Абу́ Алі́ аль-Хусе́йн ібн Абдалла́х ібн Сі́на (), скорочено Ібн Сіна, латинізоване — Авіце́нна (, 980 — 1037Верхратський С. А., Заблудовський П. Ю., 1991, С.68) — перськийСтаття Avicenna (Persian philosopher and scientist), у Британській енциклопедії науковець-енциклопедист, філософ, лікар, хімік, астроном, теолог, поет. Вважається найвпливовішим поліматом Золотої доби ісламу.
Ібн Сіна написав близько 450 трактатів на теми з різних галузей науки, з яких збереглося близько 240. Більшість з його праць (близько 150) присвячені філософській тематиці, 40 — медицині. Найвідомішими є «Книга зцілення», філософська і наукова енциклопедія, і «Канон лікарської науки», який був основним підручником для вивчення медицини в багатьох середньовічних університетахАвіценна | ІБН СІНА // ФЕЮ. К. Дупленко, 2012, С. 112..
Був лікарем і візиром правителів середньоазійських держав тих часів.
Історичний контекст Ібн Сіна жив і створював свої праці на широку тематику впродовж періоду, який зазвичай називають Золотою добою ісламу. У цей період всебічно вивчали переклади греко-римських, перських та індійських текстів. Були поширені греко-римські тексти (напрямків платонізму, неоплатонізму, і арістотелізму) з коментарями представників школи Аль-Кінді, які їх адаптували до своєї системи знань, що ґрунтувалась на індійській науці — математиці, астрономії, алгебрі, тригонометрії, медицині. У східній частині Персії, Хорасані і Середній Азії правителями династії Саманідів, а в західній частині Персії та Іраці — династією Буїдів — були створені сприятливі умови для наукового і культурного розвитку. За часів правління Саманідів Бухара і Багдад були культурними центрами ісламського світу.
Поширилось вивчення Корану і Хадису. Також Ібн Сіна і його опоненти зробили внесок у подальший розвиток філософії, фікху і ісламської теології. Ар-Разі та Аль-Фарабі розробили методологію та основи знань із філософії і медицини. Ібн Сіна мав доступ до великих бібліотек Балха, Хорезма, Горгана, Рея, Ісфагана і Гамадана. Під час перебування в Хорезмі Ібн Сіна зустрічався з відомими науковцями того часу — Аль-Біруні, математиком Ібн Іракі, лікарем Аль-Хаммаром, філософом Аль-Масихі.
Біографія
Походження Ібн Сіна народився у вересні 980 року у невеликому укріпленому поселенні , неподалік від Бухари. У власній автобіографії він вказував, що його батько належав до ісмаїлітів і походив з міста Балха (сучасний Афганістан). Переїхав за днів правління Саманіда Нух ібн Мансура до Бухари, де був посадовцем у дивані. Мати була родом з Афшани, де родина жила до народження другого сина, а потім переїхала до БухариБ. Д. Петров, А. В. Сагадеев. Ибн Сина (Авиценна). — М.:Мысль, 1980—238 с.. Бухара в той час була одним з головних центрів науки і культури ісламського світу.
Є декілька різних версій стосовно належності Авіценни до якоїсь школи права в ісламі — мазхабу. Середньовічний історик Захір аль-Байхакі вважав Авіценну послідовником Братів Чистоти. З іншого боку, шиїтський факіх Нурулла Шуштарі і сучасний іранський історик Сеїд Хоссейн Наср вважають найімовірнішою належність Авіценни до шиїтів-двонадесятників. Однак, той факт, що Авіценна вивчав Ханафітський мазхаб може свідчити про те, що він належав до цієї сунітської школиJules L. Janssens. An annotated bibliography on Ibn Sînâ (1970—1989): including Arabic and Persian publications and Turkish and Russian references. — Leuven University Pressision, 1991. — C. 89—90 — ISBN 978-90-6186-476-9. За версією французького дослідника ісламу Анрі Корбена, Ібн Сіна, як і його батько, був ісмаїлітом. Такі ж розходження існують і стосовно походження родини Авіценни, одні дослідники вважають, що члени його родини були сунітами, більшість сучасних відносять їх до шиїтів.
Початок освіти Спочатку батько Авіценни займався його освітою самостійно, а також з допомогою торговця зеленню, що жив по сусідству. Від нього Авіценна дізнався про основи індійської математики та вивчив арифметичні дії з числами. Деякий час також вивчав фікг з вчителем на ім'я Ісмаіль-загі́д.
