Володи́мир Іва́нович Пінко́вськийУ друкованих виданнях також писали Володимир Пиньковський ( 9 листопада 1945, Ужгород, Закарпатська область, СРСР — 9 лютого 2014, Ужгород, Закарпатська область, Україна) — колишній радянський і український футболіст та юнацький футбольний тренер. Грав на позиції півзахисника. Чемпіон України, срібний і бронзовий призер першості республіки та чвертьфіналіст кубка УРСР з футболу. Кандидат у майстри спорту. Декілька разів входив до складу юнацьких збірних команд СРСР і УРСР та увійшов до символічної збірної Закарпаття усіх часів. Закінчив львівський інститут фізкультури.
Клубна кар'єра Із шестирічного віку почав грати у футбол, а з семи — вже займався спортом в Ужгородській ДЮСШУжгородська дитячо-юнацька спортивна школа. Починаючи з 1957 року його тренером став відомий футбольний фахівець Василь Федак. Разом зі своїми ровесниками грав за збірну обласного центру, а відтак і області. Чотиринадцятирічним юнаком пробує свої сили в дитячій дружині ужгородського «Спартака», а згодом його зараховують до основного складу команди майстрів, назва якої тоді вже була «Верховина». 1961 рік — гравець другої юнацької збірної команди СРСР. Через три сезони він на короткий час переходить до хмельницького «Динамо», після чого його призивають на дійсну військову службу, яку відбуває у львівському «СКА». У складі цієї команди він у 1965 році став чемпіоном, а у 1967 році бронзовим призером першості республіки з футболу. Певний період був капітаном армійського колективу. У 1965 році його запросили до юнацької збірної України, яка тоді брала участь у престижних турнірах «Юність» та «Надія». Через рік він перейшов до футбольного колективу львівського вищого військово-політичного училища — «ВВПУ РА» (Львів), у складі якого завоював один із найпрестижніших призів того часу — «Кубок мільйонів»Приз Центральної ради союзу спортивних товариств і організацій СРСР, а у 1967 — 1969 роках знову виступав у складі львівського «СКА». У 1970 році повернувся в рідну команду — ужгородську «Верховину», яку у 1971 році перейменували на «Говерлу» і кольори якої захищав ще шість сезонів. У її складі виборов срібну медаль першості України (1972), здобув четверте (1973) і п'яте (1974) місце у своїй зоні чемпіонату СРСР серед команд другої ліги та дійшов до чвертьфіналу кубка УРСР з футболу (1974).
Кар'єра тренера У 1972 році він закінчив Львівський інститут фізкультури, після чого протягом майже чотирьох десятків літ працював тренером і головним тренером Ужгородської СДЮШОРУжгородська спеціалізована обласна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву, де навчав азів футбольного мистецтва юних мешканців м. Ужгород. Кілька разів входив до символічного списку найкращих дитячих тренерів Закарпаття.
Досягнення Командні трофеї Чемпіон України (1): 1965 Срібний призер першості України (1): 1972 Бронзовий призер першості України (1): 1967 Чвертьфіналіст кубка УРСР з футболу (1): 1974 Індивідуальні досягнення Кандидат у майстри спорту (1965) Приз Центральної ради союзу спортивних товариств і організацій СРСР «Кубок мільйонів» (1966) Нагороджений почесною грамотою обласної ради (2011)
Примітки
Джерела Володимир Пінковський на сайті футбольної статистики «footbook.ru» Сторінками футбольної історії Закарпаття Сайт Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Львівське вище військово-політичне училище Першість УРСР з футболу 1965 на сайті «football.lg.ua» Першість УРСР з футболу 1967 на сайті «football.lg.ua» Першість УРСР з футболу 1972 на сайті «football.lg.ua» Першість СРСР з футболу 1973 на сайті «football.lg.ua» Першість СРСР з футболу 1974 на сайті «football.lg.ua» Кубок УРСР з футболу 1974 на сайті «football.lg.ua» Федак В. Закарпаття у спортивному вимірі. — Ужгород: Видавництво «Карпати», 1994. С. 138 Крайняниця П. Історія закарпатського футболу. — Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2004. С. 87, 96, 102, 103, 175 Відійшов у вічність знаний футболіст, відомий тренер Володимир Пінковський