Веніамі́н Олекса́ндрович Ко́рдт, повне ім'я Христофо́р Йо́ганн Веніамі́н Ко́рдт (, Дерпт — Київ) — український бібліотекар, історик, бібліограф, бібліотекознавець, викладач, історико-картограф, археограф, джерелознавець, літературознавець, архівіст німецького походження.

Директор бібліотеки Університету святого Володимира у 1894—1928 роках. Завідувач відділу картографії Всенародної бібліотеки України в 1918—1933 роках. Кандидат дипломатії та професор бібліотекознавства. Приват-доцент кафедри російської історії, викладач історичної картографії та історії картографії Університету святого Володимира. Старший інструктор підсекції академічної та державної бібліотеки бібліографічної секції підвідомства «Книга» Губнаросвіти (Київ). Член (з 21 листопада 1918 року) і голова (1920—1923) Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української держави в місті Києві, пізніше Всенародної бібліотеки України (у 1918—1923 роках), бібліотекар, науковий співробітник, член секції бібліотекознавства Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії (з 1926 року), завідувач Мапографічного кабінету (з 1927 року), університетських картографічних відділів (1928—1930), картографічного відділу Всенародної бібліотеки України (1930—1933). Голова комітету академічної та державної бібліотеки Народного комісаріату освіти (1920).

Один із засновників Української академії наук, Всенародної бібліотеки України та Київського археологічного інституту 1917 року.

Почесний член Імператорського Московського археологічного товариства, член , Одеського товариства історії і старожитностей (1900), дійсний член (1906), учасник Товариства істориків у Ризі (1911), член Історичного та Географічного товариств Європи, член Міжнародної комісії для видання старовинних карт (1913), (1924).

Автор наукових праць з історіографії та картографії, відзначених преміями імені Геймбюргера Дерптського університету (1902, 1907), Макарівською премією (1907), та іншими державними нагородами. Член археографічної ВУАН (1921—1930 роках). Організував виставку картографічних матеріалів до XI Археологічного з'їзду в Києві (1899), відзначений почесною Уварівською премією. У 1918 році урядовець для особливих доручень Міністерства закордонних справ Української держави.

Засновник історичної картографії України, досліджував історичну географію, історичні подорожі, історію дипломатії, історію торгівлі, енциклопедистику, літературу та інше. Володів голландською, данською, німецькою, російською, шведською та українською мовами. Відіграв величезну роль у формуванні фондів нинішньої картографічного відділу Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського, які дивують дослідників своїм багатством. Чотиритомне факсимільне видання середньовічних карт України та Росії із його коментарями залишається актуальним. За словами Ярослава Дашкевича, воно «становить золотий фонд картознавства України».

Життєпис

Ранні роки та освіта Христофор Йоганн Веніамін Кордт народився 19 лютого 1860 року в Дерпті в німецькій родині гончаря. Середню освіту здобув в Дерптській гімназії. У січні 1878 року він вступив в Дерптський університет на природничий факультет (за іншою інформацією в історико-юридичний факультет) . На той час в університеті була найбільша громада українських студентів в Російській імперії.

У 1879—1881 роках під час перерви у навчанні Веніамін Кордт працює домашнім вчителем в родині генерала в Севастополі. Після повернення на навчання у 1881 році він зацікавився історією дипломатії: російсько-голландськими та російсько-шведськими міжнародними відносинами. Влітку 1883 року отримав свідоцтво домашнього вчителя. З кінця року, паралельно з навчанням, він влаштувався вільнонайманим працівником в університетській бібліотеці.

В Дерптському університеті публікував наукові статті німецькою мовою про історію дипломатії, російської літератури, досліджував праці Володимира Даля, Миколи Гоголя, Олекснадра Пушкіна, Михайла Лермонтова, листування Василя Жуковського з Костянтином Миколайовичем, спогади графа Володимира Соллогуба. Декілька праць вченого були присвячені дворянському роду Делагарді, який, перебуваючи на службі у шведського короля, став засновником одного з найбільших приватних архівів. Завдяки володінню німецькою, російською, данською, шведською, голландською, українською мовами він опрацьовує документи у шведських, нідерландських, російських, естонських та інших архівних зібраннях, які присвячені подорожам мандрівників в Росію та Україну, вивчає російсько-шведської війни, діяльність гетьмана Івана Мазепи, Пилипа Орлика та Андрія Войнаровського та їх стосунки з шведським королем Карлом XII та російсько-нідерландську торгівлю XVI—XVIII століть.

В європейських архівах вчений знайшов матеріали про іноземні мандрівки Україною з 890 по 1700 роки. 25 листопада 1885 року закінчує навчання. У 1888 році за наукові дослідження відзначений званням кандидата дипломатії (за іншою інформацією у 1883 році), та його призначають на посаду помічника бібліотека. У 1891 році йому надано чин титулярного радника. Паралельно він працює в бібліотеці Естонського вченого товариства.

Маючи зацікавленість до певної тематики та бездоганно володіючи скандинавськими, німецькою та російською мовами, Веніамін Кордт працював у нідерландських і шведських архівах, виїжджаючи туди з Дерпта у 1893 році. У цьому ж році його обрано членом-кореспондентом Естонського вченого літературного товариства, та він отримав ранг колеського ассесора. За період роботи в Дерпті було опубліковано 11 наукових праць вченого німецькою мовою.