Згодом Ібн Сіна займався із знайомим свого батька Абу Абдуллагом ан-Натілі, який був знаний як «знавець філософії»Абу-Алі Хусейн Ібн Абдуллаг Ібн Сіна (Авіценна). Из автобиографии. Перевод Е.Бертельса // Огонёк. — 10 августа 1952. — № 33 — С.4—6. Здавши іспит на знання на пам'ять Корану, отримав звання хафіз. З Натілі він почав вивчати книгу «Ісагуджі», арабський переклад праці філософа Порфирія Тирського «Вступ», де викладені основи логіки. З ним же Ібн Сіна пройшов декілька теорем Евкліда, а потім перейшов до вивчення Альмагеста, праці з астрономії давньогрецього вченого Клавдія Птолемея. Нерідко, даючи відповідь на запитання вчителя, учень вникав у суть питання краще ніж він сам.
З 14 років хлопець почав займатися самостійно, оскільки, за його ж пізнішими свідченнями, вчитель був не в змозі відповісти на його численні запитання. Почавши досліджувати працю Аристотеля «Метафізика», за його словами, «не зрозумів нічого і наміри її автора залишились для мене закритими». У розумінні метафізики допомогла книга Аль-Фарабі Тези метафізики, яку Авіценна придбав випадково на ринку за три дирхами.
Крім того, з 12 років, за порадою лікаря і філософа Абу Салаха аль-Масіхі, зацікавився медициною. Спочатку під керівництвом бухарського медика Абду-ль-Мансура КамаріВ. Смирнова-Ракитина. Авиценна (Абу-Али ибн Сина). — Москва: Молодая Гвардия, 1958, а згодом почав самостійну лікарську практику. У 16 років Ібн Сіну запросили у палац лікувати еміра Бухари — правителя Саманідської держави. Лікування було успішним, і в нагороду молодому лікареві дозволили користуватись бібліотекою Саманідів, однією з найкращих у світі на той час. В автобіографії Авіценна писав: «Я зайнявся вивченням медицини, доповнюючи читання спостереженням за хворими, що мене навчило багатьом прийомам лікування, яких не можна знайти в книгах».
У віці 18 років Ібн Сіна листувався з відомим науковцем аль-БіруніБольшая историческая энциклопедия./ Новиков С. В. и др. — М.: Филологическое общество «Слово»: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — С.7 — ISBN 5-8123-0175-1. Також на замовлення окремих жителів міста написав для них кілька книг: робота під назвою «Зведене» («аль-Маджму»), у якій доступно викладались базові знання з усіх наук, крім математики. книга коментарів з філософських питань «Отримання і досягнення» («аль-Хасіль ва-ль-Махсуль») (інший варіант назви «Підсумок і результат») у 20 томах. книга з питань етики «Діяння добре і гріх» («аль-Барр ва-ль Ісм»).
Доросле життя У 1002 році помер батько Авіценни, і тепер дбати про родину стало його обов'язком. Крім того, під час завоювання Бухари караханідами була спалена бібліотека, де він займався науковими дослідженнями.
Хорезм (1002—1012) Ібн Сіна з рідним братом Махмудом вирішили переїхати родиною в Ургенч, до двору правителів Хорезму. За службу при дворі отримував невелике грошове забезпечення. Незабаром у Хорезм прибули Аль-Біруні та Аль-Масихі. Разом з ними Ібн Сіна займався науковими дослідженнями з фізики, хімії, астрономії. Тут він почав роботу над філософською енциклопедією «Книга зцілення».
Існують припущення, що можливо у Хорезмі Ібн Сіна одружився і у нього народився син. Про цей факт не згадується у жодному джерелі. Проте з повного варіанту імені «Абу-Алі аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна» (Батько Алі Хусейн син Абдаллаха сина Сіни) можна зробити таке припущення.
У 1010 році правитель сусідньої Газневідської держави султан Махмуд Газневі зажадав, щоб Ібн Сіна поступив на службу при його палаці. Після відмови зробити це султан почав переслідувати вченого, за його голову була встановлена винагорода. Авіценна змушений був тікати з Ургенча через пустелю Каракуми до Горгана, міста на південному узбережжі Каспійського моря. Під час переходу через пустелю помер Аль-Масихі, який залишив Ургенч разом з Ібн Сіною. Дорогою до Горгана Авіценна на короткий час зупинявся у Абіверді, Несі, Нішапурі. Зупиняючись у цих містах, він заробляв на прожиття лікуванням. У Несі в нього з'явилася невелика група учнів, для яких він написав декілька трактатів про математичні теореми, про кути, про паралельні лінії на сфері. Заняття геометрією підштовхнули його до дослідження земних мір, так був написаний трактат «Про екватор».
