Каракол ( — Чорна рука) — місто в Киргизстані, адміністративний центр Іссик-Кульської області. У 1889–1922 і 1939–1992 роках носив назву Пржевальськ. Населення (2009) — 63,4 тис. осіб.
Географія Місто розташоване у східній частині області, біля підніжжя хребта Терскей-Алатоо, у нижній течії річки Каракол, за 12 км від узбережжя озера Іссик-Куль, на висоті 1690–1850 метрів над рівнем моря. Відстань до міста Бішкек — 400 км, до найближчої залізничної станції Баликчи 220 км по автодорозі та водним шляхом — 184 км.
Каракол — найкраще місце для прибережних досліджень та трекінгу. Місто приваблює треккерів, мандрівників та альпіністів з усіх континентів своїми мальовничими та первозданними гірськими ландшафтами.
В ущелині-каньйоні Каракол хребта Терськей-Алатоо за 7 км від міста серед величних хвойних лісів діє гірськолижна база «Каракол» з 5 підйомниками (перепад висот від 3450 м до 2300 м),,. У радянські часи її використовували для проведення тренувань Олімпійської збірної країни.
З панорамної вершини 3040 м над рівнем моря, куди йде підйомник, відкриваються прекрасні види на високогірне озеро Іссик-Куль та найближчі п'ятитисячники (найвищий на хребті пік Каракол — 5281 м і гострий пік Джигіт — 5173 м).
Від Каракола на захід по південному берегу Іссик-Куля за 30 км знаходяться курорти Джети-Огуз (Сім биків) та Жили-Су (Тепла вода). На схід за 10 км — курорт Джергалан, а за 50 км — у відрогах Тянь-Шаню льодовикове озеро Мерцбахера. Від нього трекінг до МАЛ «Хан-Тенгрі».
Клімат Місто знаходиться у зоні, котра характеризується континентальним субарктичним кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 15.9 °C (60.6 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -13.2 °С (8.2 °F).
Історія
Місто було закладене 1869 року, як військово-адміністративний центр на караванній дорозі з Чуйської долини в Кашгарію, штабс-капітаном бароном Каульбарсому, якому було дано завдання вибрати зручне місце для нового міста. І ось першого липня 1869 року вулиці, площі та гостинний двір були закладені. Ця дата і стала вважатися днем народження міста Каракол, названого так за назвою річки, на якій він розташований.
Місто має строгу прямокутну систему планування, потопає в зелені садів, оскільки раніше кожного забудовника ставилося в обов'язок посадити сад і алею перед будинком. Було вирішено будувати місто-сад. Трохи інакше ніж в інших містах Середньої Азії виглядали і самі будівлі. До 1887 року будувалися переважно глинобитні будинки. Але після сильного землетрусу 1887 року, місто забудовувався переважно дерев'яними будинками з ґаночками, прикрашеними багатою вигадливою різьбою.
До 1872 року у Караколі було збудовано 132 двір. До 1897 року населення становило 8108 осіб. Останнім часом в місті проживає 65443 особи.
Місто кілька разів змінювало свою назву: до 1889 року воно називалося Каракол, потім було перейменоване за указом царя в місто Пржевальськ, на честь відомого російського мандрівника Н. М. Пржевальського, який під час своєї п'ятої подорожі помер у Караколі від черевного тифу. За його бажанням він був похований на березі Іссик-Куля.
1922 року місту було повернуто назву Каракол. 1939 року у зв'язку зі сторіччям з дня народження М. М. Пржевальського місто знову перейменоване в Пржевальськ. 1992 року після здобуття Киргизстаном незалежності знову перейменований в Каракол.
На початку 20-го сторіччя Каракол був містом порівняно високої культури. Звідси відправлялися учасники численних експедицій в центральну Азію, це були відомі вчені та мандрівники.
1887 року Я. І. Корольковим в місті була заснована перша в сучасному Киргизстані метеостанція. Перша публічна бібліотека відкрита Барсовим Н. М., 1907 року був організований кінний завод з ініціативи штабс-капітана В. П'яновського.
З економічної точки зору місто розвивалося як торговельний та адміністративний центр всього Приіссиккулля. 1894 року 34% всього бюджету міста становили доходи від торгівлі.
Одночасно стали виникати і промислові підприємства. До 1914 року в місті і його околицях діяло 60 промислових підприємств, але вони переважно були невеликими.
У радянський час Пржевальськ був тихим закутковим містечком. Мабуть тому, недалеко біля села Покровка розташувалася військова база по випробуванню торпедних катерів.
Останнім часом місто Каракол є промисловим центром Іссик-Кульської області: АТ «Іссиккульелектро» (машинобудування); харчова та переробна промисловість — АТ «Каракол-Буудай» (переробка зерна), АТ «Ак-Булак» (переробка молока), АТ «Сейїл» (виробництво безалкогольних напоїв), АТ «Тоштук» (виробництво та переробка м'яса); АТ «Темір-Бетон» (виробництво будівельних матеріалів); ТзОВ «Ата-Кенч» (легка промисловість). Урядом Киргизстану заснована ВЕЗ (вільно-економічна зона) «Каракол».
З навчальних закладів у місті діє університет, Каракольська філія НОУ ВПО «Московський інститут підприємництва та права», медичне училище, педагогічне училище, кооперативне училище та ін, а також 11 загальноосвітніх шкіл, ліцей та гімназія.
Є краєзнавчий музей, обладнаний виставкою, що розкриває культуру киргизів та їх історію починаючи з епохи бронзової доби, а також експонатами, котрі представляють світ природи.
Міські символи
Герб міста Пржевальська був височайше затверджений 19 березня 1908 рокуна Геральдических щитах. Золотые пчелы. На сайте «Российские соотечественники Иссык-Куля» . —
Сучасні герб і прапор міста Каракола були затверджені за підсумками конкурсу зі створення символів міста (герба, прапора та гімну), організованого в березні 2007 року міською радою та мерією містаГербы Кыргызстана. р. Каракол Иссык-Кульская область На сайте Геральдикум .. Основна композиція герба та прапора складається з елементів сонця та голови оленя з рогами.
Населення За даними перепису населення Киргизстану 2009 року чисельність населення міста склала 63 377 осіб, у тому числі: киргизи — 43 951 особа або 69,3% росіяни — 10 762 особи або 17,0% уйгури — 2493 особи або 3,9% узбеки — 2156 людина або 3,4% татари — 1102 особи або 1,7% дунгани — 942 особи або 1,5% казахи — 678 осіб або 1,1% калмики — 544 особи або 0,9%
Місто Каракол з підлеглими населеними пунктами на 2009 рік населяють 66 294 особи, у тому числі: киргизи — 44 878 осіб або 67,7% росіяни — 12 343 особи або 18,6% уйгури — 2530 осіб або 3,8% узбеки — 2182 особи або 3,3% татари — 1152 особи або 1,8% дунгани — 943 особи або 1,4% казахи — 708 осіб або 1,1% калмики — 679 осіб або 1,0%
Населення міста 1897 року — 8100 осіб, у тому числі: Росіяни — 36% Сарти — 27% Киргизи — 17% Китайці — 11% Татари — 7%
Пам'ятки Православний Свято-Троїцький собор (1895), Дунганська мечеть (1910), меморіальний музей (1957), могила та пам'ятник Н. М. Пржевальського.
Примітки
Посилання Офіційний сайт органів місцевого самоврядування м. Каракола Фотографії міста Каракол Назва вулиць міста Каракол: Старе — Нове Опис прапора та герба на офіційному сайті органів місцевого самоврядування м. Каракола Каракол — місто в якому я живу!