Украї́нсько-шве́дські відно́сини — двосторонні відносини між державами Україна та Швеція у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо. 19 грудня 1991 року Швеція визнала незалежність України, 13 січня 1992 року встановила з нею дипломатичні відносини. У вересні 1992 року в Києві було відкрито Посольство Швеції в Україні; 1999 року відкрилося Посольство України у Швеції.
Історія
Середньовіччя
У ІІІ столітті з шведського Готланду до теренів України прибув народ готів. Вони створили на українських перше готське королівство Оюм, що об'єднувало землі по обидва берега Дніпра. З готами пов'язують археологічну Черняхівську культуру. Під впливом Риму готи прийняли християнство і брали участь у Першому Нікейському соборі. Чимало германізмів української мови походять з готської: «князь», «меч», «хліб» тощо. У IV столітті готи зазнали нападу гунів зі сходу. Частина готів лишилася в Україні, визнавши гунське верховенство, а інша частина —мігрувала до Криму, Балкан, Італії й Іспанії, де створили власні держави.
У VIII—X століттях Східна Європа стала місцем діяльності шведських вікінгів (норманів), які в руських літописах названі варягами. Через українські землі по Дніпру проходив шлях із варягів у греки, по якому велася торгівля між Скандинавією та Візантією. Вздовж цього шляху вікінги-руси заснували власні поселення-політії, які розвинулися у князівства. Одним із таких князівств став Київ, де правили варязькі князі Аскольд та Дір. За літописною легендою їх заступили інші вікінги — Олег та Ігор, які дали початок новій українській державі — Київській Русі. Онук Ігоря, князь Володимир охрестив цю державу, визначивши її цивілізаційний розвиток, а праонук, князь Ярослав уклав союзи з Англією, Францією та скандинавськими країнами шляхом шлюбів. Тісні політичні й культурні контакти між Руссю і Скандинавією тривали до ХІІІ століття, до монгольської навали зі сходу.
Аналіз української абетки Глаголиці та шведської мови дає підстави стверджувати про вплив одна на одну (часте уживання кульок в літерах тощо) у порівнянні з кирилицеюстор. 385, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 1 (перевидання в Україні), Львів — 1993 р. ISBN 5-7707-4049-3.. Старовинні археологічні знахідкистор. 3807, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 10 (перевидання в Україні), Львів — 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5 із зображеннями зі скандинавської міфології свідчать про ведення побуту шведської колонії, ведення торгівлі предків шведів з предками українців в Києві, присутність скандинавських військових загонів на службі київського князя. Порівняльний аналіз скандинавських та слов'янських імен у «Літописі Руському» літописця Нестора додає упевненості про багатовікові контакти Швеції з Україною (ім'я князів Аскольда, Діра, Олега, Ігоря тощо)«Літопис руський», Нестор, вид. «Дніпро», м. Київ, 1989 р.. А титул короля Швеції (король готів — ) зберіг назву тотожню Готському князівству «Ойум», що заіснувало свого часу на етнічних теренах України і залишило Кримськоготську мову нам. Син Володимира Мономаха і Гіти Вессекської — Мстислав-Гаральд (1076—1132), котрий в 1125 р. став Великим князем був одружений з Христиною Шведською, дочкою шведського короля Інге I Старшого династії Стейнкельссон. З цього шлюбу народилися доньки Мальмфрида та Інгеборга Київськастор. 3805, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 10 (перевидання в Україні), Львів — 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5. У 1180-х рр. вибухнув політичний конфлікт між Київською Руссю і Швецією за територію Фінляндії, залагоджений на початку XIII століття (1201 р.). У 1238 р. знову дійшло до конфлікту між Київською Руссю та Шведсько-дансько-німецькою коаліцію: Їх своєрідний «хрестовий похід» на Київську Русь закінчився невдачею.
Козацька доба
Шведська дипломатія відстежувала ретельну підготовку України до визвольних змагань проти Речі Посполитої (з інформації французького дипломата у Швеції пана Терлона). І перший шлях шведів був у встановленні контакту з голландськими козаками, де був український гетьман та кошовий отаман зі старшиною на заробітках для придбання зброї на всеукраїнське повстання.
Другий шлях шведська дипломатія здійснювала у отриманні підтримки царства Московського у підбурюванні козаків проти Польщі в 1626 році. Інший шлях здійснював шведський дипломат Ф. Садлер через Трансільванію з тою ж метою. Адже шведський протестантський король Густав II Адольф Ваза ставив за мету організацію антикатолицької та антипольської коаліції в Європі у складі — Швеція, Московія, Туреччина і Трансільванія.
Місце для державного утворення українців шведи не надали в даній коаліції. З чим шведський король у 1623 р. виступав на міжнародній арені, і пізніше його канцлер Аксель Оксеншерна дав відповідну інструкцію шведському дипломатові в Голландію. Король Швеції Густав II Адольф особисто посилав шведського дипломата П. Страсбурга до правителя Трансільванії Габора Бетлена з одною метою: підбурювання українських козаків проти Польщі і використання їх як «гарматного м'яса» у великій політиці, де не було місця для незалежної Козацької християнської республіки.
Шведи на козаків дивилися як на «фігури маріонеток шахової дошки». Навіть шведський король у цій справі шукав маніпулятора козаками через патріарха Кирила Лукаріса. Паралельно з цими шведськими інтригами король висилав своїх послів у 1631 р. до українських козаків з пропозицією шведського протекторату над Козацькою християнською республікою в Україні.
