Соціа́льний тури́зм () — це подорожі, що субсидуються із джерел позабюджетного фінансування та за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на соціальні потреби; громадський рух учасників соціального туризму; професійна діяльність з формування, просування та реалізації соціального туристського продукту.
Соціальний туризм є політичним терміном, введеним у 1990-х роках, який пізніше використовувався для позначення уявної загрози того, що величезна кількість громадян восьми з десяти нових держав, які отримали членство в Європейському Союзі в результаті розширення Європейського Союзу у 2004 році, переїдуть до існуючих держав-членів, щоб скористатися їхніми системами соціального забезпечення, а не працювати. Ця загроза в кількох країнах використовувалася як причина для створення або отримання виплат для громадян восьми нових держав-членів.The Guardian 21 January 2004: Leader - False figures Retrieved 2011-09-30The Guardian 4 February 2004: UK set to act against benefit tourism Retrieved 2011-09-30
Мета Метою соціального туризму є не отримання прибутку, а підтримка людей з низьким рівнем доходу для реалізації їхнього права на відпочинок. Концепція соціального туризму побудована за трьома принципами:
забезпечення відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення до сфери туризму людей з низьким рівнем доходів; субсидування туризму для малозабезпечених; активна участь центральних урядових, муніципальних, суспільних і комерційних структур в його розвитку.
Концепція соціального туризму була реалізована на практиці в Швейцарії і Франції завдяки системі відпускних чеків. Головним її елементом є чек — платіжно-розрахунковий засіб, що вводиться в обіг для надання адресної допомоги туристам і забезпечення доступності відпочинку всім прошаркам населення.
Провідною організацією з соціального туризму є Бюро з соціального туризму (БІТС — BITS), створене в 1936 р., яке об'єднує в своїх рядах організації, близькі за завданнями до Міжнародної конфедерації вільних профспілок. До його складу входять 11 міжнародних і 90 національних туристських організацій з 30 країн світу. Тісно співпрацює з міжнародними універсальними організаціями, що діють під егідою ООН. Найвищий орган — Асамблея Бюро подорожей Міжнародного союзу студентів (БП МСС), створена в 1960 р., організовує міжнародні поїздки студентів з пізнавальною метою. Має у своєму розпорядженні власні й орендовані студентські гуртожитки типу «Ювентус», «Юніор». Реалізує міжнародний студентський квиток (введений у 1949 р.), що дає право на знижку при оплаті проїзду на залізничному транспорті, окремих авіалініях і за проживання в студентських гуртожитках. Проводить семінари і заходи, пов'язані з активізацією міжнародного студентського туризму. Координує свою роботу з Міжнародною конференцією зі студентського туризму.
Критика Заяви громадян ЄС про соціальний туризм були названі дослідницькими організаціями необґрунтованими та оманливими. Велике дослідження Центру досліджень та міграції при Університетському коледжі Лондона, опубліковане у 2009 році, показало, що мігранти з ЄС до Британії з нових країн-членів були краще освіченими, частіше працевлаштованими та набагато рідше отримували допомогу, ніж громадяни, народжені у Сполученому Королівстві.Financial Times 22 July 2009: Wave of EU immigrants pays its way Retrieved 2011-09-30Centre for Research and Migration press release July 2009: The Benefit of Migration: new evidence of the fiscal costs and benefits of migration to the UK from Central and Eastern Europe Retrieved 2011-09-30
Страшні історії про соціальний туризм, що поширюються деякими мас-медіа у Сполученому Королівстві, були названі «безпідставними» Мережею прав мігрантів, яка у березні 2011 року зазначила, що мігранти з ЄС повинні відповідати звичайним тестам на звичайне проживання, щоб зареєструватися в Британській національній страховій системі (без номера національного страхування не можна отримувати жодних пільг), і насправді переїжджають до інших регіонів ЄС, де можливості працевлаштування кращі.Migrants' Rights Network 4 March 2011: The latest rumours of A8 'benefit tourism' from May are unfounded and misleading Retrieved 2011-09-30
У 2013 році Європейська комісія замовила проведення загальноєвропейського дослідження впливу мобільних громадян ЄС на національні системи соціального забезпечення. Це дослідження підтвердило, що переважна більшість мігрантів з ЄС переїжджають, щоб знайти або влаштуватися на роботу. Не було знайдено жодних доказів того, що основною мотивацією громадян ЄС до міграції було отримання допомоги. У середньому іммігранти отримували менше допомоги, ніж громадяни держави-члена, де вони проживають.DG Employment, Social Affairs and Inclusion via DG Justice Framework Contract, Final report submitted by ICF GHK in association with Milieu Ltd, A fact finding analysis on the impact on the Member States' social security systems of the entitlements of non-active intra-EU migrants to special non-contributory cash benefits and healthcare granted on the basis of residence Retrieved 2015-03-24
Інше дослідження, проведене у 2014 році, було зосереджено саме на Сполученому Королівстві. Це дослідження показало, що з 2001 по 2011 рік мігранти з ЄС, які нещодавно прибули до Сполученого Королівства, сплатили 20 мільярдів фунтів стерлінгів податків до казни після вирахування виплат, які вони отримали за той самий період.University College London Press Release - Retrieved 2015-03-24; C. Dustmann and T. Frattini, "The fiscal effects of immigration to the UK", The Economic Journal, DOI: 10.1111/ecoj.12181 - Retrieved 2015-03-24 EUobserver "UK makes €25 Billion profit from EU migrants", 5 November 2014 Retrieved 2015-03-24; The Independent, "European Union migrants add £20bn to the British economy – in just a decade", 4 November 2014 Retrieved 2015-03-24
Див. також
Дано проти центру зайнятості Лейпцига
Примітки
Джерела Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта XXI століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6