Кузьма́ Олексі́йович Корж (*30 жовтня (11 листопада) 1887, с. Михайлівка, Катеринославського повіту, нині село Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області— †12 серпня 1919, Київ) — український державний і політичний діяч.
Біографія Народився у родині селянина Олексія Федоровича та його дружини Марини Петрівни Коржів, хрещений наступного дня в Петропавлівській церкві с. Михайлівки.
У 1902—1906 рр. К. Корж навчався в Новобузькій учительській семінарії, 27 квітня 1906 одержав свідоцтво «учителя початкового училища». Від 1906 року він вчителює на рідній Катеринославщині, провадить велику культурно-просвітницьку й політичну роботу серед катеринославського селянства. Дмитро Дорошенко, котрий 1909 року переїздить у Катеринослав на викладацьку роботу в комерційному училищі, яскраво змальовує в своїх спогадах інтенсивне культурно-політичне життя місцевої української інтелігенції та національно свідомого селянства. В цій діяльності, зокрема в розгортанні роботи філій товариства «Просвіта», активну участь бере й К. Корж, який від 1909-го є членом Катеринославської «Просвіти».
Серед активних дописувачів журналу «Дніпрові хвилі», що виходив у 1910—1913 рр. у Катеринославі, Д. Дорошенко називає його ім'я. Свідчить Д. Дорошенко також, що в той період була відкрита Сурсько-Михайлівська філія «Просвіти». Насправді влада своєї «Просвіти» відкрити в селі не дозволила.
У статті «Болюча справа» («Дніпрові хвилі», № 11-12, 16 червня 1913) К. Корж писав про потребу навчання в школах України рідною мовою: «Чи треба доводити, що навчання, як по школах, так і по всяких других освітніх інституціях у нас на Україні повинно вестись на рідній зрозумілій мові!»
У серпні 1910 року К. Корж екстерном складає екзамени за курс «2-го Московского Императора Николая І кадетского корпуса», оригінал свідоцтва про це, з досить високим середнім балом 7,33, зберігається в студентській справі К. Коржа у фондах Київського політехнічного інституту (Київський міський державний архів). Ймовірно, двадцятитрьохрічний Кузьма мав намір робити військову кар'єру. Але менше ніж через рік, у березні 1911 року, він «Екатеринославским Уездным по воинской повинности присуствием» «по освидетельствовании признан совершенно неспособным к воинской службе, а потому освобожден навсегда от службы». Цей висновок був підтверджений «Киевским городским воинским присуствием» в розпал 1-ї світової війни 15 грудня 1916 року: «признан по 26 ст. А вовсе негодным». Хворів К. Корж на тяжку форму ревматизму.
Влітку 1911 року К. Корж подає документи на вступ спочатку до Московського сільськогосподарського інституту, а в кінці серпня пересилає їх до Київського політехнічного інституту й стає студентом його агрономічного відділу. Навчаючись в КПІ, К. Корж, як свідчать звіти Катеринославського земства, з 1912 року був стипендіатом «имени царя-освободителя» Катеринославського губернського земства, отримуючи на рік 400 крб. У пам'ять 50-річчя визволення селян з кріпацтва (1911) Катеринославське губернське земське зібрання заснувало 16 стипендій у вищих навчальних закладах «для найвидатніших за здібностями селянських дітей Катеринославської губернії». Так К. Корж потрапив до числа стипендіатів.
