Обма́н (розмовне брехня́,брехня́ Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — С.233. застаріле лжа, олжа́) — умисне або неумисне введення в оману, твердження, що не є істинним.
Цілком очевидно, що брехнею слід вважати будь-яке висловлювання, що не відповідає реальності. Але з однією важливою обмовкою: мовцеві добре відомо, якою є реальність насправді, але він навмисно її спотворює, з метою ввести співрозмовника в оману. Фактично брехнею можна назвати й напівправду, коли мовець знає досить багато, але розкриває лише ту частину відомого, яка йому вигідна або принаймні безпечна, а не настільки приємні і зручні факти просто замовчує, немов їх і немає зовсім. Тобто, приховування правди — теж обман. Коли ж людина говорить неправду, але вірить, що це правда, то не можна сказати, що людина бреше. (С.?)
Види обману
Обман є маніпулюванням інформацією. Якщо систематизувати типи маніпуляції за МакКорнаком, то отримаємо такі види обману: Маніпулювання якістю інформації. Фальсифікація деяких фактів, навмисне укривання істини. Маніпулювання кількістю інформації. Укриття частини правди або нашарування брехні на дійсно існуючі факти та подання їх як істину. Найчастіше застосовується у ЗМІ. Повідомлення двозначної, розмитої інформації. Умовчання — повне приховування правди. Спотворення — навмисне повідомлення помилкової інформації.
Обман у психології Феномен брехні широко досліджується психологією і психолінгвістикою. Дані, які намагаються отримати вчені,дуже важливі для більш практичних сфер діяльності, наприклад, криміналістики та дипломатичної (представницької) роботи. Д. ДеПауло довела, що брехня — дуже поширений комунікативний феномен, який включає в себе різноманітність ситуацій і тактик брехні. Автор пропонує модель брехні, що містить такі компоненти: зміст, тип і референт. Зміст — емоція, дія, виправдання, досягнення і факт. За типом брехня буває: пряма брехня (неправда в чистому вигляді), перебільшення і тонка брехня (опускання важливих деталей). Референт брехні — це той, про кого (або що) брешуть (самоорієнтована чи орієнтована на інших).
Обман у психіатрії
Синдром Мюнгаузена При цьому синдромі людина симулює, перебільшує або штучно викликає у себе симптоми хвороби, аби піддатися медичному обстеженню, лікуванню, госпіталізації, хірургічному втручанню тощо. Для того, щоб лікування було призначене, псевдо-хворі імітують абсолютно різноманітні стани та хвороби: від туберкульозу до серцевого нападу, від гострого болю в животі до виразок і порізів. Вони ковтають ключі, ложки і цвяхи — щоб для операції з'явився реальний привід; симулюють кровотечі, використовуючи кров тварин або навіть навмисне ріжуть власне тіло; жменями приймають ліки, чудово розуміючи, що ніякі препарати їм не потрібні і навіть можуть нашкодити. Відомий випадок, коли одна пацієнтка настільки реалістично зображувала «гострий живіт» (болі в черевній порожнині), що лікарі негайно призначали операцію. У різних лікарнях і у різних докторів ця дама була прооперована в загальній складності понад 40 разів! Кожного разу лікарі з подивом розводили руками, не знаходячи ознак ніяких патологій, буквально нічого, що могло б стати причиною описаних пацієнткою болів. Однак з маніакальною завзятістю вона зверталася і зверталася в різні клініки, переживши за все своє життя більше 600 госпіталізацій. Єдине пояснення, яке такій поведінці наразі можуть дати лікарі — нестача уваги до таких осіб з боку соціуму.
Псевдологія
Багато психічних розладів супроводжуються патологічною брехнею хворого. Найчастіше зустрічається у осіб з асоціальним розладом особистості, та хворих на шизофренію. Такі хворі брешуть безупину, розуміючи свою брехню але не відчуваючи докорів сумління стосовно цього. Обман хворих людей частіше за все по-дитячому примітивний, не має корисливої мети, просто брехня заради брехні.
Парамнезія
Розлад пам'яті, що полягає в неправдивих судженнях людини про її минуле. Виділяють як клінічні, так і неклінічні форми. До неклінічних відносяться явища Deja vu та Jamais vu, притаманні майже всім. Клінічні форми - псевдоремінісценції та конфабуляції, вони часто супроводжують більш серйозні психічні захворювання, наприклад, такі як Синдром Корсакова.
Обман у релігії Стверджується, що деякі системи вірувань можуть виправдовувати брехню. Лев Толстой описує релігійні установи як «продукт обману [та] брехні для благих цілей».
