«Кри́хітка Ца́хес на прі́звисько Цино́бер» — фантастична казка-повість видатного сатирика, представника пізнього німецького романтизму Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776—1822). Написана у 1818 році.
Аналіз твору Жанр — казка (дія відбувається у казковій країні, серед героїв є маги, феї, які впливають на життя людей, чарівні речі, чарівні перетворення.) «Казка про реальне» — сатирична історія тогочасної Німеччини Тема. Духовне обмеження світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам. Ідея. «Ти не той, ким тебе бачать, але постарайся зрівнятися з тими, на чиїх крилах ти, неміцний, безкрилий, летиш вгору». Проблема. Засудження засліпленого суспільства, що втратило ціннісні орієнтири, яке не тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира. Головна думка казки втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що деякі люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не тими, ким вони є насправді. Провина Цахеса в тому, що в душі його не прокинувся внутрішній голос, який сказав би: «Ти не той, ким тебе бачать, але постарайся зрівнятися з тими, на чиїх крилах ти, неміцний, безкрилий, летиш вгору». Проблематика. «Крихітка Цахес» — твір сатиричний. Тут гостро висміюється уся державна система (духовне і матеріальне життя, нікчемні, зате з великими претензіями, спроби реформ, система чинів, соціальна психологія, убогість обивателів, догматизм університетської науки), а також зачіпаються теми: грошей і влади; морально-етичних проблем; кохання; освіти; добра і зла; творчої людини і бездуховного філістера. Двоплановість: світ поетичної мрії (сприйняття високої поезії, музики, краси, природи, чар, мрійливість, казкова країна Джіністан) та світ реальної буденності (князівство Барсануф, Керепес, запровадження освіти, вигнання з країни чар, поезії, фей) Реалістичні і фантастичні персонажі. Реалістичні — Бальтазар (мрійник), Фабіан (раціоналіст), Мош Терпін (професор природничих наук), Кандіда, жителі князівства, правитель Пафнутій, князь Барсануф; Фантастичні — фея Рожа-Гожа, маг Проспер Альпанус.) Окремі персонажі живуть одночасно у двох світах. Маг Проспер Альпанус — лікар, фея Розабельверде матінка-настоятелька сирітського будинку. Дія чарівних сил: від когось відчужується краса, від когось — талант і мудрість і миттєво передаються Цахесу, що викликає неймовірний захват публіки.
Зміст твору
Події відбуваються в невеликій державі князя Деметрія, яка нагадує карликові князівства, що існували у Німеччині часів Гофмана. Поки правив Деметрій, усі мешканці князівства мали свободу, тому сюди й злетілися волелюбні феї і маги, що уособлюють духовність. Після смерті Деметрія його місце посів Пафнутій, який «реорганізував» своє князівство, розігнавши всіх фей і магів, крім Рожі-Гожої (Рожабельверде), патронеси притулку для шляхетних дівчат.
Паралельно з історією цілого князівства розповідається про долю потворного карлика Цахеса, що народився у селянки Лізи,без того нещасливої жінки, якій вперто ні в чому не фортунило, хоча вона буда працелюбна та старанна. Часто жінку можна було зустріти з кошиком для хмизу, в якому був її син Цахес.
Фея Рожа-Гожа пожаліла потвору і наділила Цахеса чарівним даром: три золоті волосинки на його голові робили його на вигляд кращим, ніж він був насправді та приписували йому неналежні чесноти і успіхи інших людей. Розчісуючи чарівним гребінцем заплутане волосся Цахеса, Рожабельверде змінила безрадісне життя нерозумного каліки-бідняка, давши шанс не лише здаватися, а й стати кращим. Коли зморена сном мати Цахеса прокинулася, то побачила, що її дитина вперше зіп'ялася на ноги і промовила перші слова. Чарівним було й те, що місцевий пастор, зустрівши Лізу, запропонував узяти дитину на виховання. Селянка розуміє, що її дитина — великий тягар для будь-кого, тому не розуміє, чому її потворний син видався пасторові чудовим.
