Іва́н Семе́нович Лито́вченко ( 8 липня 1921, Бугрувате — 27 травня 1996, Київ, Україна) — український художник декоративного та монументального мистецтва; член Спілки художників України з 1954 року; дійсний член Академії архітектури України. Чоловік художниці Марії Литовченко, батько художниці Наталії Литовченко.

Біографія Народився 8 липня 1921 року у селі Бугруватому (тепер Охтирський район Сумської області, Україна). Учасник німецько-радянської війни. 1954 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Вітольд Манастирський, Євген Арофікін, Микола Бавструк, Іван Севера, Роман Сельський).

Жив у Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова № 10а, квартира № 13. Помер у Києві 27 травня 1996 року.

Творчість Працював у жанрі декоративного (художнє ткацтво) та монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:

геральдичні панно на склепінні центрального залу залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський (1955); тематичний килим «Україна в сім'ї братніх республік» (1957; Національний музей українського народного декоративного мистецтва); панно «Дружба народів» в аванзалі Головного павільйону Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР (1958, у співавторстві з Валерієм Ламахом, Іваном Скобалом та Іваном Тихим); оформлення станції метро «Завод Більшовик» (нині — «», 1963); художнє оздоблення палацу культури «Іскра» в Маріуполі (1970, у співавторстві з Валерієм Ламахом та Ернестом Котковим); гобелени (у співавторстві з Марією Литовченко)

«Радянська Україна» (1960; Національний музей українського народного декоративного мистецтва); «Тарас Шевченко і Україна» (1960); «Гуцульщина» (1961); «Вер­ховино, світку ти наш» (1965); «Пробу­дження» (1968); «Коліївщина» (1968); «Пісня про козака Вуса» для Палацу одруження в місті Олександрії (1969, у співавторстві з Марією Литовченко і Володимиром Прядкою); «Весілля» (1969); «Гімн життю» (1970); «Леся Українка» (1970); «Музами натхненна» (1972); «Іван-Побиван» (1976); «Народні месники» (1975); «Земля квітує» (1978); «Світанок» (1979); «Світочі науки» (1980-ті); «Творчість» (1982); «Дружба» (1982); «На землі Черкаській» (1984, Черкаський краєзнавчий музей); «Героїчна Волинь» (1987); «Прометей» (1989); «Витоки слов'янської писемності» (1989—1990, триптих); «Троїсті музики» (1990); «Птах фенікс» (1990); «Закохані» (1990); «Музика» (1991); «Пісня» (1991); «Молитва» (1991); «Тривога» (1991); «Боротьба» (1992); «Поет» (1991); «Вир» (1993); «Двоє» (1993); «Дума про Україну» (1995); «Реквієм» (1996); </div> мозаїки на житлових будинках на проспекті Берестейському у Києві (1960—1970-ті, у співавторстві з Марією Литовченко і Володимиром Прядкою); в інтер'єрах ресторану «Метро» у Києві (1960, не збереглися); в інтер'єрах Київського річкового вокзалу (1961); «Ікар» у Бориспільському аеропорту (1965, у співавторстві з Валерієм Ламахом та Ернестом Котковим, не збереглися); на житлових та адміністративних будівлях у Прип'яті та на Чорнобильській АЕС (1970—1980-ті). Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних з 1967 року, зарубіжних з 1958 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1994 році та посмертні у 1997, 2001, 2011, 2016 роках.

Відзнаки Нагороджений орденами «Знак Пошани», Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)Пам'ять народу. ; Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1991 року; Національна премія України імені Тараса Шевченка (1998, посмертно; разом з Марією Литовченко за гобелен-триптих «Витоки слов'янської писемності» в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського).

Примітки

Література ; Литовченко Іван Семенович // ; Литовченки // ; Литовченки — родина художників. Іван Семенович Литовченко // ; Бушак С. М. Литовченко Іван Семенович //