Український період У 1894 році дослідник переїжджає до Києва на запрошення пропозицію попечителя Київської навчальної округи З 11 квітня 1894 року обіймає посаду головного бібліотекаря та завідувач бібліотеки Університету святого Володимира, а також одночасно завідувач Центральним архівом давніх актів Київської, Волинської та Подільської губерній в якому працює з 1894 по 1902 роки. По прибуттю вчений став приват-доцентом Київського університету.

Після початку роботи в бібліотеці Веніамін Кордт практично повністю реорганізував установу. Він запровадив систематизоване розставляння книг, що надходили до бібліотеки з 1894 року, створив каталог книг для читачів. З 1903 року видавав каталоги книг, що надходили до бібліотеки. Проживав в приміщенні бібліотеки на бульварі Шевченка, 14.

У 20 серпня 1899 року в Києві відбувся XI Археологічний з'їзд. Вченого обрано завідувачем географічних карт та планів. На виставці він представляв Київський університет. З пропозиції вченого в бібліотеці університету була організована виставка пам'яток картографії XVIII століть. Веніамін Кордт представив експозицію картографічних документів з фондів 32 колекцій та збірок, яка включала 578 карт і планів. Детальний опис експозицій виставок вміщено у виданні «Каталог виставки XI Археологического сьезда в Киеве» (1899) за співавторством історико-географа.

Паралельно з роботою в бібліотеці дослідник викладає на Вищих комерційних курсах у Комерційному інституті німецьку мову. У 1909 році, перебуваючи в науковому відрядженні в Німецькій імперії, Веніммн Кордт ознайомився і вивчив архітектуру нових бібліотечних будівель. За його планом, на зразок Геттінгенської університетської бібліотеки в 1914 було побудовано бібліотеку Київського університету. У 1910 році його обрано приват-доцентом кафедри російської історії Університету святого Володимира. 24 липня 1909 року Веніаміна Кордта як представника Київського університету направлено на Міжнародній з‘їзд архіваріусів та бібліотекарів в Брюсселі.

Надалі вчений активно співпрацює з Київською археографічною комісією, історичним товариством Нестора-Літописця та обраний членом-співробітником Тимчасової комісії для розгляду стародавніх актів до якої він приєднався у 1911 році. Саме він переважно провадив картографічні дослідження в Київській археографічній комісії. У Комісії вчений надрукував (у 1899 та 1910 роках) два випуски «Материалов по истории русской картографии» з картами України кінця XV — першої половини XVII століття. Публікацію карт Веніамін Кордт описав лапідарними розвідками-вступами та історичними коментарями. Розташування опублікованих карт в «Материалах» відбувалося за типом мапи, що дозволило відокремити оригінальні карти від пізніших копій та запозичень.

У літній канікулярний час у 1911 році бібліотекар Київського університету отримав відрядження в архіви Нідерландів для опрацювання матеріалів з російської історії У 1913 році він відвідав 10-й Міжнародний географічний конгрес у Римі, де його обрали членом Міжнародної комісії для видання старовинних карт.

У 1915–16 роках Веніамін Кордт керував евакуацією книг та стародруків університету до Саратова і поверненням до Києва бібліотечного фонду університету, який становив на той час 700 тисяч томів. У 1917 році дослідник та один із співзасновників приватного навчально-наукового закладу Київського археологічного інституту. Від 1918 року обіймає посади професора бібліотекознавства Археологічного інституту в Києві. Під час Української революції разом з Георгієм Нарбутом та іншими діячами науки та культури був учасником гуртка «Друкар». У 1918 році урядовець для особливих доручень Міністерства закордонних справ Української держави.

Веніамін Кордт — один із трьох членів Тимчасового комітету зі створення Всенародної бібліотеки України, утвореного згідно з указом гетьмана Павла Скоропадського 1918 року. Паралельно викладає німецьку мов в Київському інституті зовнішніх відносин. З 1920 до 1923 року був головою комітету для заснування Всенародної бібліотеки України, надалі член Тимчасового комітету. У 1918—1933 роках завідувач відділу картографії Всенародної бібліотеки України. У бібліотеці також працює над проєктом її реорганізації за зразком провідних бібліотек світу. Основним фондом наповнення у технологічному процесі Всенародної бібліотеки України він вважав «Загальний», другим, на його думку, мав бути фонд «Україніка».

З 1920 року — інструктор секції академічних та державних бібліотек Губнаросвіти. Паралельно викладає німецьку мову в Інституті народного господарства; у весняному семестрі 1920 року — на історико-філологічному факультеті Київського університету, водночас — викладач Київського інститут народної освіти. Дослідник також був присутній на засіданні Ради бібліотекарів 5 березня 1923 року, де розглядався проєкт статуту бібліотеки. Веніамін Кордт обґрунтував перед президією Всенародної бібліотеки України її новий штатний розклад за 1923 рік.

З 1924 по 1930 рік вчений стає активним членом Археографічної комісії ВУАН, де надрукував низку археографічних досліджень в «Українському археографічному щорічнику» присвячених добі гетьмана Івана Мазепи. У 1931 році виходить перша частина «Матеріялів до історії картографії України», що вміщує 41 старовинну мапу території сучасної України та їхній детальний опис.

Від 1925 року вчений на громадських засадах допомагає співзасновувати Науково-дослідний інститут бібліотекознавства та бібліографії, який 1926 року перетворили на Науково-дослідну комісію бібліотекознавства і бібліографії з правом наукової кафедри. Він також бере активну участь в роботі комісії. На засіданнях комісії разом з іншими дослідниками він обговорював загальні проблеми створення українського бібліографічного репертуару, краєзнавчої й рекомендаційної, історичної, бібліографії, бібліографування періодичних видань та інших.