Шведські посли від імені короля навіть обіцяли утворити воєнний союз проти Польщі заради України. Але «колиска європейської демократії та парламентаризму» Козацька рада з гетьманом Іваном Петражицьким-Кулагою відкинули пропозиції шведського короля Густава II Адольфа, нагадавши, що вони є підданими Польської Корони і вони реєстрові козаки на службі у польського короля, відповідно присяги в армії[стор. 160—162, Наливайко Дмитро Сергійович, «Козацька християнська республіка» (Запорозька Січ в західноєвропейських літературних джерелах), вид. «Дніпро» («Основи»), м. Київ, 1992 р. — 495 с. ISBN 5-308-01377-2]стор. 3805-3806, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 10 (перевидання в Україні), Львів — 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5. Союз між Швецією та шляхетним гетьманом гербу «Абданк» паном Богданом-Зиновієм Хмельницьким проти Речі Посполитої був офіційно укладений кілька разів між 1651–1657 роками. Адже Б. Хмельницький у 1650 р. висилав українських дипломатів з пропозицією укласти союз між Швецією та Україною проти Речі Посполитої. Але шведська королева Христина (1632—1654) не виявила до цього проекту жодного зацікавлення. А її наступник Карл X Густав (1654—1660) увійшов у порозуміння з гетьманом Хмельницьким: король допоміг утворити ширшу антипольську коаліцію у складі — Україна, Швеція, Семигород, Молдова, Волощина та Бранденбург. Що стало неабияким успіхом української дипломатії того часу. У 1654 р. до Стокгольму прибула делегація українських дипломатів.
Українське посольство очолював ігумен Данило Атенієзіс (український грек). Навесні 1655 р. шведський король Карл Х Густав розпочав війну проти Польщі, він захопив Варшаву і Краків. У зв'язку з чим Польща в особі коронного гетьмана зі шляхтою та військом, і Велике князівство Литовське в особі Януша Радзивілла визнали своїм польським королем Карла Х Густава. Московія, побоюючись шведської загрози у листопаді 1656 р., не додержуючись умов договору Переяславської ради, підписала у м. Вільно перемир'я з Польщею.
У зв'язку з утвореною новою політичною ситуацією через порушення угоди та так званою пропагандою «возз'єднання України з Московією» Б. Хмельницький розпочав переговори зі Швецією про поділ Польщі (повернення етнічних українських земель до материкової України). У січні 1657 р. до м. Чигирин прибуло шведське посольство. Шведська сторона пропонувала українським дипломатам віддати західно-українські землі під шведську зону політичного впливу. Але гетьман не погодився з цим політичним проектом шведів.
У червні 1657 р. в Україну прибуло ще нове шведське посольство на чолі з дипломатом Швеції паном Густавом Лільєкроном (). Який запропонував укласти договір проти Московії та Польщі на користь Швеції, на основі якого Швеція віддавала Україні етнічні землі неополячених русинів (лемків та бойків) аж до р. Вісла, ще частину Білорусі (білорусинів та поліщуків) аж до м. Смоленськ (литвинські воєводства Берестейське і Новгородське також).
Нова політична гра без правил призвела до укладання миру 1656 року у м. Вільно між Московією та Польщею за спиною гетьмана Б. Хмельницького, то гетьман у відчаї написав московському цареві Олексію I Романову:
Міжнародна передвоєнна ситуація хутко мінялася. Навіть після того, як відбулася Переяславська рада 1654 р., гетьман Б. Хмельницький продовжував вести дипломатичні переговори зі шведами. І в кінці 1655 р. його український посол вніс пропозиції до шведського короля Карла X Густава, щоб прийняти Україну як шведську васальну державу і обіцяв йому вірну службу весь запорізький КішAndrej Kotljarchuk: In the Shadows of Poland and Russia. The Grand Duchy of Lithuania and Sweden in the European Crisis of the mid-17th century, p. 245. Södertörns Högskola 2006. ISBN 91-89315-63-4.
Наступник гетьмана Б. Хмельницького шляхетний гетьман гербу Абданк пан Іван Виговський відновив та скріпив дипломатичні домовленості зі Швецією. Нарешті була підписана угода між Швецією та дипломатичними представниками українського гетьмана в м. Корсуні 6 жовтня 1657стор. 3806, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 10 (перевидання в Україні), Львів — 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5. В складі тої делегації були три козацьких полководця: Іван Богун, Юрій Немирич та Іван Ковалівський. Згідно тої угоди Швеція визнавала українські кордони аж до ріки Вісли на заході і Пруссії на півночі. Але Б. Хмельницький помер.
І шведська сторона зажадала не виконувати артикули тої Угоди по відношенню до української сторони так само, як і не були виконані умови Переяславського договору московітською стороною щодо української сторони. Шведи покинули Польщу заради військової кампанії в Данії (Дансько-шведська війна 1657—1658). Отже, узгоджений українсько-шведський альянс загинув через порушення шведами дипломатичної Угоди, на довгі віки московітів стали спекулювати навколо Переяславської угоди, яку вони порушили, і яку вимушено підписувала українська дипломатія того часу. Тому далекоглядний гетьман І. Виговський не орієнтувався вже тоді на шведів, а змушений був укласти мир з Польщею (Гадяцький договір). Швеція не межувала з Україною, але обидва народи цих країн відігравали значну роль в історії один одного. Адже суперництво і боротьба з Польщею та Московщиною зближували Швецію з Україною в глобальний політиці, де обидва народи прагнули нейтралітету в кінцевому результаті.
Під час Великої Північної війни Швеція і український гетьман І. Мазепа уклали союз в 1708 році проти Московії в особі імператора Петра I. Адже Московія була в союзі з Данією і польським королем Августом II (одночасно був курфюстом Саксонії). А Швеція воювала проти них. І українські козаки мусіли брати участь у московітських походжах на Прибалтиці. З 1705 року за посередництво Станіслава Лещинського Мазепа почав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII, що завершилися успішним приєднанням України до антимосковської коаліції.