Ціп — Т. 4. — С. 433. (зменшена форма — «ціпо́к») — примітивне знаряддя для обмолотуВеликий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2.
Словом «ціпок» також називають посох, палицю.
Походження неясне: його порівнюють з ("скіпон" — «палиця», «патериця»), («палиця», «ціпок») і scindo («ріжу», «кремсаю», «відділяю»)Вважаються похідними від праіндоєвроп. кореня *(s)kēi-p-, *(s)koi-p- (Сергей Ухов. История Вятки как часть этнической истории восточной Европы ). Крім того, воно може бути пов'язане з дієсловом *čepiti («щепити») і цеп («ланцюг»)Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002..
У господарстві
Ціп як правило, складається з таких деталей: ціпи́лно (заст. ціпильно, ціпильна, ціпило), також держак, ручка — держак до 2 м завдовжки; бияк (бич), також билень, цілень — коротша робоча частина, довжиною близько 110 см; ка́пиця (у́в'язь, діал. свірка) — короткий ланцюжок або ремінь, що з'єднує ціпилно з бияком. Шкіряна капиця також називалася ву́голов (за аналогією з наголовачем-«вуголовом» вуздечки) і складалася з двох вилиць, що охоплювали кінці ціпилна й бияка, та ремінника́ у вигляді кільця, яке з'єднувало їх. Існували також варіанти ціпів з ціпилном і бияком однакової довжини (схожі на японські нунчаку), а також ціпи з кількох ланок.
Інші застосування
Ціпи слуговали селянам примітивним засобом самооборони, існував навіть різновид холодної зброї — бойовий ціп. Від ціпів для обмолоту рису, як вважається, ведуть своє походження й нунтяку (нунчаку).
Крім того, знаряддя — аналог ціпа використовувалося для дроблення руд. Ось як це описує в книзі 8 праці «De Re Metallica» Георг Агрікола (1556 р.):
У культурі
У «Слові о полку Ігоревім» ціпи (з означенням «харалужні», тобто булатні) символізують зброю: («На Немізі снопи стелють головами, молотять ціпами харалужними, на тоці життя кладуть, віють душу од тіла»).
Прислів'я, приказки Доки на току ціп, доти на столі хліб Ціп та коса годують Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти Ціпом силу міряй, а не гульнею За ціп та на тік Брехати — не ціпом махатиЖайворонок В. В. Ціп // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 631—632. З бороною по воду поїхав, а з ціпом рибу вудить
Мовні звороти Ціпи в'язати — сваритися Ціпом їхати — їхати двома кіньми, з яких один великий, другий маленький
Інше «Ціпов'яз» — прізвисько селянина. Ґирлиґа і ціп — символи скотарства і рільництва в Стародавньому Єгипті
Див. також Гумно Обмолот Тік Ціпок
Галерея
Примітки
Посилання