Олекса́ндр Сергі́йович Вознесе́нський, справжнє прізвище Бродський (; , Вознесенськ — ) — український та російський кінодраматург, критик, теоретик кіно.

З життєпису Походить з родини повітового лікаря. 1897 року поступив на медичний факультет Московського університету, по тому пройшов чотири курси юридичного факультету, 1902 року полишив навчання.

Одночасно в 1898 році вчився у драматичній студії Московського філармонічного товариства у К. С. Станіславського.

З 1902 року почав регулярно друкуватися в газетах та журналах — поезії, фейлетони, критичні замітки, літературні огляди — вперше надрукувався в «Одеських новинах» — проживав тоді в Одесі.

Товаришував з Корнієм Чуковським, був боярином на його весіллі.

Його вірші почали друкувати 1905 року в журналі «Жало», з 1913 — в «Сатириконі» та «Новому Сатириконі».

1909 року одружився, жінкою його була Юренєва Віра Леонідівна — майбутня заслужена артистка РРФСР.

Виступав з публічними доповідями, на основі яких написав книгу «Поети, закохані в прозу» — випущена 1910 року в Києві.

1911 року в Московському художньому театрі К. Марджанов поставив його п'єсу «Сльози», згодом по ній знято фільм.

За його сценаріями у 1911—1921 роках поставлено понад 20 фільмів, з них — «Німі свідки» (1914), «Королева екрану» (1916), «Жінка завтрашнього дня» (в 2-х серіях, 1914-15), «Цар Микола ІІ — самодержець всеросійський» (1917), «Слухайте, брати!» (1919), «Все для фронту!» (1920).

1914 року вийшов його поетичний збірник «Шлях Агасфера» — перевиданий 1916 року.

У1917 році керував студією Екранного мистецтва в Петрограді, в 1919—1920 роках — кінокурсами в Києві, в 1919 році також викладав у Театральній академії в Києві.

У 1921—1922 роках працював у Московському кінокомітеті як член художньої ради.

Виступав у пресі з рецензійними статтями, перша — «Про мистецтво мовчання, більше, чим кіно» — 1911. З часом його рецензії та статті були опубліковані окремою книгою «Мистецтво екрану» — 1924.

У 1918—1923 роках керував кінокурсами (згодом перейменовані в Студію екранного мистецтва) в Києві, з 1924 — у Ленінграді; автор праці «Мистецтво екрану» (1924).

Писав п'єси майже до кінця 1920-х, скрізь головна роль була виписана під Віру Юр'єву; перекладав з німецької та польської мов — Пшибишевського перекладав, навіть не знаючи польської. Зокрема, на початку 1930-х перекладав Еріха Вайнерта. 1932 року ці переклади вийшли друком з передмовою О. Й. Дейча.

Репресований у середині 1930-х. Помер 1939 року в селі Нова Шульба Семипалатинської області (РСФСР).

Посмертно реабілітований.

Джерела Інститут історії України Персони (рос. ) А. С. Вознесенський (рос.) Олександр Вознесенський (Бродський) (рос.) Поезія Москвоського університету (рос.)