Уби́вство Євге́на Конова́льця — заплановане політичне вбивство, жертвою якого став голова Проводу українських націоналістів та керівник Української військової організації, діяч української еміграції Євген Михайлович Коновалець.
Ліквідацію лідера українських націоналістів ініціювали й ретельно спланували співробітники НКВС СРСР. Засіб убивства — вибуховий пристрій, замаскований під коробку шоколадних цукерок з традиційним українським декором,Володимир Косик. Спецоперації НКВД–КГБ проти ОУН… С. 76 — було доручено виготовити директору технічного відділу Мойсєю Паулкіну. Бомбу виготовив співробітник відділу оперативно-технічних засобів НКВС Олександр Тімашковтакож 1943 року виготовив бомбу для гауляйтера Білорусі Кубетам само. С. 76. Вбивство Коновальця сталося 23 травня 1938 року в нідерландському Роттердамі на вулиці Колсінгел, поблизу готелю «Атланта». Його скоїв молодий співробітник НКВС Павло Судоплатов, який до того часу протягом декількох років був у близьких, довірливих стосунках із Коновальцем під виглядом учасника підпільної української організації в УРСР. Передавши Коновальцю вибуховий пристрій під час зустрічі в ресторані, Судоплатов пішов, після чого придбав новий одяг у найближчому магазині й зник із міста. Через кілька хвилин після виходу з ресторану Коновалець загинув внаслідок вибуху, який також поранив двох випадкових перехожих.
Убивство Коновальця мало широкий резонанс серед українських націоналістів. Як було передбачено в СРСР, убивство посилило внутрішнє протистояння серед членів ОУН, яке, у свою чергу, призвело до розколу організації на ОУН(м) і ОУН(б). Попри це, припинити існування націоналістичної організації шляхом усунення Коновальця не вдалося.
Ретроспектива і передумови 2 лютого 1929 року на території Західної України, яка на той час входила до складу Польської республіки, було створено Організацію українських націоналістів (ОУН) — легальне крило Української військової організації (УВО), метою якої було проголошено створення єдиної незалежної української держави. На чолі організації став колишній командир Українських січових стрільців полковник Євген Коновалець. Намагаючись залучити якомога більше союзників і посилити вплив націоналістичних ідей в українській діаспорі різних країн, Коновалець їздив до Канади та США, де його клопотами було засновано американську «Організацію державного відродження України» та канадське «Українське національне об'єднання». Організації, покликані служити підтримкою для ОУН, було засновано також у Гданську, Відні, Брюсселі, Женеві, Парижі та ПразіЄвген Коновалець у книзі «100 найвідоміших українців» Ю. Павленка.
Через 57 років після вбивства, у своїх мемуарах та інтерв'ю, Судоплатов взяв на себе відповідальність за його скоєння. Він заявив, що причиною, яка спонукала радянську владу на організацію вбивства Коновальця, було встановлення співпраці між ОУН і нацистською Німеччиною, що створило в Україні загрозу координації спільних дій проти СРСР у майбутньому. За словами Судоплатова, завдяки Коновальцю, який у роки Першої світової війни воював у лавах австро-угорської армії, УВО ще 1923 року налагодила зв'язки з німецькою розвідкою. Після приходу до влади в Німеччині НСДАП на чолі з Адольфом Гітлером ці зв'язки зміцнилися. У мемуарах йдеться, що Коновалець неодноразово особисто бачився з Гітлером, зокрема 1931 року, ще до того, як він обійняв посаду рейхсканцлера. Під час однієї з зустрічей Гітлер запропонував йому, щоб кілька прихильників Коновальця пройшли курс навчання у нацистській партійній школі в Лейпцизі. Наприкінці 1920-х — початку 1930-х років члени ОУН, які закінчили нацистську школу в Данцизі, здійснили декілька диверсійних і терористичних актів на території Польщі. Особливо активними дії українських націоналістів стали 1934 року, коли у Варшаві було вбито польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького, а у Львові — співробітника радянського консульства Андрія Майлова. Після вбивства Майлова головою ОДПУ В'ячеславом Менжинським було видано наказ про розробку плану дій з нейтралізації терористичних акцій ОУН.