Це почали діяти чари феї Рожі-Гожої. Алегоричний образ цієї героїні є уособленням духовності і природності. Гофман пов'язує особу Рожі-Гожої з красою і чарівністю квітки.
З іронією автор розповідає, як запроваджувалась освіта в князівстві.
Минає час. У Керепеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, який кохає Кандіду, дочку свого професора Моша Терпіна.
Гофман продовжує іронізувати з приводу стану освіти в князівстві, в якому є такі провідні професори, як Мош Терпін:
На противагу іронії щодо образу професора Моша Терпіна, Бальтазар змальовується з романтичною піднесеністю.
Несподівано в колі студентства з'являється Цахес, який має чудесний дар привертати до себе людей.
Хто б у присутності Цахеса не казав витончено, дотепно, емоційно, все приписувалося маленькій потворі. Так сталося і з юним поетом.
Якщо ж Цинобер мерзенно нявчить, поводиться як тварина, обвинувачують когось іншого.
Лише вибрані відрізняють дії Цинобера від талановитих проявів інших людей. Навіть друг Бальтазара Фабіан і кохана дівчина Кандіда не помічають жахливих чарів. Як Бальтазар, так і знаменитий віртуоз-скрипаль Вінченцо Сбіокка, чудова оперна співачка пані Брагацці та талановитий помічник судді Пульхер віддали свої знання і таланти на поталу «крихітці Цахесу»: усі вважають це талантами Цинобера. Стан людей схожий на масовий психоз. Цинобер стає поважною особою у міністерстві закордонних справ.
До князівства прибуває доктор Проспер Альпанус, який насправді є магом. У магічному дзеркалі доктора віддзеркалюється істинна сутність Цинобера, потворного й лихого карлика. Доктор Проспер Альпанус доводить Рожі-Гожій, що її дії приносять не добро, а зло — всім, хто оточує Цинобера.
Зламаний чарівний гребінець вже не діє. Залишилось вирвати чарівні волосинки, що роблять Цинобера в очах суспільства талановитим, розумним, красивим. Під час підготовки до заручин Кандиди і Цахеса Бальтазар з допомогою Фабіана вириває чарівні волосинки з голови Цинобера. Усі враз побачили карлика таким, яким він був насправді. Маючи надію сховатися від натовпу, що реготав з «причепуреного павіана», Цахес біжить до свого палацу, де і тоне в срібному горщику. Останні слова феї Рожі-Гожої біля померлого Цахеса пояснюють наміри чарівниці перетворити жалюгідну подобу людини на особистість, що прагнула б осягнути неосяжне.
Останнє прохання жалісливої феї до Проспера Альпануса — подбати про те, щоб після ганебної смерті Цахеса вважали за того, за кого, завдяки чарам, вважали за життя. Так воно і сталося. Ще одне благодіяння феї стосується матері карлика, Лізи: жінці через фатальне невезіння не судилося багатства,але на її ділянці чарами феї вирастає чудова солодка цибуля, і жінка стає постачальницею князівського двору, її минає бідність.
Бальтазар і Кандіда справляють весілля. Проспер дарує їм власний маєток, а сам відлітає на величезній бабці в Індію,де його власна кохана прокинулась від зачарованого сну. Казка, як завжди, має добре завершення. Але іронічний фінал «Кріхитки Цахеса» ніби звертає увагу читачів на приховану думку автора: у житті все набагато складніше.
Критичний матеріал
Казкова повість Гофмана завершує собою розвиток німецької романтичної літературної казки. У ній знаходять відображення багато проблем, пов'язаних не тільки з естетикою і світоглядом романтизму, а й з сучасною авторові дійсністю. Казкова повість опановує пласти сучасного життя, використовуючи при цьому «казкові» художні засоби. У «Крихітці Цахесі» присутні традиційні казкові елементи і мотиви. Це чудеса, зіткнення добра і зла, чарівні предмети й амулети; Гофман використовує традиційний казковий мотив зачарованої й викраденої нареченої та випробування героїв золотом. Але автор скомбінував казку і реальність, тим самим порушивши чистоту казкового жанру.
