Максим Власович Луговцов (, Юзівка — 7 червня 1956, Київ) — український радянський вчений-металург, академік АН УРСР (з 1939 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1945 року), засновник і перший директор Інституту чорної металургії.
Біографія Народився 30 квітня (11 травня) 1885 року в місті Юзівці (нині Донецьк). Його батько — Влас Степанович — був працівником доменного цеху Юзівського металургійного заводу, а мати — домогосподаркою. Сім'я жила в постійній нужді і тому, закінчивши в 1898 році однокласну заводську школу, Максим Власович поступив працювати лаборантом і помічником металографії в хімічну лабораторію заводу. В лабораторії він вивчав хімію, фізику, металургію, англійську мову і готувався до іспитів на атестат зрілості.
Першим винаходом лаборанта-самоучки був сконструйований ним шліфувально-полірувальний верстак. У 1909 році він екстерном склав іспити за реальне училище і вступив в Катеринославський гірничий інститут, який він закінчив без відриву від виробництва в 1916 році, отримавши звання гірського інженера з металургійної (доменної) спеціальності, і був прийнятий змінним інженером в доменний цех Єнакієвського металургійного заводу. На час закінчення інституту Максим Власович мав 18-річний досвід виробничої та дослідницької діяльності в гірничо-металургійній промисловості. За 1909—1916 роки він взяв участь в виконанні близько 30 розробок по поліпшенню технології виплавки чавуну, реконструкції доменних і коксових печей з уловлюванням побічних продуктів, визначення вмісту пилу в колошникових газах, встановлення нерівномірності потоку дуття через фурми, збагачення магнетитових кварцитів, спікання порошкоподібних залізовмісних матеріалів. У ці роки Максим Власович працює разом з доменщиками М. Курако та І. Бардіним, у яких він багато чому навчився. Енергійна, цілеспрямована робота і навчання дозволили М. В. Луговцова вже до моменту закінчення КГІ стати висококваліфікованим фахівцем гірничо-металургійної промисловості, набути досвіду дослідження, проектування та освоєння металургійних агрегатів.
У 1917 році М. В. Луговцов призначається заступником головного інженера заводів і рудників Єнакіївського металургійного комбінату. У важких умовах розрухи громадянської війни колектив доменників Єнакіївського комбінату, очолюваного І. П. Бардіним і М. В. Луговцовим, підтримував хід доменної печі № 6 заводу, єдиної працюючої печі на півдні Росії, стримуючи падіння виробництва. В кінці 1919 року, коли завод зовсім припинив роботу, Максим Власович повертається в Юзівку, де працює завідувачем паровими котлами доменного цеху Юзівського металургійного заводу. У 1921 році він призначається головним інженером колишніх Юзівських заводів і копалень. В умовах застосування застарілого металургійного устаткування, зруйнованого залізничного транспорту та енергетичного голоду необхідно було врятувати шахти від затоплення, забезпечити видобуток вугілля, відновити цехи заводу і, в першу чергу, ввести в дію доменні печі. Це завдання і було доручено М. В. Луговцову. Максим Власович взявся за цю справу. У 1921 році став до ладу коксохімічний завод, була задута доменна піч № 2. Україна дала перший радянський чавун. До кінця року домна № 2 дала близько 2 мільйонів пудів чавуну. До 1923 року вже працювали доменні печі № 4 і № 1, прокатний та інші цехи. Максима Власовича працівники заводу звали «доменний доктор». Він безпомилково встановлював неполадки в роботі доменних печей і знав, як їх ліквідувати. М. В. Луговцов керував Сталінським металургійним заводом до 1925 року.
У 1925 році Максим Власович був призначений головним інженером Макіївського металургійного комбінату, до складу якого у той час входили металургійний, коксохімічний, труболиварний, карбідний заводи, вугільні копальні, де він займався відновленням і реконструкцією заводів, цехів і вугільних шахт. Під керівництвом М. В. Луговцова і при його безпосередній участі був розроблений проект реконструкції металургійного заводу і будівництво нової механізованої доменної печі № 4, найбільшої в той час за об'ємом і продуктивністю в СРСР. Перебуваючи у складі Урядової комісії Головметалу в США, Максим Власович підібрав найкращі зразки металургійного обладнання для реконструкції Макіївського металургійного заводу, які стали типовими для багатьох підприємств. Після повернення з США він продовжує роботу з будівництва ДП-4, яка була задута 28 травня 1928 року, а в блоці з нею вже будувалася доменна піч № 5. Доменна піч № 5 Макіївського заводу — перша піч в СРСР, повністю побудована по вітчизняному проекту Гіпромезу, стала прототипом для першого типового проекту доменних печей об'ємом 930 м. Куратором її проекту, будівництва і освоєння був призначений М. В. Луговцов. Під його керівництвом і при особистій участі проведено повну реконструкція заводу. Технічно відсталий, малопотужний і нерентабельний завод за п'ять років, до 1930 року, перетворився у велике металургійне підприємство з сучасним обладнанням та значною продуктивністю, що спричинило за собою розвиток економіки всього Макіївського району. Макіївський металургійний завод імені Кірова став лідером металургійної галузі країни, в чому складається велика заслуга Максима Власовича Луговцова.
