Михайло Михайлович Іполитов-Іванов (справжнє прізвище — Іванов, 7 (19) листопада 1859, Гатчина — 28 січня 1935, Москва) — російський і радянський композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог. Народний артист Республіки (1922). Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (30.01.1934). Чоловік оперної співачки В. М. Зарудної.

Біографія Народився майбутній композитор в Гатчині, поблизу Петербурга. Початкову музичну освіту здобув у музичних класах для малолітніх півчих при Ісаакіївському соборі в Петербурзі (1872–1875), потім в Петербурзькій консерваторії, в якій у 1882 році закінчив клас композиції Н. А. Римського-Корсакова.

У 1882—1893 роки працював у Тифлісі (нині — Тбілісі) керівником заснованого ним відділення Російського музичного товариства, оперно-симфонічним диригентом та викладачем музичного училища.

З 1893 року, на запрошення Чайковського, Іпполітов-Іванов — професор Московської консерваторії, а у 1906—1922 рр. — її директор.

У 1899—1906 роки — диригент Московської приватної російської опери Сави Мамонтова та Опери Зіміна, а з 1925 — Большого театру. Під його керівництвом вперше були виконані опери «Царська наречена», «Кощій Безсмертний» та ін.

Похований в Москві на Новодівичому кладовищі.

Педагогічна діяльність Величезне значення мала його педагогічна діяльність. У Московській консерваторії Іполитов-Іванов викладав гармонію, інструментування, композицію, вів оперний клас. Серед його учнів — А. М. БаланчивадзеБольшая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 2. Ангола — Барзас. 1970. 632 стр., илл.: 47 л. илл. и карт., С. Василенко, Р. Гліер, О. Гольденвейзер, Р. Мелікян, К. Закарян, К. Ігумнов, Теодор Бубек.

З 1906 року — директор консерваторії. Віддавав багато сил збереженню традицій Московської консерваторії у роки Першої світової війни і Жовтневої революції, прагнув зберегти її професорсько-викладацький склад, вишукував необхідні кошти та ін. У 1917 разом із дружиною організував Оперно-вокальну студію імені П. І. Чайковського (існувала до 1924 року). 2 жовтня 1922 року Рада консерваторії прийняла відставку Іполитова-Іванова з посади ректора.

Творчість У своїй творчості орієнтувався на вчителя — Н. А. Римського-Корсакова. Використав російський, грузинський і тюркський фольклор. В області гармонії був далеким від новацій. Переважну увагу приділяв жанру опери.

Список творів

Опери «Рут», 1887. «Азра», 1890. «Ася», 1900. «Зрада», 1910. «Оле з Нордланд», 1916.

Оркестрові твори «Симфонія», 1907. поема «Мцирі», 1924. «Яр-Хмель», 1881. Увертюра. «Кавказькі ескізи», 1894. «Іверія», 1895. «Музичні картинки Узбекистану», 1934. «Каталонська сюїта», 1934. «Ювілейний марш», 1931.

Твори для камерно-інструментальних ансамблів Соната для скрипки та фортепіано. Струнний квартет. Фортепіанний квартет.

Книги «Грузинська народна пісня та її сучасний стан», 1895. «Вчення про акорди, їх побудова і дозвіл», 1897. «50 років російської музики в моїх спогадах», 1934.

Фільмографія «Понизова вольниця» (Стенька Разін) (1908, реж. В. Ромашков) «Пісня про купця Калашнікова» (1908, реж. В. Гончаров) «Волга і Сибір» (1914, реж. В. Гончаров) «Кара-Бугаз» / Kara Bugas (1935, Ялтинська кінофабрика, реж. О. Розумний)

Пам'ять Ім'ям М. М. Іпполітова-Іванова названі музичні школи в Москві, Гатчині, музична школа № 1 в Костромі, а також Державний музично-педагогічний інститут (Москва).

У листопаді 2019 року в Москві поруч з Державним музично-педагогічним інститутом відкрито перший пам'ятник М. Іпполітову-Іванову (автор — скульптор Айдин Зейналов). Посилання

РОСІЙСЬКИЙ біографічний словник, Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович Гатчинський лицар музики (син придворного підмайстра)

Примітки