Еміль Мішель Чора́н ( (французька вимова — Сьора́н); 8 квітня 1911, Решінарі, Австро-Угорщина, нині Румунія — 20 червня 1995, Париж) — румунський і французький філософ і письменник. Відомий своїми есе та афоризмами песимістичного спрямування.

Біографія Народився в трансильванському селі Решінарі, що належало тоді Австро-Угорщини й пізніше увійшло до складу румунського жудецу Сібіу. Син православного священика, навчався в німецькій школі. Закінчив факультет філології та філософії Бухарестського університету, де затоваришував з Мірчею Еліаде й Еженом Йонеско, світогляд їхнього гуртка склався під сильним впливом німецького культур-песимізму й філософії життя (Шопенгауер, Ніцше, Людвіг Клагес).

З 1932 року Чоран починає публікуватися в румунській пресі, виступає з різкою критикою румунського провінціалізму, гаслами відродження нації, надіями на харизматичного вождя, симпатією до італійського фашизму й німецького нацизму. У 1933—1934 роках зі стипендією Фонду Гумбольдта навчається в Берлінському університеті Фрідріха-Вільгельма і Мюнхенському університеті імені Людвіга Максиміліана, в 1935 році повертається до Румунії, викладає в провінційному ліцеї. Перші книги песимістичної філософської есеїстики написані румунською мовою.

У 1937 році зі стипендією Інституту Франції з Бухаресту Чоран їде до Парижа, де оселяється в маленькій мансардній квартирі в Латинському кварталі, в якій мешкатиме до кінця життя. У Парижі відвідує семінари з філософії в Сорбонні, згодом подорожує Францією, Іспанією, Великою Британією — пішки та на велосипеді. Роки гітлерівської окупації проводить в Парижі. Після війни вирішує залишитися у Франції й перейти на французьку мову, повністю пориває з колишніми націоналістичними ідеями.

Книги афоризмів і есе Чорана, написані французькою, сповнені розчарування в європейській цивілізації, наділені похмурим скепсисом, невірою у прогрес і, водночас, гострим аналізом поширених забобонів та історичних ілюзій, безпощадною критикою щодо себе й щодо людини загалом. Жив самітником в умовах крайньої бідності, сторонився популярності (він відмовився практично від усіх премій, які йому присуджували). Чоран зустрічався лише з вузьким колом обраних друзів, але до кінця 1960-х років набув у нонконформістської молоді Франції, Іспанії, ФРН, Північної і Латинської Америки славу своєрідного «пророка нігілістичної епохи». Його книги перекладаються багатьма мовами, визнання повертається до нього навіть у Румунії. Проте після 1987, коли його книга «Зізнання і прокляття» набула гучного успіху й навіть стала бестселером, Чоран практично більше нічого не писав. Помер 20 червня 1995 в Парижі. Похований на цвинтарі Монпарнас.

Посмертно опубліковані нотатники письменника (записи припинилися в 1972 році), залишаються не надрукованими щоденники, які він вів з 1972 року.

Пошанування Композитор Мішель Реверді написав камерний твір «Hommage à Cioran» для 6 інструментів (1992). Чоран — головний герой драми румунського письменника, що мешкає у Франції, Матея Вішнєка «Паризька мансарда з видом на Смерть» (2007).

Головні твори На вершинах відчаю (1934, румунською мовою) Сльози й святі (1937, румунською мовою) Трактат про деконструкцію (1949, французькою мовою, премія Ривароля, німецькою переклав Пауль Целан) Силогізми гіркоти (1952) Спокуса існування (1956) Історія й утопія (1960) Злий Деміург (1969) Нарис реакційної думки. Про Жозефа де Местра (1977) Вправи зі славослів'я (1986) Зізнання й прокляття (1987) Самотність і доля (опубл. 2004) Вправи з заперечення (опубл. 2005)

Основні видання Oeuvres. Paris: Gallimard, 2011 (критичне видання всіх франкомовних творів Чорана в серії Бібліотека Плеяди) Oeuvres. Paris: Gallimard, 1995 (до видання входять 5 румунських книг у французькому перекладі та всі основні твори, написані французькою) Cahiers 1957—1972. Paris: Gallimard, 1997 Cahier de Talamanca. Paris: Mercure de France, 2000

