П'єр Бурдьє (; — ) — французький соціолог і філософ, представник постструктуралізму, лідер антиглобалістського руху. Його роботи перекладаються багатьма мовами світу і мають широкий резонанс в міжнародному науковому дискурсі. Автор понад 30-ти книг та декількох сотень статей, він переважно досліджував соціальний простір та його структуру, політичну сферу, а також журналістику та медіа. В його дослідженнях поєднуються підходи та методи в сфері антропології, історії, лінгвістики, політології, філософії, естетики, які він застосовував до вивчення таких різноманітних соціологічних об'єктів як: соціум, мистецтво, влада, безробіття, система освіти, право, наука, література, клас, релігія, спорт, мова, інтелектуали, телебачення тощо. Творчість Бурдьє — це своєрідна інтеграція різних теоретико-методологічних напрямків, мікро- та макропідходів. Бурдьє прагнув синтезувати різноманітні концептуальні ідеї для розв'язання традиційних соціологічних дилем, зокрема, теорії та практики, об'єктивності та суб'єктивності, соціальної структури та соціальної дії. Одним з показників його легендарності для Франції було те, що оголошення про його смерть було передовицею в Le Monde. Прем'єр-міністр Ліонель Жоспен, сам соціаліст, описав Бурдьє як майстра сучасної соціології і сказав, що «його праці зробили його лідером школи, в якій здійснюється гостра критика капіталістичного ладу»The New York Times, 2002.
Біографія П'єр Бурдьє народився в селі Данген в районі Піренеїв. Його батько був сільським начальником поштового відділення. У школі Бурдьє був яскравим студентом, хоча й отримав популярність як зірка гри в регбі. Згодом він переїхав до Парижа і навчався у Вищій нормальній школі на спеціальності «філософія», де його однокласником був філософ Жак Дерріда, а вчителями були Альтюссер, Башляр, ФукоНовейший философский словарь/ Сост. А. А. Грицанов. — Мн.: Изд. В. М. Скакун, 1998. — 896 с. ISBN 985-6235-17-0. Його академічними зацікавленнями були концепції Мерло-Понті, Гуссерля, Гайдеггера, а також ранні роботи Маркса. Після отримання агрежеагреже (фр.agrégé): статус, що надається після проходження конкурсу на одержання посади викладача ліцею чи вищого навчального закладу з філософії, Бурдьє працював учителем протягом року в ліцеї міста Мулен, а з 1958 був призваний в армію. Він служив протягом двох років в Алжирі, де французькі війська намагалися придушити повстання. Спочатку Бурдьє був охоронцем, а потім його перевели на офісну роботу. Протягом 1959—1960 років він читав лекції в університеті Алжира, вивчав місцеві етнічні спільноти, зокрема — культуру берберів. Саме Алжиру, алжирським робітниками і дрібним підприємцям присвячені його перші опубліковані соціологічні праці: «Соціологія Алжиру» (1961), «Праця і робітники в Алжирі» (1964)Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. — Мн.: Изд. В. М. Скакун, 1998. — 896 с. ISBN 985-6235-17-0. У 1960 він повернувся до Франції. З 1964 року був директором-дослідником у Вищій дослідницькій школі (École pratique des hautes études). У 1975 році він заснував і очолив Центр європейської соціології, який мав великі міжнародні наукові контакти і програми, а також журнал «Дослідницькі роботи в соціальних науках» («Actes de la recherche en sciences sociales»), який і понині, разом з «Французьким соціологічним журналом» («Revue française de sociologie»), є одним з провідних соціологічних журналів Франції. Важливим етапом на шляху визнання заслуг П'єра Бурдьє стало його обрання в 1981 році членом Французької академії та отримання ним почесної посади завідувача кафедрою соціології в Колеж де ФрансШматко Н. А. Введение в социоанализ Пьера Бурдьё.
Бурдьє одружився в 1962 році з Марі-Клер Брісар (Marie-Claire Brisard), вони мали трьох дітей. Бурдьє помер від раку 24 січня 2002 року в Парижі, в лікарні Сент-Антуан і похований на кладовищі Пер-Лашез.
Бурдьє як публічний інтелектуал Наприкінці 1980-х Бурдьє став впливовим дослідником у наукових колах Франції та одним з найбільш згадуваних французьких соціологів в Сполучених Штатах. Багато з його ранніх робіт підкреслили важливість соціології як самостійної дисципліни, а для своїх учнів він був гуру, Bour-Dieu (фр. Бог). Проте особливої публічної ваги Бурдьє набув у 90-х, коли почав брати активну участь у рухах проти засилля неоліберального дискурсу та глобалізації в цілому. У середині 1990-х Бурдьє бере участь у низці заходів за межами академічних кіл. Він підтримував численні акції, страйки, мітинги, чим викликав неабиякий інтерес засобів масової інформації та збільшив популярність своїх книг. У своїх працях філософ наголошував на політичній відповідальності соціолога перед суспільством. Однією з основних відмінностей між соціологом та публічним інтелектуалом є можливість мати зв'язок із медіа-ресурсами поза академічною сферою. Тут постає потреба у дослідженнях того, на яких умовах відбувається трансформація інтелектуала-науковця в публічного інтелектуала. Займаючи критичну соціологічну і політично ангажовану позицію (позицію «вченого-борця»), виступаючи на стороні соціально незахищених верств (алжирських емігрантів, безробітних, молоді паризьких околиць, селян), Бурдьє накликав на себе багато нарікань з боку «чистих мислителів», які вважали, що справа вченого — бути осторонь політики, спостерігати і аналізувати, а не брати участь безпосередньо в політичних подіяхСивуха С. В. Капитал социальный.
