Олексі́й Анто́нович Гайду́ченя ( 19 березня 1923, Армавір, Краснодарський край) — український архітектор, кандидат архітектурних наук — 1967.
Біографія Народився в місті Армавір, батько Антон Степанович (1883—1940) — службовець, мати Сидорук Ірина Фомівна (1888–1977) — домогосподарка. Дружина Левченко Галина Миколаївна (1935) — літературний редактор газети «Народна армія».
Закінчив Київський державний художній інститут, архітектурний факультет у 1950 році, архітектор-художник. Кандидатська дисертація — «Підприємства роздрібної торгівлі масового будівництва».
З жовтня 1950 року — у Інституті архітектури споруд Академії архітектури УРСР. У 1952 році — аспірант, Інституту аспірантури Академії архітектури УРСР. З січня 1956 року — у Інституті архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР. З жовтня 1964 року — головний спеціаліст відділу житлових і громадських будівель, з квітня 1972 року — завідувач сектору торговельно-побутових будівель КиївЗНДІЕП.
1994–1997 — завідувач сектору нормування та прогнозування, Київського зонального науково-дослідницького і проектного інституту з цивільного будівництва. З березня 1997 року — пенсіонер.
Член Національної спілки архітекторів України з 1959 року. Член містобудради Головного управління архітектури м. Києва (1978–1992).
Почесний член Академії архітектури України (1995). Почесний працівник КиївЗНДІЕПУ (1996). Брав участь у 40 міжнародних, всесоюзних і республіканських конкурсах на найкращий проєкт (25 з них відзначений преміями).
Співавтор проектів: Пам'ятник Сєргєєву Ф. А. (Артему), Бахмут, Площа Свободи, архітектор, скульптори — Шапран А. А., Декерменджі М. Д. (1959), в м. Брянську (1968), громадсько-торговельного центру для експериментального будівництва на Московському проспекті у Харкові (1974), монументу «Вічної слави» в м. Мелітополі (1979), пам'ятника жертвам фашизму в м. Хоролі (1979), пам'ятного знаку до 1500-річчя м. Києва у Дарниці (1981), проекти на основі актив-системи (1981—1983) зонального громадсько-торговельного центру на 20 тис. жителів для міста Києва (1988) та інші.
Будівлі та споруди (співавтор): дитяче кафе «Лісова казка» в Києві (1985); пам'ятник Т.Шевченку (1968), смт Нова Одеса Миколаївської області; пам'ятник Т.Шевченку (1992), Золотоноша Черкаської області, Марку Вовчку (1970), Немирів, Вінницької області, скульптор Петро Мовчун.
Наукові праці «Магазини масового будівництва» (1964), «Розміщення та планування підприємств роздрібної торгівлі» (1969, співавтор), «Динамічна архітектура (основні напрямки розвитку, принципи, методи)» (1970), «Магазини (посібник по проектуванню)» (1979, співавтор), «Проектування торгових підприємств» (1986, співавтор, зокрема, разом з Вадимом Абизовим).
Співавтор брошур: «Методичні рекомендації по розміщенню, планувальній та технологічній організації універсамів» (1975), «Рекомендації по розрахунку мережі підприємств культурно-побутового обслуговування житлових утворень на затоплюваних територіях в зоні Білорусі» (1979), «Рекомендації по проектуванню будівель-блоків торговельно-побутового призначення» (1980), «Методичні рекомендації по напрацюваннях торговельних підприємств з гнучким плануванням» (1983), «Рекомендації по проектуванню підприємств та закладів культурно-побутового обслуговування, розміщуваних в нижніх поверхах житлових будинків» (1990). В співавторстві написав підручник «Динамічна структура: основні напрямки розвитку, принципи, методи», 1983.
Джерела Хто є хто Немирівська РДА Національна бібліотека Свідоцтво