І́гор Ни́конович Бугає́нко ( 3 січня 1939, Стави) — український живописець і мистецтвознавець; слен Спілки журналістів України з 1966 року та Спілки радянських художників України з 1976 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2000 року.
Життєпис Народився 3 січня 1939 року в селі Ставах (нині Обухівський район Київської області, Україна). З 1961 по 1964 рік працював у редакції газети «Патріот Батьківщини». 1967 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова.
Протягом 1965—1980 років працював у видавництві «Мистецтво»; у 1981—1987 роках обіймав посаду відповідального секретаря Київської організації Спілки художників України; у 1988—1991 роках очолював відділ програм і оргроботи Українського фонду культури; у 1991—1992 роках обіймав посади заступника директора, головного редактора Акціонерного товариства «Обереги»; з 1993 року — відповідального секретаря, заступника голови Київської організації Спілки художників України.
Мешкає у Києві в будинку на вулиці Володимира Винниченка, № 14.
Творчість Працює у галузі станкового живопису (пише пейзажі, натюрморти). Серед робіт:
«Чорнобривці» (1983); «Спомин дитинства» (1983); «Місячна ніч» (1983); «Натюрморт з лимонами» (1984); «Бузок» (1984); «Кримський пейзаж» (1985); «Півонії» (1987); «Літо» 1989); «Навесні» (1994); «Натюрморт з раками» (1997); «Півники» (1999); «Натюрморт з волошками» (2001). </div> Бере участь у художніх виставках з 1994 року. Автор мистецтвознавчих праць:
«Гравюри Володимира Куткіна» (1967); «Микола Глущенко» (1973); «Михайло Романишин» (1979); «Василь Непийпиво» (1986); «Тетяна Яблонська» (1991); «Василь» Гурін (1999). </div> Також автор дослідження «Шлях до України — шлях до істини» (1995); художньо-технічного оформлення низки видань; низки статей до Енциклопедії сучасної УкраїниІ. Н. Бугаєнко. Авторський внесок. / Енциклопедія сучасної України.
Примітки
Література Бугаєнко Ігор Никонович // ;