Українські переклади Сьоран. Силогізми гіркоти. Падіння у час / Пер. з фр. Марії Абрамової. — К.: Дух і Літера, 2023. — 280 с. — ISBN 978-966-378-973-6 Сьоран (Еміль Чоран). Допінґ духу / Пер. з фр. Ірини Славінської. — К.: Грані-Т, 2011. — 184 с. — (Серія: De profundis). ISBN 978-966-465-358-6 Еміль Чоран. Зізнання і прокляття / Пер. з фр. Олега Шульженка Еміль Чоран. На верхів'ях розпачу / Пер. Олега Шульженка

Вибрані афоризми Я хочу бути вільним, вільним до краю, як мертвонароджене немовля. Тоді, коли природа допустила існування людини, вона вчинила не лише помилку, а замах на саму себе. Єдина послуга, яку ми можемо попросити в інших, це аби ті не намагалися вгадати, до якої міри ми жалюгідні. Ніщо не можна сказати про ніщо, тож кількість книжок не може мати меж. Секрет історії у відмові від порятунку. Живуть не в країні, а в мові. Лише вона є справжньою батьківщиною. Без Баха Бог був би третьорядним типом. Вся таємниця життя зводиться до того, що воно позбавлене жодного сенсу, проте кожен з нас такий сенс знаходить. Врешті всі ідеї — фальшиві й абсурдні. Залишаються лише люди, такі, як вони є.

Примітки

Література Liiceanu Gabriel. Itinéraires d'une vie. E.M.Cioran. Paris: Michalon, 1995. Lectures de Cioran/ Textes réunis par Norbert Dodille et Gabriel Liiceanu. Paris: l'Harmattan, 1997. Kluback W., Finkenthal M. The temptations of Emile Cioran. New York: Peter Lang Publishing, 1997. Bollon Patrice. Cioran, l'hérétique. Paris: Gallimard, 1997. Moret Philippe. Tradition et modernité de l'aphorisme: Cioran, Reverdy, Scutenaire, Jourdan, Chazal. Genève: Librairie Droz, 1997 Stolzel Thomas. Ein Säulenheiliger ohne Säule. Begegnungen mit E.M. Cioran. Essays.Graz: Literaturverlag Droschl , 1998. Jaudeau Sylvie. Cioran ou le dernier homme. Paris: José Corti, 2001. Thoma Friedgard. Um nichts in der Welt. Eine Liebe von Cioran. Bonn: Weidle Verlag, 2001. Balan George. Emil Cioran: La lucidité libératrice. Paris: éd. Josette Lyon, 2003. Modreanu Simona. Le Dieu paradoxal de Cioran, Paris: Editions du rocher, 2003. Valcan Ciprian. La concurrence des influences culturelles francaises et allemandes dans l'oeuvre de Cioran. Bucureşti: Editura ICR, 2008. Наврозов, Л. Эмиль Чоран: «последний инакомыслящий» // Иностранная литература. — 1994. — № 1. Зонтаг, С. «Думать наперекор себе». Размышления о Чоране / Пер. с англ. Б. Дубина // Иностранная литература. — 1996. — № 4. Зонтаг, С. «Думать наперекор себе». Размышления о Чоране // Зонтаг С. Мысль как страсть. Избранные эссе 1960-70-х годов. — М.: Русское феноменологическое общество, 1997. — C. 97-113. Дубин, Б. Бесконечность как невозможность: фрагментарность и повторение в письме Эмиля Чорана // Новое литературное обозрение. — 2002. — № 54 (2). — C. 251—261. Анатолій Дністровий, Слово про Сьорана. Передмова // Сьоран (Еміль Чоран). Допінґ духу / Пер. з фр. Ірини Славінської. — К.: Грані-Т, 2011. Філіп Соллерс Коли Сьоран убожнював Гітлера

Посилання Рецензія на українське видання: Сьоран (Еміль Чоран). Допінґ духу Рецензії на українське видання на сайті Автура Сьоран: Людина — істота хвороблива, кожне слово чи жест — симптоми Неофіційний сайт про Чорана Про Еміля Чорана різими мовами