Мадридська королівська консерваторія () — провідний вищий освітній заклад Іспанії в галузі музики. Розташована в Мадриді.
Консерваторія була заснована указом короля Фердинанда VII від 15 липня 1830 року та перебувала спочатку під опікою королеви Марії Христини. Заняття почалися 1 січня 1831 року, але урочисте відкриття відбулося лише 2 квітня. Громадянська війна, що вибухнула незабаром, на довгі роки зробила фінансове становище консерваторії вкрай ненадійним, а керівництво нею здійснювали державні чиновники, що опинилися за сумісництвом музикантами-аматорами, і лише з переїздом консерваторії до приміщення щойно відкритого у 1852 році Королівського театру, навчальний процес стабілізувався. В 1857 р. була проведена реформа системи навчання, що розділила викладання на початковий курс і курс вищої майстерності. Подальше вдосконалення системи викладання пов'язано з керівництвом Томаса Бретона, що очолив консерваторію на початку XX століття. В 1925 р. будівлю театру було оголошено в аварійному стані та закрито, і протягом наступних сорока років консерваторія мандрувала по різних приміщеннях, повернувшись в будівлю театру лише 1966 року. До 1990 році для консерваторії було нарешті зведено спеціальний будинок.
Керівники консерваторії
Франческо П'єрмаріні (1830 — 1838) Антоніо Тенрейро Монтенегро, граф Віго (1838 — 1841) Хосе Аранальде (1842 — 1846) Хуан Феліпе Мартінес Альмагро (1848 — 1851) Хуан Флоран, маркіз Табуерніга (1851 — 1853) Хоакін Марія Феррер Кафранга (1853 — 1856) Вентура де ла Вега (1857 — 1865) Іларіон Еслава та Хуліан Ромеа Еслава завідував відділом музики, Ромеа — відділом театру; відділом оперного співу керував Тірсо Обрегон. (1865 — 1868) Еміліо Аррієта (1868 — 1894) Хесус де Монастеріо (1894 — 1897) Ільдефонсо Химено (1897 — 1901) Томас Бретон (1901 — 1911) Енріке Фернандес Барбос (1912) Сесіліо де Рода-і-Лопес (1912) Томас Бретон (1913 — 1921) Антоніо Фернандес Бордас (1921 — 1939) Республіканським урядом Іспанії 1936 року було оголошено про призначення на посаду директора Оскара Еспла, проте хід військових дій не дозволив йому вступити на посаду: у тому ж році Еспла емігрував до Бельгії. Немєс Отан (1940 — 1956) Хесус Гурідо (1956 — 1961) Хосе Кубілес (1962 — 1964) Крістобаль Альфтер (1964 — 1966) Франсіско Калес Отеро (1966 — 1970) Хосе Морено Баскуньяна (1970 — 1979) Мігель дель Барко Гальєго (1979 — 1983) Педро Лерма Леон (1983 — 1985) Енкарнасьон Лопес де Ареноса (1985 — 1987) Карлос Есбрі (1987 — 1988) Мігель дель Барко Гальєго (1988 — 2008) Ансельмо Ігнасіо де ла Кампа Діас (2008 — 2012) Ана Гуіхарро Малагон (c 2012 р.)
Примітки
Література Federico Sopeña. Historia crítica del Conservatorio de Madrid. — Madrid: Ministerio de Educación y Ciencia, Dirección General de Bellas Artes, 1967.
Посилання Офіційний сайт