Дуна́й (антична назва — Істр) — друга за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги). Довжина — 2961 км.
Річка бере початок у Німеччині, в горах Шварцвальда. Далі тече через столиці Центральної та Східної Європи — Відень, Братиславу, Будапешт і Белград, і вливається в Чорне море через дельту Дунаю в Румунії та Україні.
Історичні відомості Своїм існуванням річка завдячує процесам орогенезу, Паратетісу та Паннонському морю — доісторичному мілководному морю, що існувало впродовж міоцену та пліоцену на території сьогоденної низовини.
Найдавніші достовірні відомості про Дунай містяться у творах давньогрецького історика Геродота (V ст. до н. е.), який писав у 2-й книзі своєї «Історії», що річка Істр (давньогрецька назва Дунаю) починається в країні кельтів та тече, перетинаючи Європу посередині. Уливається ж річка Істр у Понт Евксінський сімома рукавами.
Теперішню назву річці дали кельти, що жили тут в 1-й половині I тисячоліття до н. е. Дунай дістав назву Danuvius (швидка вода) від кельтських слів danu (швидкий) та vius (вода).
У 105 році нашої ери римський імператор Траян побудував перший кам'яний міст через Дунай.
Ідея сполучення Дунаю з Рейном була висловлена в VIII столітті. В 793 році Карл Великий почав будівництво Фосса-Кароліна. Канал в його теперішньому вигляді будувався з 1960 по 25 вересня 1992 року. Кошторисна вартість будівництва — 2,3 млрд євро.
Фізична географія
Довжина та траєкторія
Витік Дунаю міститься на території Німеччини в горах Шварцвальду, де біля міста Донауешинген на висоті 678 м над рівнем моря зливаються гірські потоки Бреге (довжина 48 км) та Брігах (43 км).
На своєму шляху Дунай кілька разів змінює напрямок. Спочатку тече гірською місцевістю Німеччини на південний схід, потім на відмітці 2747 км (кілометраж річки вимірюється від крайньої точки дельти в напряму витоку) змінює напрям на північно-східний. Цей напрямок зберігається до м. Регенсбурга (2379 км), де лежить найпівнічніша точка течії річки (49° 03' пн. ш.). Біля Регенсбурга Дунай повертає на південний схід, потім перетинає Віденську котловину й далі понад 600 км тече Середньодунайською низовиною. Проклавши річище через гірське пасмо Південних Карпат ущелиною Залізні Ворота, річка до самого Чорного моря понад 900 км тече Нижньодунайською низовиною. Найпівденніша точка річки — біля м. Свиштов (Болгарія) — 43° 38' пн. ш.
При відстані по прямій між витоком (Донауешинген) та крайнім пунктом дельти (відмітка «0 км» в українській частині дельти нижче від м. Вилкового на острові Анкудінов) за 1642 км коефіцієнт звивистості русла річки становить 1,71.
Дунай — друга найдовша річка Європи, поступається тільки Волзі.
Дельта
У нижній течії Дунай, розгалужуючи своє русло, утворює велику, прорізану густою сіткою водотоків та озер, болотисту дельту завдовжки з заходу на схід 75 км та завширшки з півночі на південь 65 км.
Вершина дельти — коло мису Ізмаїльського Чаталу за 80 км від гирла, де основне річище Дунаю спочатку розгалужується на Кілійське та Тульчинське гирла. За 17 км нижче вздовж течії Тулчинське гирло розділяється на Георгієвське та Сулинське, які впадають у Чорне море поокремо.
Кілійське гирло в межах території України утворює так звану Кілійську дельту — найбільш швидкоплинну частину дельти Дунаю.
Більша частина дельти Дунаю вкрита плавнями — це другий щодо площі масив цього типу ландшафту в Європі (поступається площею лише плавням у дельті Волги).
Рукави Дунай має численні рукави, що іноді значно (10 і більше кілометрів) відходять від основного річища.
Найдовші на правому березі рукави — Мошонський, або Дьєрський Дунай (витік — 1854 км, гирло — 1794 км) та Дунеря-Вєкє (237 та 169 км); на лівому березі — Малий Дунай (витік — 1867 км, вливається до Вагу), Шорокшарський Дунай (1642 й 1586 км), Борча (371 і 248 км).
Водозбірна площа Загальна площа водозбору Дунаю становить 817 тис. км². Її крайні точки — 42° 12' та 50° 05' пн. ш., 8° 10' та 29° 40' сх. д. Басейн із заходу на схід завдовжки 1690 км, завширшки 820 км.
