«Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» — лозунг часів СРСР, заклик-клятва, що стосується увічнення пам'яті полеглих громадян СРСР у Німецько-радянській війні.
Вважається, що вперше ця фраза була вжита у вірші Ольги Берггольц, написаному в 1960 спеціально для меморіальної стели на Піскаревському кладовищі в Ленінграді, де поховано багато жертв Ленінградської блокади.
Однак, за твердженням академіка НАН України, завідувача відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України Петра Тронька, цей лозунг зазвучав одразу після закінчення війниП. Т. Тронько. Подвигу молодих жити у віках. Київ, 2010, ISBN 987-966-8776-15-1, сторінка 218.
В Україні, пов'язаними з подіями Німецько-радянської війни є: понад 28 тисяч братських та поодиноких могил; 45 тисяч пам'ятників і обелісківП. Т. Тронько. Подвигу молодих жити у віках. Київ, 2010, ISBN 987-966-8776-15-1, сторінка 219.
При вході в меморіальний комплекс «Слава» у Торецьку встановлені два стилізовані схилені прапори та дві гранітні плити, одна з яких містить текст:
Всередині Фортеці Святої Єлисавети у місті Кропивницький у 1950 році було споруджено один з найбільших в Україні меморіальних комплексів присвячених героям Другої Світової війни. Під час окупації у 1941-1944 ця земляна фортеця була одним з найпопулярніших локацій у місті де нацисти розстрілювали євреїв. А після звільнення у 1944 році силами місцевих жителів тут було поховано до 50 тисяч тіл розстріляних та закатованих, більшість з яких належала цивільним. У мирні часи тут стали ховати героїв війни, 30 з яких - Герої Радянського Союзу. На стелах при вході до кладовища є надпис :
Примітки