Ліхтенштейнський діалект (, на діалекті — Liachtaschtänerisch) — це збірна назва усіх алеманських діалектів на території Ліхтенштейну.
Територія сучасного князівства Ліхтенштейн у часи Римської імперії піддалася активній романізації, проте вже з XIII століття починаючи з Фельдкірху сліди романізації стають дедалі менш помітні, що пов'язано з експансією алеманських діалектів. У XIV столітті германо-романська мовна межа пролягала на південь від Бальцерсу. В цілому ж романський субстрат відчутний і по сьогоднішній день на усій території поширення ліхтенштейнського діалекту.
Різновиди діалекту
Локальні діалекти
Ліхтенштейнський діалект можна розділити на три більш локальних діалекти. Так званий унтерландський діалект (Unterländisch) — поширений на півночі князівства в Руґґелі (Ruggäll), Шелленберзі (Schellebärg), Гампріні (Gamprii), Ешені (Escha) та Маурені (Mura). Оберландський діалект (Oberländisch) поширений на півдні у Планкені (Planka), Шані (Schaa), Вадуці (Vadoz), Трізені (Tresa) та Бальцерсі (Baltsers). Нарешті, вальзерський діалект (Walser) — поширений у громаді Трізенберг (Trisabäärg).
Варіанти вимови Різниця між унтерландським та оберландським діалектами найбільш яскраво помітна у вимові німецького (середньоверхньонімецького) дифтонгу /ei/, який на унтерландському діалекті вимовляється як /oo/, тоді як на оберландському — /ää/.
Середньоверхньонімецька Унтерландський діалект Оберландський діалект Вальзерський діалект Німецька Переклад українськоюei Stein Каміньei Òòcha, Eiche Дубou Laub Листяie Riemen Ремінь (пасок)uo Blume Квіткаiu tief Глибокийâ Abend Вечірi Wiese Лукаir Birne Грушаur Turm Вежаor Korn Зерноrn Horn Рігk- Käse Сирs Eis Лідnd Hund Собака– Ameise Мураха– Wèschpl Wèschkì Wäschgi Wespe Оса
Порівняння відмінностей у назвах держави: Fürstentum Liechtenstein — німецькою мовою Різновиди ліхтенштейнського діалекту: Füarschtatum Liachtaschtoo — унтерландський діалект Förschtatum Liachtaschtää — оберландський діалект Fürschtatum Liachtaschtei — вальзерський діалект
Література Leo Jutz: Die Mundart von Südvorarlberg und Liechtenstein. Heidelberg 1925 (Germanische Bibliothek. Sammlung 1. Reihe 1. Bd. 15). Leo Jutz: Vorarlbergisches Wörterbuch mit Einschluß des Fürstentums Liechtenstein, 2 Bände, Wien 1955-65 (Band 2 aus dem Nachlass, redigiert von E. Gabriel und E. Kranzmayer). Philipp Albert Schaedler: Einiges über die Mundart der Talgemeinden Liechtensteins, in: Jahrbuch des Historischen Vereins für das Fürstentum Liechtenstein, 1915, Bd. 15, S. 5-74. Arthur Gassner und Annie Hilbe: Der Walserdialekt in Triesenberg. Schaan 2009 [erweiterte Ausgabe von Arthur Gassner: Der Walserdialekt in Triesenberg. o.O. 1980]. Hans Stricker et al.: Liechtensteiner Namenbuch. Die Orts- und Flurnamen des Fürstentums Liechtenstein, Band 5 Lexikon. Vaduz 1999. ISBN 3-906393-25-9 Hans Stricker et al.: Liechtensteiner Namenbuch. Die Orts- und Flurnamen des Fürstentums Liechtenstein, Band 6 Einführung, Quellen, Register. Vaduz 1999 (besonders Seiten 65-86). ISBN 3-906393-25-9