Дунайський басейн межує на півночі з водозбірними басейнами річок Везера, Ельби, Одеру, Вісли, на північному сході — Дністра, на заході та північному заході — Рейна. На південь від басейну Дунаю лежать басейни дрібних річок Адріатичного та Егейського морів. Дунай живиться дощовими водами, що стікають з водозбору, талими водами снігів та льодовиків Альп та Карпат, підземними водами.
Незважаючи на загалом складний режим водних рівнів, на Дунаї чітко простежуються періоди паводку, межені та зимовий період. На верхньому Дунаї найвищі рівні води спостерігаються на початку літа (червень), найнижчі — взимку (грудень — лютий). На ділянці середнього Дунаю, до впадіння великих приток (Драви, Тиси, і особливо Сави), режим рівнів води зберігається близький до верхнього Дунаю, але амплітуда коливань дещо згладжена. На нижньому Дунаї найвищі рівні води спостерігаються в період паводку (квітень — травень), найнижчі — восени (вересень — жовтень).
Річний стік Дунаю становить близько 210 км³ води.
Притоки
Дунайський басейн має асиметричну форму. Його правобережна частина менша (44 % площі водозбору), але на правому березі течуть найповноводніші притоки, з якими до Дунаю потрапляє 2/3 об'єму води.
120 приток Дунаю формують гідрографічну сітку басейну. Розподілені притоки нерівномірно: більшість з них тече в передгір'ях Альп та Карпат, а в Угорській (Середньодунайській) низовині вони майже відсутні.
Притоки Дунаю, що беруть початок в горах, мають у верхів'ях гірський характер. Виходячи на рівнину, вони набувають типових рис рівнинних річок, та значною відстанню є судноплавними.
Притоки, які суттєво впливають на водний режим Дунаю: + Основні притоки Дунаю Назва Місце впадіння в Дунай, берег Відстань від гирла, км Країни, по котрих тече (від витоку) Довжина, кмІллерправий~163Лехправий~, 285Ізарправий2281,7263Іннправий2225,2, , 525Енсправий2111,8255Моравалівий1880,3, , 380Рабаправий1794,0, 398Ваглівий1765,8402Гронлівий1716,0289Іпельлівий1708,2, 233Драваправий1382,5, , , , 720Тисалівий1214,5, , , , 966Саваправий1170, , , 940Велика Мораваправий1104,5563Серетлівий195, 726Прутлівий170, , 950
Озера басейну Дунаю У басейні Дунаю є сотні озер, багато з них живить річку своїми водами. У горах Баварії з озера витікає притока Дунаю Лех, з озер Аммерзе, Штарнбергер-Зее, Кохельзее, Вальхен, заввишки від 530 до 800 метрів — притока Ізара, що впадає в Дунай. На висоті 422 метри з озера Траунзее витікає притока Дунаю Траун.
Великі озера, які живлять Дунай, розташовані Середньодунайською низовиною. Озеро Нойзідлер (на кордоні Австрії з Угорщиною; площа 323 км²) сполучене з одною з приток Дунаю каналом Ганшлаґ. Води найбільшого озера басейну Дунаю Балатон (Угорщина) (596 км², глибини до 11 метрів) стікають в Дунай каналом Шіо. Найчисленніші озера в пониззі Дунаю.
У липні-серпні 2026 року відбулося обміління Дунаю та інших європейських річок, внаслідок кліматичних змін та тривалого надмірного використання водних ресурсів. В Угорщині через низький рівень води з'явився ризик зупинки АЕС Пакш, у Румунії зупиняли один із блоків АЕС «Чорнавода», а в Австрії обмежили судноплавство Дунаєм.
Українською ділянкою басейну Дунаю розташовані кілька десятків озер, найбільші з яких — Ялпуг, Кагул, Картал, Кугурлуй, Катлабух, Китай.
Поділ Дунаю За комплексом фізико-географічних характеристик Дунай розділяють на три частини: Верхній (992 км) — від витоку до селища ; Середній (860 км) — від Генью до м. Дробета-Турну-Северин; Нижній (931 км) — від м. Турну-Северин до впадіння в Чорне море.
Середнє падіння Дунаю дорівнює 24,4 см на 1 км.
