Степа́н Па́влович Сліпець — помер 23.08. 2021р. Похований в с. Михайлівка поряд з матір'ю та братами) - український та радянський архітектор. Лауреат Шевченківської премії 1981 року.
Біографія Народився 25 лютого 1929 року в селі Михайлівка, тепер Канівський район, Черкаська область, Україна.
Пережив Голодомор 1932–1933 років. З його спогадів:.
Закінчив 1954 року Київський інженерно-будівельний інститут.
Проектував такі споруди: мисливська база Конотопського лісництва Сумської області (1962–1963), санаторій «Карпати» в Чинадієвому Закарпатської області (1963–1980); музично-драматичний театр у Сумах (1960–1979), музично-драматичний театр в Івано-Франківську (1967–1980) — у співавторстві з В. Зарецьким.
Серед інших проектів: пам'ятник М. П. Драгоманову в Києві — 2003, бронзова композиція «Берегиня» в Забір'ї Києво-Святошинського району — 2005, з написом «Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни» — у співавторстві з архітектором О. С. Красноголовцевим).
Лауреат Шевченківської премії 1981 року — разом з М. П. Лушпою, А. Ю. Чорнодідом, І. Л. Петровою — за проект Сумського театру драми і музичної комедії ім. М. С. Щепкіна.
Вийшли друком його ліричні роздуми «Роде наш красний (Чому так сумно кували зозулі)» — Київ : «Задруга», 2007.
22 листопада 2013 року у Центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка для дітей міста Києва відбувся захід «Згадаймо живих і ненароджених» — організований в ході роботи спільного із ліцеєм № 142 клубу «Досвіт». На цей захід був запрошений як свідок тих подій Степан Сліпець.
Джерела Інститут історії України Сліпець Степан Павлович Згадаймо живих і ненароджених