Соціологічні концепції Соціологія П'єра Бурдьє має глибоко критичний і рефлексивний характер. Його діалектичне і часом парадоксальне мислення спрямоване на критику не лише соціальної та політичної реальності сучасності, а й на саму соціологію як інструмент пізнання соціального світу. Саме тому в роботах Бурдьє велике місце займає соціологія соціології. П'єр Бурдьє постійно аналізує онтологічний і соціальний статус соціології в сучасному суспільстві, свободу і затребуваність у виборі предмета і об'єкта досліджень, незалежність і політичну заангажованість соціологівН. А. Шматко. Введение в социоанализ Пьера Бурдье.
Свій підхід до аналізу зв'язку між соціальною структурою та тим, як індивіди конструюють соціальну реальність, Бурдьє називає «конструктивістським структуралізмом». На його думку, ментальні структури визначаються соціальними структурами, але при цьому активний індивід здатний впливати на структури Для Бурдьє характерна зневага до міждисциплінарного поділу, що, за його переконаннями, накладає обмеження як на предмет дослідження, так і на застосовувані методи.
Коли проводять розділення між емпіричною соціологією і теоретичною, то зазвичай говорять, що емпірична соціологія вивчає реальні факти та явища, що інтерпретуються в рамках абстрактної моделі, яка і є теоретичною соціологією. Розподіл на емпіричну й теоретичну соціологію зовсім невластивий для робіт Бурдьє. Відкидаючи непрактичну, незалучену в соціальне життя стратегію теоретичного дослідження, завдання Бурдьє головно — зафіксувати вплив спостереження за ситуацією на саму ситуацію. Це засвідчує рішучий розрив з традицією, яка стверджує, що теоретику не слід нічого робити із соціальною дійсністю, окрім як пояснювати її. Це означає, по-перше, те, що соціолог не може займати якусь унікальну позицію «зі сторони», весь інтерес якої зводиться тільки до соціологічного пояснення; по -друге, що соціолог повинен перейти від зовнішнього (теоретичного) і незацікавленого розуміння практики агентів до розуміння практичного і безпосередньо зацікавленого. Бурдьє неодноразово підкреслював у своїх книгах, що теоретичні визначення не мають самі по собі жодної цінності, якщо їх не можна змусити працювати в емпіричному дослідженні.
Певні набори соціальних відносин та сформовані ними соціальні позиції складають «поля», кожне з яких характеризується специфічним типом влади («капіталом»). У кожному з полів точиться боротьба як за володіння певним капіталом, так і за утвердження певної системи розподілу капіталів. Будь-яка влада (в широкому та вузькому значенні) тримається не тільки й не стільки на насильстві, скільки на визнанні її легітимною. Влада в тому чи іншому полі здебільшого полягає у можливості нав'язування власної системи значень, ієрархії цінностей, правил гри, які набувають характеру безапеляційних, самоочевидних («символічне насильство»). Оскільки легітимність влади передбачає несвідоме прийняття панівних значень та цінностей, тому йдеться не про свідомий обман, а про структурний примус. Ці примуси здійснюються за посередництвом «габітусу» — сукупності схем сприйняття, яка формується досвідом соціалізації у певній соціальній позиції та продукує відповідні уявлення та поведінку.My Sociology Мусиездов А. А..
Соціальне поле Сукупність усіх соціальних відносин не є чимось аморфним і однорідним, а наділена певною структурою. Ця обставина знайшла відображення в концепті «поле», що розуміється як відносно замкнена та автономна підсистема соціальних відносин, яка функціонує незалежно від зовнішніх примусів. Поле — це місце сил, відносно незалежний простір. Поняття «поля» французький вчений визначає як мережу відносин між об'єктивними подіями соціальних суб'єктів, яка існує незалежно від індивідуальної свідомості та волі. В суспільстві існують декілька полів (економічне, релігійне, політичне, культурне тощо), які мають власну структуру. Поле, вважає Бурдьє, виступає ареною змагань індивідів або груп за поліпшення своїх позицій, за досягнення привілейованого місця в соціумі. Відповідно, найбільшою потужністю наділене те поле чи той агент, який володіє ресурсами, що їх можна інвестувати в гру, аби отримати прибуток. Будучи своєрідним різновидом ринку, де з метою демаркації позицій у полі використовуються різні види капіталів: економічний, культурний, соціальний. Найважливішою характеристикою поля є форма взаємодії між агентами, наділеними постійними диспозиціями, засвоєними за час перебування у полі, чиї позиції в полі повинні розглядатися тільки у взаємних відносинах. Принцип відносності — найважливіший для розуміння теорії полів і всієї концепції Бурдьє в цілому.
Поле — це структурований соціальний простір: поле сил і поле боротьби за зміну чи збереження цього поля. Найстійкіше поле таке, яке має найбільш розгалужену структуру, а елементи структури істотним чином відрізняються між собою. Сутність цього поняття можна також пізнати через популярний у сучасній філософії концепт гри: за Шматко, «поле — простір гри, що історично склався, зі специфічними, властивими тільки цьому простору інтересами, цілями і ставками, з особливими законами функціонування».
Соціальний капітал Соціальний простір багатовимірний, структурується на основі розподілу різних видів капіталів (економічного, культурного, символічного), що виступають як інструменти та цілі боротьби всередині простору. Соціальний капітал — поняття, введене Бурдьє у статті «Форми капіталу» (1983) для позначення соціальних зв'язків, які можуть виступати ресурсом отримання вигод.