Дмитро́ Тара́сович Березове́ць (18 жовтня 1910, Новоград-Волинський — 29 травня 1970, КиївБілинський О. О., До щоденника Д. Т. Березовця // Сумська старовина. № XL. 2013 р. — С.170-171) — український радянський археолог, кандидат історичних наукСухобоков О. В., Березовець Дмитро Тарасович , сайт «Енциклопедія сучасної України», Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, фахівець зі старожитностей черняхівської культури і східних слов'ян другої половини I тис. н. е. (першовідкривач волинцевської і пеньківської археологічних культур — гіпотетично «антів» античних джерел).

Життєпис Народився в родині вчителя початкових шкіл Тараса Пилиповича Березовця та його дружини акушеркиСміленко А. Т., Сухобоков О. В., Пам'яті Дмитра Тарасовича Березовця (18.Х.1910 — 29.V.1970 рр.) // Археологія. — 1990. — № 4 . — С.107-115.. У 1925 р. закінчив навчання у Бердичівській профтехшколі і здобув фах слюсаря. З 1928 р. працював вчителем у с. Сахни Ружинського району Житомирської області, викладачем у системі навчальних закладів Укржитлобуду.

У 1941 році завершив навчання у Військовій академії механізації та моторизації ім. Й. В. Сталіна Червоної армії, та працював викладачем 2-го Ульяновського танкового училища.

Початок археологічної діяльності Д. Т. Березовця (тоді вчителя сільської школи) пов'язане з участю в розкопках Райковецького городища (1929—1930 рр.). Надалі працював лаборантом Бердичівського музею. З початком Другої світової війни — в Діючій армії. Потрапив у полон до німців під час найтяжчих відступальних боїв Червоної армії в 1941 р.. Перебуваючи у фашистському концтаборі, очолив загін опору. Втік до Австрії, де став комендантом табору для переміщених осіб «Клюбервізен» (Брауншвайґ). Після звільнення з полону звільнено з військової служби. Після демобілізації у 1946 р. у званні майора танкових військ стає молодшим науковим співробітником Інституту археології АН УРСР.

З 1947 р. до середини 1960-х рр. вів розкопки археологічного комплексу поблизу с. Волинцеве на Путивльщині, що став опорним пам'ятником для характеристики особливої археологічної культури ранніх слов'ян Дніпровського Лівобережжя — волинцевської (другої половини VIII в., часу виплати хозарської данини слов'янськими об'єднаннями Дніпровського Лівобережжя — сіверянами, радимичами і в'ятичами). Протягом двох сезонів у 1950­-1951 років досліджував курганний могильник Волокитинського городища. За цей час розкопано 8 курганів. У половині з них слідів поховань не виявлено, решта містили поховання за обрядом кремації та інгумаціїБерезовец Д. Т. Отчет о работе славянского отряда Сеймско-Деснинской экспедиции 1950 г. НА 1А НАН України 1950 / 2а. С. 11.. Учений відніс могильник до сіверянських старожилностей і датував VII—IX стКучера М. П., Сухобоков О. В. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (археологическая карта). К.: Наукова думка, 1984. С. 242.

З 1956 р. виявляє і вивчає поселення VI—VIII ст. у нижній течії р. Тясмину біля с. Пеньківки Кіровоградської області. Ця пам'ятка, у свою чергу, зіграла ключову роль в атрибуції нової для археологів культури — пеньківської. Ця культура була згодом співвіднесена багатьма фахівцями з антами античних джерел про ранніх слов'ян.

Відкривши волинцевську і пеньківську культури і проробивши перший досвід з їх тлумачення, Д. Т. Березовець поклав початок історичному поясненню в той час найбільш темних для радянських археологів відрізків розвитку Лівобережного регіону, в тому числі і Курського Посейм'я в VII—VIII ст..

У 1969 р. в м. Москві захистив кандидатську дисертацію, яка була присвячена інтерпретації племінного союзу сіверян, чимала частина пам'яток якого розташовується на території сучасної Курської області (роменська археологічна культура).

В останні роки життя займався вивченням пам'яток салтівської культури (археологічної основи Хазарії), які з півдня межували з роменськими пам'ятками сіверян Посейм'я.

Таким чином, працями Д. Т. Березовця виведено на новий рівень вивчення процесів історичного розвитку Курського краю і суміжних йому територій в переддержавний період останньої третини I тис. н. е.. На даний час цю історико-археологічну тематику стосовно Посейм'я і Попсілля розробляють шерег археологів, починаючи з А. М. Обломського (Москва) і О. А. Щеглової (Санкт-Петербург).

Найвідоміші праці Залишив 50 наукових публікацій. Черняховская культура и культура славянских племен VI—VIII вв. // КСИА, 1970, в. 121; Слов'яни і племена салтівської культури // А., Т. 19, 1965; Харківський скарб (VII—VII ст.) // А., Т. 6, 1952; Поселения уличей на р. Тясмине // МИА, 1963, № 108; О датировке черняховской культуры // СА, 1963, № 3; Лохвицкий могильник // КСИАУ, 1957, в. 7; Археологические памятники летописных северян // КСИАУ, 1953, в. 2; Дослідження слов'янських пам'яток на Сеймі в 1949—1950 рр. // АП, 1955, Т. 5. Березовець, Д. Т., Березанська, С. С. (1961) ‘Поселення і могильник епохи бронзи біля с. Нижній Рогачик’, Археологічні пам’ятки УРСР, (Х), сс. 40–45.

Примітки

Джерела Дмитро Тарасович Березовець. Некролог. // Археологія. — 1970. — Т. XXIV . — C.231. Мезенцева Галина // Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів: «Рада», 1997. — C.146. Білинський О. О., До щоденника Д. Т. Березовця // Сумська старовина. № XL. 2013 р. — С.170-171. Сміленко А. Т., Сухобоков О. В., Пам'яті Дмитра Тарасовича Березовця (18.Х.1910 — 29.V.1970 рр.) // Археологія. — 1990. — № 4 . — С.107-115.

Посилання Сухобоков О. В., Березовець Дмитро Тарасович , сайт «Енциклопедія сучасної України», Інститут енциклопедичних досліджень НАН України Твори — Березовець Дмитро Тарасович