П'єр Марія Фелікс Жане (; 30 травня 1859, Париж — 27 лютого 1947, Париж) — французький психолог, філософ та невропатолог, непересічна особистість в науковому світі, йому належить авторство терміна «підсвідомість».

Магістр філософії (1882), доктор літератури (1889), доктор медицини (1893), професор (з 1902), академік (з 1913) і президент (з 1925) Паризької академії моральних і політичних наук. Дійсний та почесний член ряду іноземних академій. Співзасновник і редактор «Журналу нормальної і патологічної психології» (1904–1937).

Біографія П'єр Жане народився у заможній родині, з дитинства цікавився наукою, зокрема, ботанікою. Отримав освіту у найкращих школах Франції. Великий вплив на становлення філософських поглядів П'єра спричинив його дядько, відомий філософ Поль Жане.

Закінчив медичний факультет Паризького університету. Посилено вивчав філософію, яку з 1881 викладав у Гаврському ліцеї. Орієнтувався переважно на позитивістські погляди у психології. Активно займався дослідженнями в ряді областей психології та релігієзнавства.

Під керівництвом Жана Мартена Шарко в 1879–1885 досліджував істерію і істеричний параліч. Вважав, що суть істерії становлять своєрідне звуження поля свідомості, розщеплення свідомості і випадання частини психофізичних проявів з-під контролю свідомості.

У 1889 році опублікував роботу «Психічний автоматизм», в якій виклав концепцію вищих (творчих, синтезують) і нижчих («автоматичних») функцій психіки.

У 1890 році на запрошення Шарко очолив психологічну лабораторію психіатричної лікарні Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр, в якій близько 50 років займався дослідженням і лікуванням неврозів. Створив тест шкірної анестезії.

У 1895 році за рекомендацією Теодюля Рібо почав працювати на кафедрі експериментальної та порівняльної психології в Колеж де Франс. Незабаром очолив цю кафедру та керував нею до 1934 року.

Курси, які викладав у Колеж де Франс Період Назва курсу французькою Назва курсу українською 1901-1902 L'étude expérimentale et comparée de la fatigue Експериментальне та порівняльне дослідження втоми 1902-1903 Les émotions et les oscillations du niveau mental Емоції та зміни психічного 1903-1904 L'étude expérimentale et comparée des conditions de la conscience Експериментальне дослідження та порівняння станів свідомості 1904-1905 Les conditions psychologiques des mouvements des membres Психологічні умови руху кінцівок 1905-1906 Les modifications de la conscience dans les névroses hystériques Зміни свідомості при істеричних неврозах 1906-1907 Les modifications de la conscience dans les névroses psychasthéniques Зміни свідомості при психастенічних неврозах 1907-1908 L'analyse psychologique et la critique des méthodes de psychothérapie Психологічний аналіз та критика методів психотерапії 1908-1909 L'analyse des émotions et des sentiments Аналіз емоцій та почуттів 1909-1910 L'analyse des tendances et les lois de leur réalisation Аналіз тенденцій та закони їх реалізації 1910-1911 L'analyse de la perception du monde extérieur Аналіз сприйняття зовнішнього світу 1911-1912 Des tendances sociales et du langage Соціальні тенденції та мови 1912-1913 Les tendances intellectuelles élémentaires et les idées générales Тенденції найнижчих інтелектуальних вчинків та загальних ідей 1913-1914 Les tendances intellectuelles relatives à la recherche de la vérité Інтелектуальні тенденції пов'язані із пошуками істини 1914-1915 Les tendances rationnelles qui imposent des lois à la conduite et à la croyance Раціональні тенденції, які породжують закони поведінки та віри 1915-1916 Les tendances industrielles et la recherche de l'explication Напрямки індустріального розвитку та їх пояснення 1916-1917 Les degrés de l'activation des tendances Рівні активації намірів 1917-1918 Les degrés de l'activité psychologique Рівні психічної діяльності 1918-1919 Les oscillations de l'activité psychologique (I) Зміни психологічної активності (I) 1919-1920 Les oscillations de l'activité psychologique (II) Зміни психологічної активності (II) 1920-1921 Les formes successives de la personnalité au cours de l'évolution psychologique Послідовність формування особистості з точки зору психологічного розвитку 1921-1922 L'évolution des conduites morales et religieuses Еволюція моральної та релігійної поведінки 1922-1923 L'évolution de la mémoire et de la notion du temps Еволюція пам'яті та сприйняття часу 1923-1924 Les sentiments simples qui accompagnent l'action, la tristesse et la joie Прості почуття, що породжують дію: печаль та радість 1924-1925 Les sentiments sociaux affectifs, l'amour et la haine Соціальні емоційні почуття: любов та ненависть 1925-1926 Les stades de l'évolution psychologique Стадії психологічного розвитку 1926-1927 L'étude de la pensée intérieure et de ses troubles Дослідження внутрішнього мислення та його порушення 1927-1928 L'évolution de la mémoire et de la notion du temps Еволюція пам'яті та сприйняття часу 1928-1929 L'évolution psychologique de la notion de personnalité Еволюція психічної концепції особистості 1929-1930 La faiblesse et la force psychologiques Слабкі та сильні сторони психології 1930-1931 Les délires d'influence et les sentiments sociaux Вплив делірію та соціальні почуття 1931-1932 Les conduites intellectuelles élémentaires Найпростіші способи інтелектуальної регуляції 1932-1933 La conduite de la croyance Регуляція віри 1933-1934 Les oscillations de l'esprit Зміни розумової сфери