Микола Ковалевський (1892—1957), який з осені 1912 був студентом Київського комерційного інституту, в своїх згадках про життя української студентської молоді в ті роки свідчить, що К. Корж брав активну участь в роботі нелегальних есерівських організацій. Попри деякі неточності ці згадки яскраво змальовують тогочасну атмосферу: «В ті часи (1912-14) політичне життя української молоді зосереджувалось у студентських громадах по вищих школах Києва та інших міст. Де не було вищих шкіл, як напр. у Полтаві, Чернігові, Винниці, чи Житомирі, там існували гуртки середньошкільної молоді. У Києві найбільшою громадою була громада при Комерційному Інституті. У цій власне громаді постала у 1912 р. організація УПСР. До неї належали Кузьма Корж, Левко Ковалів, Леонард Бочковський, Саватій Березняк, Сашко [sic! треба „Віктор“ — М. Б.] Ковтуненко та чимало інших. Одночасно заснована була група УПСР серед студентів Університету з Петром Ксендзюком і Андрієм Полонським на чолі. також у Київській політехніці утворена була організація УПСР з Сашком Азаркевичем і агрономом Черненком у проводі. На початку 1913 р. подібні організації постали у київській фельдшерській школі, з якої вийшов такий видатний діяч УПСР як Ісаак Вазяк, та у жіночім Медичнім Інституті. Крім того повставали також численні організації серед селянства. Однак провід київської організації, що відогравала центральну функцію і стала керівним органом УПСР, поширив працю також на робітничі осередки у Києві. Особливо сильні групи УПСР були засновані серед робітників Південно-Західньої залізниці, на фабриці Коган і Ко., що була недалеко так званого галицького базару. Велику ролю у цих організаціях київських робітників відогравав Іван Лопух. Посилення соціалістично-революційного руху вимагало відповідних організаційних заходів і програмово-ідеологічної консолідації. Ці два завдання стояли перед київською конференцією УПСР у січні 1914 р. В обставинах конспіративної праці організація цієї конференції не була справою легкою. Місце засідань змінялось чотири рази. Найдовше засідання конференції відбувалось у невеликім підвальнім помешканні по Нікольсько-Ботанічній вулиці недалеко від Університету. Коли конференція закінчилась і всі роз'їхались, ми, „кияни“, що її організовували, видихнули з задоволенням, бо в ті часи російська „охранка“ у Києві дуже інтенсивно слідкувала за всякими проявами українського життя і особливо за діяльністю нашої організації.»
Очевидно, у зв'язку з евакуацією КПІ восени 1915 року з Києва до Саратова Кузьма мав перерву в навчанні — в його справі є прохання, датоване 30.11.1917 року, про відновлення в студентах. Документи про закінчення навчання у тій же справі відсутні.
Від березня 1917 К. Корж опиняється в епіцентрі бурхливих революційних подій, процесів українського державотворення. Він стає членом першого складу Української Центральної Ради (УЦР), сформованого протягом березня 1917, в УЦР був секретарем Інформаційного бюро і членом агітаційно-організаційної комісії.
За словами Мих. Єреміїва, «Ця комісія була на початках найважливішим органом Центральної Ради, бо вона зв'язувала її з народними масами. Засновником і беззмінним головою її був мій товариш Кузьма Корж, керував нею сам М. Грушевський, а я був зв'язковим. Комісія містилася в помешканні Центральної Ради і я там бував по кілька разів на день. Усі її співробітники були моїми товаришами…»
В іншому спогаді Мих. Єреміїв свідчить, що агітаційно-організаційна комісія Центральної Ради «заснована моїм незабутнім товаришем по школі Кузьмою Коржем, чи то на пораду М. Грушевського, чи із власної ініціативи. З огляду на надзвичайну скромність К. Коржа про неї мало хто знав і в той час, а тепер всі про неї забули, хоч вплив її на організацію українського руху був величезний… Праця її полягала в тому, що вона увійшла в зв'язки з українськими громадами по всіх високих школах Києва і постачала студентам, що їхали на вакації, директиви й друкований матеріал для пропаганди, який таким чином розходився по цілій Україні».
4 квітня 1917 як представник оргкомітету К. Корж відкриває Перший установчий з'їзд (конференцію) Української партії соціалістів-революціонерів, де обирається тимчасовий Центральний Комітет партії у складі дев'яти чоловік — М. Ковалевський, Л. Бочковський, Л. Ковалів, К. Корж, В. Залізняк, В. Ігнатієнко, І. Маєвський, П. Христюк, О. Шлейченко.
К. Корж — учасник Всеукраїнського національного конгресу (6-8 квітня), на якому переобирається членом УЦР. З червня 1917 він — діяльний член Малої Ради від фракції УПСР; у листопаді 1917 обирається депутатом Всеросійських установчих зборів, у грудні — депутатом до Всеукраїнських установчих зборів. У жовтні 1917 К. Корж брав активну участь в 3-му Катеринославському губерніальному з'їзді селянських депутатів (8-9 жовтня), він кілька разів виступав на з'їзді з питань організації Селянських спілок, формування списків кандидатів до виборів делегатів Установчих зборів, зачитував постанови Першого Всеукраїнського селянського з'їзду.
Свідчень про життя і діяльність К. Коржа за часів Української Держави гетьмана П. Скоропадського поки що не виявлено. З матеріалів, що містяться у його студентській справі, можна зробити висновки що в 1918 року була спроба мобілізації його до гетьманського війська, та що у квітні 1919 року він ще був студентом КПІ. З відходом Директорії, уряду УНР та українських військ з Києва 5 лютого 1919 року, К. Корж залишається в окупованому більшовиками місті. Тут він у складі групи членів ЦК УПРС (центральної течії) під керівництвом Назара Петренка бере участь у нелегальній діяльності, що приводить до трагічної розв'язки — 12 серпня 1919 К. Корж був розстріляний органами ВУЧК.
Офіційна чекістська версія подій викладена у повідомленні органу ВУЧК газеті «Красный меч» від 25 серпня 1919 року: «Секретным отделом ВУЧК были получены сведения, что в одном из домов на Миллионной улице состоялось заседание петлюровцев, на котором был выработан подробный план захвата мостов, прилегающих к Киеву, и совершить внутренний переворот путем ареста членов правительства. Для этой цели петлюровцы завели знакомство с одним из советских командиров, чтобы тот пошел им на встречу, т. е. предоставил бы в их распоряжение достаточное количество войск, настроенных против „коммуны“.
Руководителем заседания был студент, видный петлюровец, под кличкой „Стодоля“ [псевдонім Назара Петренка — М. Б.]. Последний вел также переговоры с кулаком дер. Бебрики [sic! — М. Б.] Гавриилом Романовичем Квасец, сообщившим, что все кулачье деревни безусловно будет на стороне петлюровцев. Медлить было нельзя, и Назарий Стодоля решил выехать в Жмеринку, чтобы оттуда пробраться дальше в штаб Петлюры для информирования его о создавшемся положении. Своим заместителем он оставил свого приятеля студента Политехнического института Кузьму Александровича [sic! — М.Б.] Корж. Эта организация должна была удерживать власть в своих руках до проникновения в Киев петлюр.[овского] правительства. В момент переговоров вся группа была арестована. При них найдены компрометирующие их письма, полевые карты, винтовки и проч. При помощи найденных писем удалось установить всю подлую предательскую работу наймитов Петлюры. Агенты последнего были в тесной святи с шайкою Зеленого и предполагали немедленно выступить как в Киеве, так и в прилегающих к нему районах. Вся эта организация была достаточно осведомлена о мельчайших подробностях нашей внутренней жизни. Из обнаруженного приказа Н-ка петлюровского штаба на имя атамана повстанческих войск по Черниговщине бандита Ангела видно, что эта организация совместно с представителями кулачества и других банд должна была захватить Бахмач, Круты, Гребенку и крепко их держать, захватить в тоже время Чернигов, продвигаться вперед, чтобы соединиться з Киевом, в котором власть должна бать в руках организаторов. Для успешного проведения этого плана в жизнь заговорщики с их бандами должны были выйти правым крылом на связь с Соколовским, оперирующим в районе Гостомеля–Радомысль, а левым — с Зеленым на Юг. ж.д Киев–Полтава. В настоящее время этот план потерпел фиаско, так как главные участники арестованы. Коллегия ВУЧК, рассмотрев дело некоторых участников заговора, постановила всех их расстрелять и приговор привести в исполнение в 24 часа. Пока расстреляны: Квасец Гавриил Романович, 42-х лет, кулак Веприковской волости, Васильковского уезда, активный член организации.
Корж Кузьма Алексеевич, 32-х лет, студент Политехнического института, один из главных организаторов контрреволюционного штаба.
Тананайко Наталия Сергеевна, 24-х лет, учительница, окончившая Институт благородных девиц, активный член организации.
Все остальные материалы по этому делу будут опубликованы дополнительно».