За період з 1917 по 1930 рік Максим Власович виконав близько 100 наукових робіт, особливістю яких є багатогранність і науково-технічна цілеспрямованість. Серед робіт цього періоду: створення безперервного виробництва феромарганцю на кислих шлаках з використанням доломіту, реконструкція мартенівських печей з садком 45 т на садку 75 т, будівництво найбільшої в СРСР мартенівської печі з садком 90 т, створення вперше в СРСР розливання сталі роздвоєним жолобом на два ковша, впровадження вперше в СРСР ребристих кріплень мартенівських печей і похилих задніх стінок, розробка методів розрахунку кріплення пня і горна потужної доменної печі, відновлення і задування декількох доменних печей, розробка системи кладки шахти доменних печей, проектування і створення холодильних кронштейнів для підвищення стійкості кладки шахт доменних печей і тривалого збереження профілю (вперше встановлені на ДП-5), будівництво та експлуатація перших в СРСР розливальних машин для чавуну, будівництво систем пило-, газо- і водоочищення, проектування і будівництво трамвайних ліній, робітничих селищ та інші.
З 1931 по 1937 рік М. В. Луговцов займав відповідальні керівні пости в об'єднанні «Сталь» («Югосталь») в Харкові і продовжував наукові дослідження в області виплавки чавуну на доломітизованих вапняках, в зв'язку з чим була організована розробка кар'єрів і почався видобуток доломітизованих вапняків; прямого відновлення заліза; отримання малосірчистого і малофосфористого чавуну; застосування магнезіальних шлаків для отримання високоякісного чавуну; застосування плавки в доменних печах бокситів з метою отримання глиноземистих шлаків для використання їх як цементів і як сировина для виробництва алюмінію. У ці ж роки він керує будівництвом агломераційної фабрики на Макіївському металургійному заводі, надає допомогу при обстеженні та ліквідації наслідків аварій на доменних печах і, як він говорив про себе в ті роки:
«Мені доводиться працювати то в Об'єднанні, то на місцях, і переважно на місцях з питань поліпшення експлуатації доменних цехів Півдня, реконструкції доменних печей, надання допомоги у підготовці кадрів для металургійних підприємств, працювати членом урядових приймальних комісій по задування нових доменних печей, керувати усуненням недоліків при задування доменних печей і після них».
У Харкові Максим Власович веде велику громадську роботу, будучи депутатом Міськради та членом президії Наукового інженерно-технічного товариства металургів, які його дуже добре знали, поважали і любили, особливо доменщики-виробничники. У 1935 році за Народному комісаріату важкої промисловості йому оголошено подяку і вручена Почесна грамота ЦВК СРСР.
У липні 1937 року Максим Власович призначається керівником доменної групи Українського науково-дослідного інституту металів (УкрНДІМет) у Харкові. З цього часу починається період науково-дослідної діяльності М. В. Луговцова. В лютому 1939 року він обирається академіком Академії наук УРСР і членом технічної ради Народного комісаріату чорної металургії СРСР. В кінці 1939 року Президія АН УРСР доручила М. В. Луговцову організацію Інституту чорної металургії і на черговій сесії він був обраний директором цього інституту, в якому Максим Власович продовжував розвивати свої наукові ідеї періоду своєї виробничої та організаційної діяльності у чорній металургії, завідуючи доменним відділом. Однією з основних наукових тем, над якою працював М. В. Луговцов, є проблема розвитку металургійного виробництва на базі керченських руд. Він виконав ряд досліджень по використанню руд Керченського родовища, виробництва і застосування офлюсованного агломерату, який містив значно меншу кількість арсену (0,02—0,03%), ніж звичайний агломерат (0,08—0,09%). Ряд наукових розробок Максима Власовича присвячені дослідженню можливості використання магнезіальних шлаків у доменному процесі. Результатом цих робіт було, з одного боку, розвиток виробництва високоякісних малосірчистих і малофосфористих чавунів, а з іншого — підвищення якості чавуну, який йде на отримання конвертерної сталі. Впровадження технології виплавки такого чавуну в виробництво в багато разів збільшило забезпечення ним сталеплавильних цехів спеціального призначення. За цю роботу М. В. Луговцову була присуджена премія імені Чернова. На Криворізькому і Керченському металургійних заводах були проведені дослідні доменні плавки на магнезіальних шлаках бесемерівських і томасівських чавунів, при цьому якість металу покращилася, а продуктивність печей зросла. Під керівництвом Максима Власовича виконаний цикл досліджень, спрямованих на інтенсифікацію доменної плавки шляхом збагачення дуття киснем. Для дослідження цих процесів у промислових умовах на Ново-Тульському металургійному заводі була споруджена доменна піч, на якій проводились досліджувальні доменні плавки. Фундаментальна теоретична робота Максима Власовича присвячена розробці статистичної теорії доменного процесу. У цій роботі він встановив кілька аналітичних залежностей між шістьма основними параметрами, що характеризують стан доменного процесу, використавши теорію теплового потоку, методи геометрії, механіки і фізичної хімії. Статистична теорія доменного процесу, розвинена М. В. Луговцовим, дає можливість отримувати кількісні результати, які є основою для раціональних практичних заходів, що забезпечують підвищення інтенсифікації доменного процесу. При зіставленні з експериментальними даними ці результати підтвердили справедливість розвинених М. В. Луговцовим загальних теоретичних положень. Плідна наукова робота Максима Власовича, об'єднана з активною участю в практичній роботі металургійних підприємств, була відзначена Президією Верховної Ради СРСР — у 1939 році М. В. Луговцова нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.