Білоцеркі́вський ґебі́т, окру́га Бі́ла Це́рква () — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи «Київ» райхскомісаріату «Україна» протягом німецької окупації України під час німецько-радянської війни. Адміністративним центром ґебіту було місто Біла Церква.
Ґебіт утворено 20 жовтня 1941 року на території нинішньої Київської області. Спочатку офіційна німецька назва утвору мала вигляд Kreisgebiet Bila Cerkwa. 1 січня 1943 написання виправили згідно з нормами німецького правопису на Kreisgebiet Bila Zerkwa.
Охоплював територію шістьох районів тодішньої Київської області: Білоцерківського, Великополовецького, Володарського, Рокитнянського, Сквирського і Узинського. Відповідно, поділявся на шість районів (): Біла Церква (), Великополовецьке (), Володарка (), Рокитне (), Сквира () і Узин (),Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.
Існував до взяття Білої Церкви радянськими військами 4 січня 1944 рокуVerein für Computergenealogie. GOV:Generalbezirk Kiew .
Примітки