряд Української Держави повинен «настоювати на приналежності політично-автономної Бессарабії до Української Держави, до чого вона, Україна, має всі права і чого бажає величезна більшість Бессарабії»Дорошенко Д. Історія України (1917—1923). — Ужгород, 1930. — Т. І. — С. 205. Повіти Хотинський, Сороцький, Оргіївський та Більцівський мали увійти до складу Подільської губернії, а Бендерський, Аккерманський і Ізмаїльський до складу Херсонської губернії. Реально влада незалежної України на Бессарабію не розповсюджувалася. З грудня 1917 року край поступово окупували румунські війська.
У складі Румунського королівства
У 1938—1940 роках Північна Бессарабія була об'єднана з усією Буковиною (Північною та Південною), у єдиний цинут Сучава. У 1941—1944 роках цинут Сучава цілком був частиною Губернаторства Буковина з центром у Чернівцях. До жудецю Хотин губернаторства, крім українських, належали й дві молдовські пласи — Бричани і Липкани.
У складі СРСР
При утворенні у 1924 р. Молдавської АРСР було оголошено, що вся окупована Румунією Бессарабія є де-юре частиною молдовської автономії у складі Української РСР. Після анексії Радянським Союзом Бессарабії у Румунії, у період 2—10 липня 1940 р. вся Бессарабія вважалась частиною Української РСР.