Із метою налагодження стосунків із Коновальцем та проникнення в українську націоналістичну організацію за кордон під виглядом племінника соратника Коновальця, завербованого радянськими спецслужбами Василя Лебедя, було надіслано молодого співробітника НКВС Павла Судоплатова, який взяв ім'я та прізвище «Павлусь Валюх». Незабаром після приїзду до Європи йому вдалося зустрітися з Коновальцем і встановити з ним довірчі стосунки. Назвавшись членом підпільної української націоналістичної організації, що діяла на території УРСР, Судоплатов систематично зустрічався з головою Проводу ОУН у різних європейських містах, і з кожним разом тема їхньої розмови ставала дедалі серйознішою. Судоплатов дізнався про плани Коновальця з підготовки адміністративних органів для низки областей радянської України, які передбачалося «звільнити» найближчим часом за допомогою німців. Йому, крім того, стало відомо, що в розпорядженні ОУН на той час уже перебували дві боєздатні бригади загальною чисельністю не менше двох тисяч осіб, і що діяльність українських націоналістів фінансувалася абвером — німецькою військовою розвідкою.
Поступово стосунки між Судоплатовим і Коновальцем стали дружніми. «Ми з ним навіть у лазню ходили у Відні, — розповідав розвідник в своєму інтерв'ю 1992 року. — Я був молодий — мені йшов двадцять сьомий рік, а йому було вже під п'ятдесят. Він мене опікав, як молоду людину — майбутню свою опору тут, на Україні». Перебуваючи в Парижі, Коновалець запросив Судоплатова на могилу Симона Петлюри, убитого 1926 року Самійлом Шварцбардом. Щоб справити враження на лідера ОУН, його супутник «витягнув з кишені носову хустку та загорнув у неї жменю землі з могили» Петлюри. У відповідь на здивування Коновальця Судоплатов сказав: «Цю землю з могили Петлюри відвезу на Україну. Ми на пам'ять про нього посадимо дерево і будемо за ним доглядати». Почувши це, Коновалець був у захопленні. Цей випадок зміцнив його дружні почуття і довіру до Судоплатова.
Планування вбивства
Роль Сталіна
За спогадами Павла Судоплатова, пропозицію про вбивство Коновальця було висунуто самим Йосипом Сталіним. Незабаром після чергового повернення до СРСР Судоплатова разом із наркомом внутрішніх справ Миколою Єжовим було запрошено до Кремля на аудієнцію зі Сталіним, який одразу запитав оперативного працівника «про відносини між політичними фігурами в українському емігрантському русі». У відповідь Судоплатов повідомив, що реальну загрозу для СРСР являють не емігранти-політики, а Українська військова організація (УВО), на чолі якої стоїть Коновалець, підтриманий як німецькою, так і — частково — польською владою. Ця зустріч між майбутнім виконавцем убивства та Сталіним не принесла результатів — переконавшись у тому, що ні в Єжова, ні у Судоплатова немає подальшого плану дій, Сталін надав їм можливість «подати свої пропозиції» через тиждень.
Наступна зустріч Судоплатова зі Сталіним, на якій також були присутні Єжов і Григорій Петровський, відбулася в зазначений термін. Цього разу Сталін завів мову прямо про вбивство. У своїх спогадах «Спецоперації. Луб'янка і Кремль 1930—1950 роки» Судоплатов описував їхню розмову таким чином:
— А які смаки, слабкості і прихильності Коновальця? Намагайтеся їх використовувати. — Коновалець дуже любить шоколадні цукерки, — відповів я, додавши, що, куди б ми з ним не їздили, він скрізь насамперед купував шикарну коробку цукерок. — Обміркуйте це, — запропонував Сталін.
Перед відходом Сталін запитав, чи розуміє він «політичну вагу місії», яку довірили.
