Михайло Казимир Оґінський (, , 1729 — 31 травня 1800) — державний і військовий діяч Речі Посполитої з княжого роду Огінських. Син великого мечника литовського і воєводи троцького Юзефа Тадеуша Огінського (1700—1736) та княжни Ганни Вишневецької (1700—1732; донька Міхала Сервація ВишневецькогоKsiążęta Wiśniowieccy (01) ). Великий чашник литовський (1744), польний писар литовський (1748), воєвода віленський (1764—1768), великий гетьман литовський (1768—1793), генерал-майор військ Великого князівства Литовського. Меценат, поет, письменник, композитор і драматург. Дядько композитора Міхала Клеофаса Огінського.
Життєпис У 1764 році — один з претендентів на польський престол. Був скерований польським королем Станіславом Августом Понятовським як посланник до Людовіка XV з протестом проти наміру трьох сусідніх держав відняти у Польщі значні області.
В 1767 році ініціював будівництво Дніпровсько-Німанського каналу (було завершене 1783 р., зараз Огінський канал).
У 1768 році в своїй резиденції в місті Слонім на місці старого замку Сапег побудував чудовий палацМихаил Огинский , в архітектурний ансамбль якого увійшли манеж, театр, оранжерея, парк, друкарня, будинки для придворних і гостей, інші споруди. Палац мав 116 кімнат. На сцені Слонімського придворного театру працювали професійні італійські та польські оперні й драматичні актори, художники, балет і хор.
Брав участь в Барській конфедерації. 13 (24) вересня 1771 року його військо було розбите О. В. Суворовим в битві при Столовичах. Після поразки кілька років перебував у еміграції, листувався з княжною Таракановою. Після повернення жив у Слонімі, в своєму замку. У цей період місто характеризується інтенсивним розвитком, появою фабрик, культурних установ, друкарні. Фінансував будівництво Огінського каналу.
У 1781 році призначений намісником Литовської провінції, в 1782 знову виїхав за кордон, був у Брюсселі, Берліні, Амстердамі, Англії. Просив допомоги у прусського короля Фрідріха Вільгельма II в поверненні йому маєтків в Російської імперії. У 1793 у відмовився від гетьманської булави і виїхав до Відня.
Був власником Комарного, 11 квітня 1767 року король задовольнив привілеєм його прохання про запровадження в містечку ярмарків..— S. 304.
У 1795 році присягнув на вірність Єкатєріні II, останні роки життя провів у Флоренції.
Література Видання творів М. К. Огіньського
Избранные произведения для фортепиано: (14 полонезов, марш, вальс и мазурка на тему Россини) / М. К. Огиньский ; ред. и вступ. ст. И. Бэлзы. — М. : Музгиз, 1954. — 50 c. Полонез: обработка для фортепиано в 4 руки М. Нюрнберга / М. К. Огинский. — Ленинград: Музгиз, 1954. — 16 с. Полонез: переложение для баяна А. Иванова / М. К. Огиньский // Музык. жизнь. –1965. — № 18. — С .14. Полонез ля минор: обработка для большого симфонич. оркестра Дм. Рогаль-Левицкого. — М. : Музгиз, 1963. — 8 с. Пьесы для фортепиано: (14 полонезов, марш, 4 вальса, 3 мазурки, 2 кадрили и менует) / М. К. Огиньский ; ред. и вступ. ст. И. Бэлзы. — М. : Музыка, 1965. — 64 с. Три мазурки и Вальс для фортепиано / М. К. Огиньский ; подгот. к печати И. Бэлза. — М. : Музгиз, 1963. — 6 с.
Про М. К. Огіньського Бэлза И. Михал Клеофас Огиньский / Игорь Бэлза. — 2-е изд. — М. : Музыка, 1974. — 127 с. : ил. Бэлза И. Михал Клеофас Огиньский // Бэлза И. Забытые польские музыканты. — М., 1963. — С. 14–58. Залуский А. Время и музыка Михала Клеофаса Огинского / А. Залуский; пер. с англ. С. Плютова. — Минск: Четыре четверти, 1999. — 191 с. : 8 л. ил. Трепет Л. В. Там, где звучали полонезы / Л. В. Трепет. — Минск, 1986. — 31 с. : ил. М. К. Огиньский: о жизни и творчестве пол. композитора / подгот. : Г. Орда, В. Савицкий, Р. Фирмович // Совет. музыка. — 1968. — № 3. — С. 99–103. Михаил Огинский (1765—1833): о жизни и творчестве известного пол. композитора // Радуга. — 1965. — № 9. — С. 185. Пульсон К. Как бы всегда и навечно…: 225 лет со дня рождения композитора М. Огиньского // К. Пульсон // Семья и школа. — 1990. — № 9. — С. 41–42. Огиньский (Oginski) Михал Клеофас (25 IX 1765 –15 Х 1833) // Музыкальная энциклопедия / гл. ред. Ю. В. Келдыш — М., 1976. — С. 1082—1083. Огінський (Oginski) Міхал Клеофас (Михайло Андрійович) 25. IX 1765 –15. Х 1833 // Українська радянська енциклопедія: у 12 т. / редкол. : М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. — Київ, 1982. — Т. 7. — С. 480. Полум'яний патріот Польщі: до 250-річчя від дня народження М. К. Огінського (1765—1833) // Дати і події, 2015, друге півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 72–75.
Примітки
Посилання Książęta Ogińscy (01) .