Тарло́ () — мазовецький шляхетський рід гербу Топор. Відомий з XV ст., в другій половині XVIII ст. рід Тарлів втратив своє високе становище.
Історія роду
За Святославом Семенюком («Український путівник по Польщі», 2007) рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки — руська (українська) і польська. З давніх-давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарли очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву, з якою організували і провели кілька походів на Польщу.
У 1351 р. люблінські бояри Оттон Тарло і Пшонка зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського Королівства, до складу Великого князівства Литовського (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло — Люблінщина потрапила до складу Польського Королівства. Тоді Тарли, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 р. навіть змусили польську королеву Ядвіґу Анжуйську рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарли одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарлів свої землеволодіння лише за часів королеви Софії Гольшанської (1405—1461 рр.), що була донькою русько-литовського київського князя Андрія Івановича Гольшанського, у XIV ст. У 1550 р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло — єпископ РКЦ у Перемишлі, який у 1544 р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше покатоличення Русі.Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках .
Представники роду Закліка Тарло ( між 1465 та 1466 р.) — крайчий коронний 1447 р., староста стрийський. Ян ( 1488) — канонік сандомирський. Анна — дружина Юрши з Ходороставу. Станіслав Закликів (син Тарло) — староста дроговизький (тепер Дроговиж село в Миколаївському районі Львівської області), охмістр королеви (1508—1515), (помер після 1515). Барбара — дружина Ґабріеля Ґнєвоша з Далевиців. ( 1550) — великий коронний крайчий, підчаший і чашник, староста пільзненський. Ельжбета — дружина Юрія (Єжи) Язловецького. Анна — дружина Станіслава Фредруша Гербурта. ( 1571) — королівський придворний і секретар, підчаший королеви Барбари Радзивіл, хорунжий сандомирський; староста дембовецький і дроговизький. (бл. 1560 — після 1629) — дружина Єжи Мнішека, мати Урсули і Марини Мнішек; староста щирецька. Ян (бл. 1527—1587) — державний діяч Речі Посполитої, войський львівський (1553–1554), дворянин королівський (1554), секретар королівський (з 1556), каштелян малогощський (1563 — 1565) та радомський (1565–1574), воєвода люблінський (1574–1587), староста ломжинський і пільзненський. Активний кальвініст. 1573 р. підтримала створення Варшавської конфедерації. Надалі виступав проти Габсбургів і підтримував кандидатуру трансільванського князя Стефана Баторія на королівський трон Речі Посполитої. Був двічі одружений з кальвіністами. Перша дружина — Ганна Гостомська (пом. після 1565 р.), дочка воєводи равського Ансельма Гостомського (бл. 1508—1588 рр.), від шлюбу з якою дітей не мав. Друга дружина — Агнешка Шафранець (пом. після 1601 р.), дочка каштеляна і воєводи сандомирського Станіслава Шафранця (пом. 1598 р.) та Анни Дембіцької.Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.. Діти від другого шлюбу: Анна (йморвіно від першого шлюбу) — дружина Станіслава Стажеховського. Анна — дружина Ієроніма Ходкевича. Ян Амор Тарло (1577—1599) — староста пільзненський (1588 р.). Ядвіґа — дружина Пйотра Баля з Боїська. Гелена (Олена) — дружина ротмістра королівського Зофія (Софія) — дружина , потім . Ельжбета — дружина Яна Дрогойовського. (бл. 1580—1649) — каштелян люблінський в 1618—1630 рр., воєвода люблінський з 1630 р., староста пільзненський . Від шлюбу з Зофією Дзялинською мав дітей: Міколай ( 1632). Теофіля ( 1635) — дружина . Стефан ( 1632) Владислав Казімєж ( 1643). (бл. 1615—1681) — воєвода люблінський, сандомирський; староста стенжицький. (1656—1715) — єпископ познанський. (1658—1732) — римо-католицький єпископ київський і познанський. Ізабела ( 1704) — дружина . Гелена Вероніка ( 1713) (1666—1702) — чашник великий литовський, староста ґощинський. Казімєж ( 1703) — староста ґостинінський і ґощинський. Анна ( 1751) — дружина Станіслава Францішека Тарло. Гелена — дружина Павла Пражмовського. Тереза ( 1725) — дружина Зиґмунта Дзялинського. Юзеф ( 1713) — староста ґостинінський і бжеґовський. Міхал Томаш ( 1740) Адам (1708—1770/1772) — генерал-майор коронного війська, староста ґощинський, бжеґовський, скальськийTarłowie (02) , дідич Збрижа. Казімєж (1731—1762). Єва (1736—1808) — дружина Бонавентура Алекси (Алексій, 1744—1801) — королівський шамбелян, барський конфедерат, староста бжеґовський. Шимон (1744—1781) — староста скальський. Ян Еванґеліста (бл. 1767—1835) — староста скальський Александр Кароліна — дружина Іґнація Павла Кшесімовського Зофія — дружина Антонія Федоровича Гіполіт Маурицій Ієронім Ян Ієронім (1791—1856) — gольський шляхтич, спадкоємець маєтків Сулковиці й Залісся, мировий суддя Стопницького округу. Маріанна Кристина Розалія Шимон Марія (1861—1938) — дружина Казімєжа Конопніцького. Едвард Шимон (бл. 1833—1904) Розалія (бл. 1834—1894) Ян Кантій Єжи (1837—1889) Анєля (бл. 1839—1867) — дружина Зиґмунта Юзефовіча-Глебіцького Юзефа Францішка (бл. 1843—1910) — дружина Міхала Антонія Маковського (1771—1827) — ротмістр хоругви 5 бригади кавалерії народової. Ельжбета Саломея Ґертруда Теофіля Роман Вавжинець (1795—1813) Єва Юстина (1796—1847) — дружина Теодора Станіслава Яна Непомуцена Шласького Адам Флоріян Урбан (1798—1876) Теодор (бл. 1830—1849) Ельжбета (бл. 1834—1912) — дружина Владислава Шалавського. Казімєж Іґнацій (1834—1881) Станіслав Болеслав Адам Зофія — дружина Юліана Казімєжа Іґнація Урбанського Юзеф Павел Фердинанд Іґнацій Адам (1887—1889) Анєля Марія — дружина Іґнація Юзефа Стемпчинського Теофіля Марцеліна — дружина Ромуальда Роґойського Маріанна (бл. 1773—1862) — дружина Антонія Олізара та Станіслава Новаковського Аґнєшка Констанція — дружина Антонія Оскерка. Бальбіна Анна (бл. 1780—1839) — дружина Яна Сєраковського. Бонавентура Казімєж (1781—1812) Генрик Міколай Казімєж (1812—1865) — учасник листопадового та великопольського повстання Від шлюбу з Ядвіґою Зофією Лянцкоронською мав дітей: Кароль (1639—1703) — воєвода люблінський, великий коронний підканцлер і канцлер (1702)Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках. Ядвіґа ( 1705) — дружина Дорота ( 1756) — дружина Станіслава Хоментовського та Адама Тарла Тереза Маґдалена ( 1700) — дружина Колумба Катажина ( бл. 1739) Марія Анґеля ( 1725) Петронеля Аґнєшка ( 1754) Ельжбета (бл. 1679—1719) — стольник великий коронний, воєвода люблінський; староста стенжицький, блонський, янівський, люблінський, солотвинський і новінський; володар Винників (біля Львова). Кароль (?1697—1749). На початку XVIII володар Винників (біля Львова). Продав Винники брату своєї мачухи Станіславові Потоцькому. ( 1786) — староста стенжицький, маршалок Люблінського воєводства у Радомській і Барській конфедераціях. Зофія — дружина Гелена ( 1725) — дружина Станіслава Ґойського Рафал Аґнєшка Александр (бл. 1643—1683) — каштелян завіхостський Тереза — дружина Александра Яна Потоцького Констанція — дружина Яна Томаша Подольського Казімєж Катажина ( 1728) Станіслав Людвіка (1671—1741) Зиґмунт (бл. 