Гофман визначив жанр «Крихітки Цахеса на прізвисько Цинобер» як казку, але при цьому відмовився від принципу казкової гармонії. У цьому творі компроміс «чистоти» казкового жанру і серйозності світогляду: і те, й інше половинчасте, відносне. Автор вважав казку провідним жанром романтичної літератури. Але якщо у Новаліса казка перетворюється на суцільну алегорію або на сновидіння, в якому зникало все реальне, земне, то в казках Гофмана основою фантастичного є реальна дійсність.
Поєднання реального з фантастичним, дійсного з вигаданим — головна особливість поетики Гофмана. Один зі своїх творів «Золотий горщик» Гофман назвав «казкою з нових часів». До цього визначення можна віднести і всі інші казки. У них "стільки ж від казки, скільки від реальності: казкове проявляється у сфері принесеного цим часом буття. І твори його зовсім не сприймаються як казки — це скоріше до жаху правдиві повісті про сили могутні, які керують людиною і життям.
Хоча дії в «Крихітці Цахесі» розгортаються в умовній країні, але, вводячи реалії німецького побуту, помічаючи характерні риси соціальної психології персонажів, автор тим самим підкреслює сучасність.
Герої казки — звичайні люди: студенти, чиновники, професори, придворні вельможі. І якщо з ними деколи трапляється щось дивне, вони готові знайти цьому правдоподібне пояснення. І випробування героїв-ентузіастів на вірність чудесному світу полягає в здатності бачити і відчувати цей світ, вірити в його існування.
Казкова сторона твору пов'язана з образами феї Рожі-Гожої і мага Проспера Альпануса, але змінюється характер подачі фантастичного: чарівним героям доводиться пристосовуватися до реальних умов і ховатися під масками патронеси притулку для шляхетних дівчат і доктора наук. Оповідач веде «іронічну гру» із самим стилем оповіді — чарівні явища описуються навмисно простою, повсякденною мовою, в стриманому стилі, а події реального світу раптом постають у якомусь фантастичному аспекті, тон оповідача стає напруженим. Зміщуючи високий романтичний план в низький життєвий, Гофман тим самим руйнує його, зводить нанівець, використовуючи гротеск як протилежний художній засіб.
Особливого значення набуває нова для казкового жанру категорія — театральність, яка посилює в казці ефект комічного. Театральність визначає принципи побудови сюжетних ситуацій, характер їх подачі, вибір фону, прояв персонажами почуттів і намірів. Всі ці аспекти підкреслюють умовність того, що відбувається, його штучність.
Основний романтичний конфлікт — це зіткнення добра і зла, на цьому заснований принцип двовимірності.
Конфлікт є головним рушієм як у будь-якому творі. Однак у Гофмана він набуває особливого значення. Зіткнення добра і зла — конфлікт універсальний і вічний, який лежить в основі будь-якої форми осмислення світобудови. У «Крихітці Цахесі» він переважно романтичний, тобто зло тут «світове», абстрактне, руйнівне, а добро — особливо беззахисне і вразливе. Але казкові закони в поєднанні з романтичною іронією згладжують гостроту конфлікту, що робить його в деякому сенсі «іграшковим», але не знімає серйозності проблеми. Нарешті, казка вимагає щасливого фіналу, і Гофман дарує його своїм героям і читачам.
Формально конфлікт розгортається між Цахесом і Бальтазаром, але кожен герой уособлює якусь силу, що вступила в протиборство. Цахес виступає в ролі якоїсь фатальної сили, яка викриває безглузді закони світобудови, несправедливого розподілу матеріальних і духовних благ у суспільстві, яке спочатку схильне до процвітання пороків. Дар феї Рожі-Гожої — це умовна причина казкового конфлікту, Гофман ухиляється від раціонального пояснення його джерела.
Світ Цахеса — світ філістерської дійсності, чужий романтичному мрійнику Бальтазару. Художник-ентузіаст шукає порятунку від жорстокості і несправедливості життя в поезії, мріях, в поєднанні з природою, тобто в ідеальному, казковому світі. У цьому магічному світі він знаходить душевний спокій і допомогу чарівних сил. Але й чарівні сили живуть у двох світах — магічному й земному.