Горган і Рей (1012—1014) Діставшись до Горгана, Авіценна зупинився там на тривалий термін. Один з місцевих вельмож подарував вченому будинок, де він оселився. Там Авіценна займався практичною медициною та продовжував працювати над своїми книгами.
Саме у Горгані у Авіценни з'явилась група учнів, яким він викладав логіку і астрономію. Серед них був і Абу-Убейд Джузджані, який відтоді супроводжував Авіценну до кінця життя. Також у Горгані Авіценна почав роботу над своєю найвідомішою книгою — «Каноном лікарської науки».
Однак невдовзі для Авіценни залишатись у Горгані стало небезпечно, оскільки між еміром та султаном Газневі стали розвиватись хороші взаємини. Він змушений залишити це місто.
Невдовзі йому надійшло запрошення від правительки сусіднього Рея — Саїди. Вона правила там після смерті свого чоловіка як регент сина. У Реї також тривала ворожнеча за правління містом між матір'ю номінального еміра, та його старшим братом — Шамс ад-Давлю. Крім того, Махмуд Газневі невдовзі мав прибути в Рей із воєнним загоном. Проживши недовго у Реї, вилікувавши сина Саїди, написавши там близько 30 невеликих творів, серед яких філософська «Книга повернення», вчений змушений знову шукати нового пристановища.
Після тимчасового перебування у Казвіні, 1017 року Авіценна перебрався у Гамадан, де еміром став Шамс ад-Давлю. Дізнавшись про його приїзд емір викликав його до своєї резиденції і призначив своїм лікарем, згодом отримав посаду візира.
Гамадан (1017—1023) Через свої філософські переконання, які часто розходилися з догмами ісламу, Авіценна набув ворогів серед мусульманського духовенства і серед військового оточення еміра. Сучасник Авіценни імам Аль-Газалі назвав його «невірним», а на його праці наклав заборону. Заходи, які він порадив еміру, направлені на зменшення видатків на військо та боротьбу з хабарництвом, налаштували проти нього найближче оточення правителя. Водночас Ібн Сіна мав підтримку серед міських купців та підприємців, тому що його реформи мали сприяти розвитку торгівлі. Емір відхилив вимогу військових стратити Ібн Сіну за вільнодумство, але вирішив змістити його із займаної посади і вислати за межі своїх володінь. Через сорок днів з еміром трапився черговий напад хвороби, який змусив його відшукати вченого і знову призначити своїм міністром. Гамаданські купці погоджувались дати позику для міської казни лише після повернення на посаду Ібн-Сіни.
Однак під час військового походу еміру стало погано, а лікаря поруч не було, і він помер. Після смерті ад-Давла Авіценну звільнили з посади візира, і він змушений був переховуватись у будинку місцевого аптекаря, де продовжував роботу над своїми творами.
Через переслідування Авіценна написав листа до префекта міста Ісфахана, де пропонував свою службу. Тоді тривала війна між правителями Гамадана й Ісфахана. Новий емір Гамадана дізнався про цей лист та про місце перебування Ібн Сіни, його схопили і на чотири місяці ув'язнили у фортеці Фардджан. Після падіння Гамадана у 1024 році, Авіценна ще деякий час залишався там. Але пізніше, переодягнувшись дервішем, разом з рідним братом, учнем та двома слугами, залишив місто і вирушив до ІсфаханаБертельс Е. Авиценна // Огонёк. — 10 августа 1952. — № 33 — С.1—3 Googlebooks.
В ув'язненні Авіценна не припиняв працювати. Саме у в'язниці написана повість «Про Хая, сина Якзана», закінчені «Книга зцілення» і трактат «Про правильний шлях».
Ісфаган (1023—1037) Останні чотирнадцять років життя служив в Ісфагані при дворі еміра Абу Джафар ад-Давля, де для нього створили сприятливі умови для наукової праці. Він був головним лікарем і радником еміра, супроводжував його навіть у військових походах.