Козицький Сергі́й Олекса́ндрович ( 20 жовтня 1883, Володимир — 10 січня 1941, Острог) — український композитор, просвітник, громадський і політичний діяч. 1922—28 — посол до польського сейму й голова українського парламентського клубу; 1928—30 — член польського сенату., т.3
Життєпис
Навчався у Вчительській семінарії в Холмі, Учительському інституті в Москві, Українському державному університеті в Камʼянці-Подільському.
З 1921 р. працював народним учителем, 1922—1927 — учитель у с. Михалківці Здолбунівського повіту Волинського воєводства, регент церковного хору, очолював товариство «Просвіти», створив ансамбль народних інструментів та світський напівпрофесійний хор..
Один з організаторів Сель-Союзу, згодом член Сель-Робу. У 1922—1927 також посол парламенту, 1928—1930 — сенатор. У парламенті — голова фракції Сель-Робу в Українській Парляментарній Репрезентації.
У листопаді 1930 р. засуджений на 18 місяців за антидержавну діяльність.
З 1938 р. — диякон у Луцькому повіті.
Писав музику на власні поетичні твори. Робив обробки народних пісень, що дозволяло Михалківському просвітянському хору займати перші місця на багатьох пісенно-музичних конкурсах-олімпіадах. Відомо, що наприкінці 20-х — на початку 30-х рр. перші місця були здобуті на олімпіадах «Просвіти» ім. Т. Г. Шевченка у Здолбунові, Острозі, Дермані, Здовбиці. Займаючись збором пісенного фольклору, здійснював обробки народних пісень півдня Волині й окремих районів Полісся. У с. Острові Радивилівського району ним було записано і розшифровано понад 100 пісень зимового циклу. Окрім того, багато творів Т. Г. Шевченка, покладені ним на музику, здобули популярне звучання.
Примітки
Посилання
Хорове мистецтво на Рівненщині Столярчук Б. Й. Маловідомі сторінки фольклориста Сергія Козицького