Вибір способу вбивства
Розробкою різних варіантів ліквідації Коновальця опікувалися НКВС-ники Абрам Слуцький та Сергій Шпігельглас. Пропонувалося, зокрема, застрелити лідера ОУН впритул, однак це видавалося майже неможливим, тому що його завжди супроводжував помічник Ярослав Барановський на прізвисько «Пан інженер». Найбільш прийнятним варіантом здавалося вбивство шляхом передачі Коновальцю подарунка з вмонтованим вибуховим пристроєм, на якому й зупинилися його організатори. Голова Проводу українських націоналістів полюбляв шоколадні цукерки, тому годинниковий механізм вирішено було замаскувати під цукеркову коробку, розписану в традиційному українському стилі. Пізніше Судоплатов згадував, що ця ідея не викликала у нього захоплення, оскільки, по-перше, для того, щоб запустити годинниковий механізм, йому слід було непомітно натиснути на перемикач, а по-друге, яскрава коробка могла привернути увагу Коновальця і навіть насторожити його. Нарешті, той міг передати коробку Барановському, який його постійно супроводжував.
Виготовлення знаряддя вбивства, замаскованого під коробку цукерок, було доручено співробітнику відділу оперативно-технічних засобів Олександру Тімашкову. Йому вдалося створити такий пристрій, що годинниковий механізм не треба було приводити в дію перемикачем — вибух автоматично відбувався рівно через півгодини після переведення коробки з вертикального положення в горизонтальне. Бомба мала бути замаскована під коробку з традиційними українськими декорами, завдання було доручене директору технічного відділу Мойсею Паулкіну. Таким чином, Судоплатову слід було тримати коробку вертикально у великій внутрішній кишені піджака, а під час передачі Коновальцю повернути її горизонтально. За півгодини подальшої роботи годинникового механізму Судоплатов мав попрощатися з майбутньою жертвою, залишити місце зустрічі та розпочати втечу з місця події. У разі провалу запланованої операції та загрози захоплення ворогом Судоплатов мав, за висловом Шпігельгласа, «діяти, як справжній чоловік» — іншими словами, скінчити життя самогубством. Для цього йому треба було скористатися пістолетом «Вальтер». «До рук ворога, — казав Судоплатов в одному зі своїх останніх інтерв'ю, — я б не потрапив ні за яких обставин. Я б встиг накласти на себе руки».
Напередодні вирушення Судоплатова з СРСР Шпігельглас провів з ним більше восьми годин, обговорюючи різні варіанти його відходу. Він вручив йому сезонний залізничний квиток, дійсний на два місяці на всій території Західної Європи, фальшивий чехословацький паспорт і три тисячі доларів США, а також порадив обов'язково змінити свою зовнішність після зустрічі, купивши в найближчому магазині плащ і капелюх.
Судоплатов згадував, що заздалегідь детально вивчив усі можливі маршрути відходу в містах, де Коновалець міг призначити йому зустріч. Судно «Шилка», на якому співробітник НКВС вирушав до Європи, виходило з Мурманська. Під час зупинки в Норвегії Судоплатов подзвонив Коновальцю, і той несподівано запропонував йому зустрітися або в Кілі, або в Італії, де він на той час перебував, — в цьому випадку Судоплатову належало прилетіти до нього надісланим за ним німецьким літаком. Пославшись на брак часу та неможливість залишити судно більше, ніж на п'ять годин, той умовив Коновальця зустрітися в Роттердамі, у ресторані готелю «Атланта», який розташовано всього за десять хвилин пішки від залізничного вокзалу. Перш ніж зійти на берег у Роттердамі, Судоплатов попередив капітана, що коли він не повернеться на борт до четвертої години дня, слід відплисти без нього. Розробник вибухового пристрою Тімашков, який супроводжував Судоплатова в поїздці, за десять хвилин до його відходу зарядив механізм і залишився на борту «Шилки».
Убивство
Уранці 23 травня 1938 року в Роттердамі був дощ, але до полудня погода прояснилася. День, за словами Судоплатова, був «теплий і сонячний». Офіціант у ресторані готелю «Атланта» добре запам'ятав відвідувача, який згодом виявився Євгеном Коновальцем. Він був сам. Коновалець сів за столиком біля вікна і, замовивши келих хересу, став спостерігати жвавий вуличний рух. Незабаром, приблизно о 11:50, його побачив Судоплатов, який прогулювався провулком біля ресторану «Атланта», на першому поверсі однойменного готелю. Про те, як відбувалася зустріч між головою українських націоналістів і Судоплатовим, останній залишив такі спогади: