Лева́нт (), також Шам () — загальна назва країн, розташованих у східній частині Середземномор'я. В широкому розумінні до Леванту належить увесь півмісяць східного узбережжя Середземного моря — (Сирія, Ліван, Ізраїль (з 1948 року), Єгипет, Туреччина, Греція, Кіпр); у вузькому значенні — лише Сирія та Ліван.
Переважно назву Левант вживають як поетичну.
У 13-14 століттях термін «леванте» використовувався для позначення італійської морської торгівлі у Східному Середземномор'ї, включаючи Грецію, Анатолію, Сирію-Палестину та Єгипет, тобто землі на схід від Венеції. Згодом термін був обмежений мусульманськими країнами Сирії-Палестини та Єгипту. Термін увійшов до англійської мови наприкінці 15 століття з французької. Він походить від італійського levante, що означає «схід», маючи на увазі схід Сонця на сході, і в широкому сенсі еквівалентний терміну аль-Машрік (араб. ٱلْمَشْرِق, [ʔal. maʃ.riq]), що означає «східне місце, де сходить сонце».
У 1581 році Англія заснувала Левантську компанію для торгівлі з Османською імперією. Назва «держави Леванту» використовувалася для позначення французького мандату над Сирією та Ліваном після Першої світової війни. Це, ймовірно, є причиною того, що термін «Левант» став використовуватися більш конкретно для позначення сучасних Сирії, Лівану, Палестини, Ізраїлю, Йорданії та острова Кіпр. Деякі вчені помилково вважали, що він походить від назви Лівану. Сьогодні цей термін часто використовується в поєднанні з доісторичними або давніми історичними посиланнями.
Іншим терміном для позначення «Сирія-Палестина» є Аш-Шаам (араб. ٱلشَّام, /ʔaʃ.ʃaːm/), територія, яка обмежена Таврійськими горами Туреччини на півночі, Середземним морем на заході, північною Аравійською пустелею і Месопотамією на сході та Синаєм на півдні (який може бути повністю включений або ні). Як правило, до нього не включають Анатолію (також відому як Мала Азія), Кавказькі гори або будь-яку частину власне Аравійського півострова. Іноді включають Кілікію (в Малій Азії) і Синайський півострів (азійський Єгипет).
Деякі словники вважають назву Левант архаїчною, оскільки вона використовується для позначення сучасного регіону. Як іменник Левант, так і прикметник левантійський зараз широко використовуються для опису стародавньої та сучасної культури, яку раніше називали сиро-палестинською або біблійною: археологи тепер говорять про Левант і левантійську археологію, дослідники їжі говорять про левантійську кухню, а латинських християн Леванту продовжують називати левантійськими християнами.
Левант описують як «перехрестя Західної Азії, Східного Середземномор'я та Північно-Східної Африки», а в геологічному (тектонічному) плані - як «північний захід Аравійської плити». Населення Леванту має спільні риси не лише в географічному положенні, але й в кухні, звичаях та історії. Їх часто називають левантійцями.
Історія 634–638: Мусульманське завоювання Леванту
Див. також Магриб
Примітки
Література