У 1904 році спільно з Ж. Дюма заснував «Журнал нормальної і патологічної психології» — один з провідних психологічних журналів Франції.

Протягом багатьох років читав різні курси лекцій з психології в Сорбонні і провідних університетах Аргентини, Бразилії, Канади, Мексики і США.

Психологічна теорія Жане отримав цікаві наукові результати в різних галузях науки. Опублікував ряд робіт з філософії, історії психології, соціальної психології, загальної психології, патопсихології, психіатрії, психотерапії, психології релігії і містицизму, різних проблем психічної еволюції, свідомості та несвідомого, пам'яті, часу, мови і мислення, психології особистості та ін.

Запропонував трактування психології як об'єктивної науки про людські дії. Виробив уявлення про психіку як складної, ієрархизованої енергетичної системи, яка має певний ступінь психічної напруги. У 1892 опублікував ґрунтовне дослідження істерії «Ментальний стан істериків» (у 2-х томах). Розробив психологічну концепцію неврозів, згідно якої вони виникають через функціональні порушення вищих функцій психіки і втрату балансу між вищими і нижчими психічними функціями, а саме «зниженою психічною напругою».

У 1894 ввів в обіг поняття «психастенія» та «дисоціація». Виділив психастенію як самостійну форму психічних захворювань і створив біопсихологічну теорію психастенії. У дослідженнях психології особистості особливе значення надавав проблемам єдності, розрізнення та індивідуальності. Практикував лікування сном і гіпноз. Визнавав верховенство психологічного фактора в гіпнозі. Психічна дія за Жане, є результатом процесу переходу зовнішньої дії у внутрішню — інтеріорізація.

Справив суттєвий вплив на формування поглядів З. Фройда та І. Брейера про природу психіки і неврозів. Вважається попередником психоаналізу в трактуванні істерії, ролі несвідомого в неврозах і інших проблем. Віддаючи належне окремим досягненням психоаналізу, в цілому ставився до нього критично і кваліфікував його як метафізичну систему. Полемізував із З. Фройдом та іншими психоаналітиками. Відкинув психоаналітичну ідею про психосексуальну травму як головну причину неврозів. Вважав, що він має пріоритет у відкритті катарсичного методу лікування неврозів.

Відіграв значну роль у розвитку психології, психіатрії та психотерапії.

Примітки

Література Жане, П'єр //