1643—1689) Юзеф Антоній (1688 — перед 1715) Марія Тереза — дружина Якуба Пшебендовського та Юзефа Реміґіана Потулицького Міхал ( 1731) — віцемаршалок Головного Коронного трибуналу (1725), каштелян люблінський; староста велюнський і пільзненський. Анна — дружина Юзефа Куропатніцького та Міхала Морштина Тереза — дружина та Ян ( 1705) — маршалок Головного Коронного трибуналу (1668), каштелян завіхостський, воєвода люблінський. Ян (1684—1750) — генеральний подільський староста, воєвода люблінський і сандомирський; староста коросненський, кам'янецький, летичівський, сокальський, ясельський. Францішка (1688—1762) Маґдалена ( 1730) — дружина Францішека Шембека та Єжи Домініка Любомирського Анна — дружина Францішека Цетнера Ієронім ( 1717) Констанція ( 1740) — дружина Юзефа Вандаліна Мнішека Людвіка ( 1762) (бл. 1480—1544) — католицький перемишльський єпископ, королівський секретар, поет. Павел Тарло ( 1553) — суддя земський львівський, войський стрийський і львівський. Анна — дружина Станіслава Жижинського. Лукаш ( 1533) (бл. 1486—1565) — великий коронний підстолій і крайчий, охмістр королеви Катерини Габсбург, каштелян радомський; староста холмський, дроговизький, хенцинський, ковельський, любачівський. Андрій (Анджей) Тарло ( перед 1509) — підстолій львівський. ( після 1532) — хорунжий львівський. ( 1572) — хорунжий львівський. Міколай Катажина Анна (бл. 1535—1582/1583) — дружина Станіслава Даниловича Ядвіґа — дружина Ієроніма Сенявського ( 1599) — староста сохачевський і зволенський. Павел ( 1618) Зофія — дружина Адама Качковського Маріанна (бл. 1599—1652) — настоятелька бенедиктинського монастиря в Радомі Реґіна ( 1640) — каштелян вішлицький, староста зволенський і ольштинський Тереза ( 1647/1648) — дружина Кшиштофа Балдвіна Оссолінського Барбара ( 1688) — дружина Яна Александра Даниловича та Єжи Себастьяна Любомирського Катажина ( між 1568 і 1571) — дружина Анджей ( 1570) Анджей ( між 1571 і 1575) Малґожата — дружина та Яна Мишковського Дорота — дружина Павла Колачковського Павел (бл. 1515—1565) — архієпископ львівський (РКЦ). ( після 1578) — придворний Сигізмунда II Августа, хорунжий перемишльський. Теофіля Юстина — дружина Анджея Кретковського та Павла Носковського. (бл. 1561—1628) — хорунжий перемишльський, каштелян сондецький. Теофіля (бл. 1595—1635) — дружина Януша Острозького. Анджей ( 1642) — канонік краківський. Маґдалена ( 1621) Ядвіґа ( 1656) ( 1654) — каштелян перемишльський. Міколай Ян ( 1683) — ротмістр королівський. Станіслав. Маріанна — дружина Зиґмунт ( 1674) Адам Пйотр ( 1710) — підчаший перемишльський, воєвода смоленський. (1672—1722) — адміністратор Інфлянтської дієцезії, єпископ познанський. Міхал (бл. 1678 — після 1723), генерала французького війська Ян Непомуцен (пом. 1739). Станіслав Францішек Тарло ( 1721) — кухмістр великий коронний, маршалок надвірний коронний з номінації Станіслава Лещинського. Францішка ( 1719) — дружина . Адам (1713—1744) — воєвода люблінський, маршалок Скарбового Коронного трибуналу; староста ясельський, дрогобицький, зволенський та долинський; відомий дуелянт. ( 1759) — каштелян любачівський, староста злоторийський.
Примітки
Джерела Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів—Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с. Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с. Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с. Gajl T. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk, 2007. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 306—316.
Посилання . Osoby o nazwisku «Tarło» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego.