Селія
Се́лія (; ) — історичний регіон у Латвії. Складова Семигалії. Розташований на південному сході країни.
1 липня 2021 року набув чинності ініційований Президентом Латвії та схвалений Саеймом «Закон про історичні латвійські землі», спрямований на захист і зміцнення унікальності та розмаїття латвійської культури та мови. Це був перший законодавчий акт у Латвійській Республіці, який офіційно згадує Селію і точно визначає її культурно-історичну територію
Населення — приблизно 55 тисяч осіб.
Назва А́угшземе (, «Височина») Ве́рхня Ла́твія () Села () Село́нія ()
Історія Названий за іменем давнього балтського племені селів. Східна частина історичної Семигалії. Стародавній центр — Селпілс, столиця селів, союзників литовців у боротьбі проти Тевтонського ордену. 1208 року захоплена німецькими хрестоносцями під проводом Альбрехта фон Буксгевдена. Відтоді обернена у християнство. 1218 року створене Селонське єпископство. 1226 року його частина увійшла до Ризького архієпископства; на решті було створено Семигальське єпископство. Новітній історичний центр — Єкабпілс.
Джерела Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. Arveds Švābe, ed.: Latvju enciklopēdija. Stockholm: Trīs Zvaigznes, 1952-1953. Edgars Andersons, ed.: Latvju enciklopēdija 1962-1982. Lincoln: American Latvian Association , 1983-1990. Entry "Sēlija" available at historia.lv. Retrieved 25. II. 2006. Vytautas Kazakevičius: "Selonian archaeological sites in Lithuania" Retrieved 25. II. 2006.