Клімат
Режим Гідрологічний режим Дунаю визначається трьома фазами: весняна повінь, літньо-осінні паводки, осінньо-зимова межень. Річна амплітуда коливань рівня води становить від 4,5–5,5 м (біля м. Рені) до 6–8 м (біля Будапешта). Пересічні річні витрати води у верхній течії 420 м³/с, у середній течії — 1900 м³/с, у гирлі — 6430 м³/с. Максимальні витрати води в пониззі дорівнюють 20 тис. м³/с, мінімальні — 1800 м³/с. Річний стік — близько 123 км³ на рік. Замерзає Дунай лише в холодні зими на 1,5–2 місяці.
Температури Температурний режим в басейні Дунаю зумовлюється в основному характером циркуляції повітряних мас та особливостями рельєфу місцевості.
Температура повітря змінюється в широкому діапазоні. Взимку середня температура найхолоднішого місяця — січня — коливається в межах від −1 до −5 °C. Влітку середня температура найтеплішого місяця — липня — у верхній частині басейну становить від +16 до +18 °C, в центральній частині басейну — від +17 до +22 °C, в нижній частині — від +22 до +26 °C.
Вітри Басейн Дунаю перебуває під впливом повітряних мас, що проникають з Атлантики, східної Європи та західної Азії.
У регіоні Верхнього Дунаю панівними вітрами в холодну пору року є вітри західних та північно-західних напрямків. На Середньому Дунаї переважають східний та південно-східний вітри, на Нижньому Дунаї — північний та північно-східний.
У теплу пору року напрямок панівних вітрів більш постійний та в основному припадає на західні чверті. На Середньому та Нижньому Дунаї дуже небезпечним для судноплавства є вітер (типу бори) — має західний та північно-західний напрямки та досягає в окремих місцях 20—30 м/с.
У приморській частині дельти Дунаю суттєву небезпеку для прибережних населених пунктів завдають нагінні вітри (сильний вітер з моря, що уповільнює течію річки, а іноді навіть розвертає течію назад). При такому вітрі можуть відбуватись швидкі затоплення прибережних територій.
Опади Розподіл опадів по території басейну нерівномірний. Середня річна сума опадів на рівнині становить 400–600 мм, в Карпатах — 800–1200, в Альпах — 1800–2500 мм, а інколи й більше. Найменша кількість опадів випадає в дельті Дунаю. Бувають роки, коли тут опадів немає з початку березня до середини листопада. Сніжний покрив в басейні Дунаю несталий, за виключенням гірських частин басейну Верхнього Дунаю.
Характерною особливістю льодового режиму Дунаю є крайня несталість льодових фаз та різний час їхнього настання. В деякі роки льодові явища можуть бути відсутні на всій довжині річки. На Нижньому Дунаї сталий льодовий покрив на основному річищі з'являється один раз на 5–7 років.
Політична географія Від витоку до гирла Дунай протікає територією 10 держав: Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, Молдови та України.
Також басейн Дунаю охоплює частини територій Італії, Словенії, Боснії й Герцеговини, Албанії, Македонії, Польщі, Швейцарії та Чехії.
Для всіх придунайських держав Дунай на окремих ділянках слугує природним кордоном із сусідніми країнами.
В межах територій окремих країн довжина Дунаю становить від 1075 км (Румунія) до 0,2 км (Молдова).
Довжина української ділянки Дунаю — 170 км, з яких 54 км припадає на основне річище, 110 км — на Кілійське гирло, та 6 км — на канал Прорва, який з'єднує гирло із Чорним морем (зараз канал замулений до несудноплавних глибин і не використовується).
На берегах Дунаю розташовані десятки великих міст, в тому числі столиці 4 європейських держав: Австрії — Відень (1597 тис. жителів), Сербії — Белград (1168 тис.), Угорщини — Будапешт (2016 тис.), Словаччини — Братислава (425 тис.).
На притоках Дунаю розташовані столиці ще трьох держав: на Саві — Хорватії (Загреб, 707 тис.) та Словенії (Любляна, 270 тис.), на Істрі — Болгарії (Софія, 1250 тис.).
На притоці Ізар стоїть столиця Баварії (федеральної землі ФРН) — Мюнхен (1250 тис. мешканців).
Українською ділянкою Дунаю розташовані міста Рені (19,5 тис. жителів), Ізмаїл (73 тис.), Кілія (20,8 тис.), Вилкове (8,6 тис.), а також села Ізмаїльського району Одеської області.
Судноплавство
Судноплавство на Дунаї стає можливим від міста Ульм (2588 км), але ділянка до міста Кельгайм (2415 км) може використовуватись тільки суднами вантажністю до 300 тонн. Регулярні перевезення вантажів великотоннажними суднами починаються від Кельгайма.