Мостиський повіт () — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі, УРСР і дистрикту Галичина. Центром повіту було м. Мостиська.
У складі Австро-Угорщини Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Мостиська (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).
Сам Мостиський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Перемишль.
Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Мостиського повіту (з 30 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Судова Вишня (з 35 гмін) і 11 гмін (Боєвичі, Боляновичі з Болянівкою, Хідновичі, Храпличі, Гориславичі, містечко Гусаків, Іорданівка, Лютків, Новосілки, Радохинці, Золотковичі) повіту Нижанковичі та 3 гміни (Кальників, Малнів і Воля Малнівська та Сарни з Реберґом) повіту Краковець. Однак у повіті існували й надалі два окремі судові округи (повіти) — Мостиський і Судововишенський.
Мостиський повіт за переписом 1910 р. налічував 81 гміну (самоврядну громаду) і 68 фільварків та займав площу 755 км². В 1900 році населення становило 79 184 особи, в 1910 році — 87 841 особа. Більшість населення були українцями-грекокатоликами (56 %), євреї становили близько 9 % населення.
У складі ЗУНР Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Комісаром Мостиського повіту був Степан Байдала (з 6 листопада 1918 до 14 лютого 1919), управитель канцелярії товариства «Народний Дім». З 14 лютого до 16 травня 1919 року повітовим комісаром ЗУНР був адвокат Любомир Данилович. Делегатом до УНРади обраний Антін Рутко.
Під польською окупацією
Включений до складу Львівського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 р. на окупованих поляками землях ЗУНР.
Зміни адміністративного поділу
15 червня 1934 р. територія міста Судова Вишня розширена шляхом приєднання частини території села БортятинRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 24 maja 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Sądowej Wiszni w powiecie mościskim, województwie lwowskiem. .
1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміниDz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 547 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Мостиського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети) . внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни) м. Мостиська м. Судова Вишня
Сільські ґміни Кількість:
1920—1934 рр. — 75
1934—1939 рр. — 7 +Об'єднані сільські ґміни 1934 рокуСтарі сільські ґміниКількість1Ґміна ГуссакувБаліце (Баличі), Боляновіце (Боляновичі), Бойовіце (Боєвичі), Гориславіце (Гориславичі), Гуссакув (Гусаків), Злотковіце (Золотковичі), Йорданувка (Йорданівка), Люткув (Лютків), Мочеради, Мислятиче (Мишлятичі), Радохоньце (Радохинці), Тамановіце (Тамановичі)122Ґміна ДідятичеВолчищовіце (Вовчищовичі), Голодувка (Голодівка), Дідятиче (Дидятичі), Макунюв (Макунів), Містице (Мистичі), Мокжани Мале (Малі Мокряни), Мокжани Вєлькє (Великі Мокряни), Орховіце (Оріховичі), Саннікі (Санники), Шешеровіце (Шишоровичі)103Ґміна МалнувКальнікув (Кальників), Малновска Воля (Малнівська Воля), Малнув (Малнів), Соколя, Стажава (Старява), Чернява (Черневе)64Ґміна МосьціскаГодинє (Годині), Жадковіце (Жадковичі), Закосьцєлє (Закостілля), Завада, Конюшкі Нановскє, Крисовіце (Крисовичі), Ляцка Воля, Ляшкі Ґосьцінцове (Гостинцеве), Пакосць, Подґаць (Підгать), Руднікі (Рудники), Руствечко, Стшельчиска (Стрілецьке), Сулковщизна, Тщенєц (Тщенець), Чишкі165Ґміна ПнікутБуховіце (Буховичі), Вішенка, Ганьковіце (Ганьковичі), Крукєніце (Крукеничі), Острожец, Пнікут, Подліскі, Раденіце (Раденичі), Судковіце (Судковичі), Хліплє (Хлиплі), Чижовіце (Чижевичі), Ятвєнґі (Ятвяги)116Ґміна Сондова ВішняБортятин, Волосткув (Волостків), Дмитровіце (Дмитровичі), Долгомосціска (Довгомостиська), Заґроди (Загороди), Зажече (Заріччя), Ксєнжи Мост (Княжий Міст), Кульматиче (Кульматичі), Нікловіце (Нікловичі)97Ґміна ТвєрдзаАрламовска Воля, Войковіце (Вуйковичі), Завадув (Завадів), Крулін (Королин), Ліпнікі, Слабаш, Сломянка, Стояньце (Стоянці), Туліґлови, Твєрдза (Твіржа), Хоросніца11 * Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Населення
У 1907 році українці-грекокатолики становили 61 % населення повіту.
У 1939 році в повіті проживало 97 045 мешканців (59 925 українців-грекокатоликів — 61,75 %, 6 385 українців-латинників — 6,58 %, 24 470 поляків — 25,21 %, 810 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,83 %, 5 440 євреїв — 5,6 % і 15 німців та інших національностей)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 52.
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 89 460 населення ніби-то було аж 49 989 (55,88 %) поляків при 37 196 (41,57 %) українців, 2 164 (2,42 %) євреїв і 19 (0,0 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.
У складі СРСР
У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Мостиський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької областіУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . 17 січня 1940 р. повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін: Мостиський — з міської ґміни Мостиська та сільських ґмін Мосьціска і Малнув; Крукеницький — із сільських ґмін Гуссакув і Пнікут; Судово-Вишнянський — з міської ґміни Судова Вишня та сільських ґмін Сондова Вішня, Дідятиче і Твєрдза.
Третій Райх Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 відновлений повіт, відновлений був також і поділ на ґміни. Мостиський повіт 11.08.1941 разом з Рудківським повітом підпорядковано крайскомісаріату Судова Вишня (). На чолі стояв крайсгауптман крайскомісаріату Судова Вишня, цю посаду з 15 вересня 1941 займав адвокат Штокгек (), який водночас був окружним старостою окружного староства Лемберг-Гродек — крайсгауптманом. Адміністративним центром було місто Львів.
Пізніше окружне староство Лемберг-Гродек було перейменовано на окружне староство Лемберг-Ланд-Схід () Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945 . 1 квітня 1942 шляхом об'єднання окружних староств Лемберг-Ланд-Схід і Лемберг-Ланд-Захід та крайскомісаріату Судова Вишня було утворено т. зв. «Львівську заміську округу» () або ж «Львівське окружне староство». З 1 червня 1943 керівником об'єднаного окружного староства став оберландрат барон Йоахім фон дер Лаєн. 1 липня 1943 створено Бібрківський, Городоцький, Судововишнянський і Жовківський повітові комісаріати ().
Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 р., радянською владою повіт знову був поділений на райони.
Україна Зараз майже вся територія повіту входить до складу України, окрім західної частини ґміни Мальнув з селом Кальників та західною частиною села Старява (східна частина села залишилася в Україні).
Примітки