Класифікація брехні Августина Аврелія Аврелій Августин написав дві книги, які стосуються брехні: «Про брехню» («De Mendacio») і «Проти брехні» («Contra Mendacio»). Він описує кожну із них у своїй пізнішій роботі «Спростування». Судячи з розташування «De Mendacio» в «Спростуванні», воно було написано близько 395 р. н. е. Перша робота, «Про брехню», починається словами «Magna quæstio est de Mendacio» («Існує важливе питання про брехню»). З його текстів можна вивести, що святий Августин розділяв брехню на вісім категорій, від найтяжчих до найлегших: Брехня в релігійних вченнях Брехня, яка загрожує іншим і нікому не допомагає Брехня, які загрожує іншим, але комусь допомагає Брехня, сказана заради задоволення від неї самої Брехня, сказана, щоби «задовольнити інших в улесливій розмові» Брехня, яка нікому не загрожує і комусь матеріально допомагає Брехня, яка нікому не загрожує і комусь духовно допомагає Брехня, яка нікому не загрожує і захищає когось від «скверни тілесної»
Августин писав, що брехня, сказана жартома, чи кимось, хто вірить в неї чи вважає її правдивою, по суті, теж є брехнею.
В Біблії Як і Старий Завіт, Новий Завіт Біблії містить твердження, що Бог не може брехати, і що брехня є аморальною (Чис. 23:19Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?, Ав. 2:32 А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.
3 Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться., Євр. 6:13-1813 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,). Тим не менш, там є приклади, коли Бог навмисно дезорієнтовував та заплутував ворогів для того, щоб отримати перемогу (2-е послання до солунян 2:11; Перша книга Царів 22:23; Єз. 14:09): «І з цієї причини Бог введе їх в сильну оману, і вони будуть вірити брехні» (2 Сол. 2:11)
Різні уривки з Біблії стверджують, що захищати брехню аморально і неправильно (Притчі 6:16-19; Пс 5:6), (Лев. 19:11; Притч 14:05; Притч 30:6; Соф. 3:13), (Іс. 28:15; Дан. 11: 27), найбільш відомі, в Десяти заповідях: «Не свідчи неправдиво» (Вих. 20:2-17; Втор 5:6−21), Екс. 23:01, Мт. 19:18, Мр 10:19, Лк 18:20 конкретне посилання на дачу помилкових свідчень.
Інші уривки є описовими (а не наказовими), де брехню було скоєно в екстремальних обставинах, пов'язаних з життям і смертю. Однак, більшість християнських філософів стверджують, що брехня ніколи не буде прийнятною, але навіть ті, хто є праведниками в очах Божих іноді скоюють гріхи. Випадки скоєння брехні в Старому Завіті включають:
Акушерки брехали про свою нездатність вбивати ізраїльських дітей. (Іс. 1:15-21). Рахав збрехала цареві Єрихону про приховування єврейських шпигунів (Ісус Навин 2:4-5) і не була вбита з тими, хто був непокірним через її віру (Євр. 11:31). Авраам доручив своїй дружині, Сарі, ввести в оману єгиптян і сказати, що вона його сестра (Бут. 12:10). Історія Авраама була цілком правдивою — Сара була його зведеною сестрою — але навмисно оманлива, оскільки сама історія була створена, щоб змусити єгиптяни вважати, що Сара не була дружиною Авраама, адже останній боявся, що його вб'ють через Сару, тому що вона була дуже красивою.
У Новому Завіті Ісус звертається до диявола, як до батька брехні (Ін. 8:44) і Павло заповідає християнам «Не кажіть неправди один одному» (Кол. 3:9; .. Див Лев 19:11). У Судний день, нерозкаяні брехуни будуть покарані в вогняному озері. (Одкр. 21:8; 21:27).
В Корані
У Корані говориться, що Бог (Аллах), знає таємниці серця всіх народів (42:24) і коли хтось бреше(9:42). Таким чином, згідно з Кораном, Бог не може бути введеним в оману брехнею і ті, хто брешуть, не тільки знищують свої душі, але і брехня буде знищена істиною. Брехуни будуть притягнені до відповідальності у Судний день і Бог не буде направляти їх. Як мінімум в трьох різних місцях, Коран 45:7, 51:10 і 52:11, вказано, що брехуни будуть страждати. Наступні особливо відзначаються для покарання: ідолопоклонники (брехуни проти Бога), брехуни, які роз'єднують віруючих, ті, хто брешуть, що всі хороші речі тільки для них самих, лицеміри, ті, хто брешуть проти Бога коли приймають іслам, або ті, хто відносяться до божественних знаків як до фальшивих.
В буддизмі Брехня заборонена четвертою із П'яти Заповідей, основних етичних навчальних правил для всіх буддистів. «Для брехуна, який порушив один закон (правдивість), який тримає у зневазі майбутнє, немає зла, що він не зможе зробити».
В язичництві У Gestaþáttr, одному із розділів пісні про богів «Hávamál» («Мова Високого») збірки «Старша Едда», Одін стверджує, що доцільно, коли мова йде про «віроломного ворога, який бреше», брехати і самому.
У зороастризмі Зороастр вчить, що є дві сили у Всесвіті; Аша (Asha), яка є істиною, порядком і тим, що реальне, та Друй (Druj) — «Брехня». Пізніше Брехня стала персоніфікованою як Ангра Майнью (Аріма́н), персона, схожа на християнського Диявола, який був зображений як вічний супротивник Ахура Мазди (Бога).
Обман у законодавстві України Законодавством України передбачені покарання за надання хибної інформації суду та правоохоронним органам. Стаття 383 КК. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину — карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, — караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 384 КК. Завідомо неправдиве показання. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, — караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказі обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, — караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Стаття 396 КК. Приховування злочину.