Менауліо́н, менавліо́н, менауло́н або менавло́н () — важкий спис довжиною від 2,7 до 3,6 метрівNikephoros Ouranos, Taktika, 56.8 з товстим ратищем, використовуваний візантійською піхотою з початку 10-го століття проти ворожої важкої кавалерії. Для збільшення сили зброї при його виготовленні використовували цільні стовбури дуба чи кизила, також він мав довге лезо — 45-50 см.
Використання менауліону засвідчено імператором Никифором II Фокою у трактаті Στρατηγικὴ ἔκθεσις καὶ σύνταξις Νικηφόρου δεσπότου (відомого у латинському перекладі як Praecepta Militaria — «Військові приписи»), Никифором Оураносом та Львом VI Мудрим у їхньому посібнику «Тактика» (Τακτικά). Менауліон описаний в трактаті десятого століття, відомому як Sylloge Tacticorum («Збірка з тактики»). Воїни, що несли меналіони (μεναύλατοι), були розгорнуті позаду лінії фронту і повинні були висуватися вперед проти ворожої кавалерійської атаки. Вони шикувалися в тонку лінію перед першою лінією фронтуNikephoros Phokas, Praecepta Militaria, I.10. За іншою версією, вони шикувалися на флангах піхоти разом з списоносцями, для атаки на фланги атакуючого ворогаNikephoros Ouranos, Taktika, 56.13. Вони також розгорталися в інтервалах між важкою піхотою поряд з легкою. У таборах вони розташовувалися у виходахNikephoros Phokas, Praecepta Militaria, V.34.
У своїй роботі De Ceremoniis, Костянтин VII наказує почати виробництво різних видів менаулConstantine VII Porphyrogenitus, De Ceremoniis Aulae Byzantinae, II.44.
Примітки
Посилання Graeme Walker (November 1998). «Byzantine Infantry Formations». Varangian Voice no. 49.