Ві́ктор Іва́нович Гуди́м (, с. Пироги, Глобинський район, Полтавська губернія — , Київ) — український поет, прозаїк, журналіст доби «Розстріляного відродження». Жертва сталінських репресій.

Життєпис Ранні роки та освіта Народився 1 липня 1909 року в селі Пироги (нині Полтавська область) у незаможній селянській родині. Початкову освіту здобув у рідному селі. Перші вірші почав писати у семирічному віці, публікуючи їх у шкільних стінгазетах. Продовжив навчання в Устимівській професійній школі. Згодом переїхав до Кременчука для подальшого навчання, де долучився до активного літературного життя міста.

Київський період У 1927 році вступив на філологічний факультет Київського інституту народної освіти (КІНО). Серед викладачів інституту були неокласики Микола Зеров та Павло Филипович. У 1931 році закінчив інститут з відзнакою. Паралельно з навчанням працював у редакціях київських газет та журналів, займався журналістською діяльністю, відвідуючи новобудови та колгоспи для збору матеріалу. Мав досвід співпраці з кінофабрикою «Українфільм», де писав сценарії та титри, що вплинуло на стилістику його творчості (монтажність образів, динамізм). Літературна діяльність Професійну літературну діяльність розпочав під час навчання у Києві. Друкувався у періодичних виданнях: «Молодий більшовик», «Глобус», «Життя й Революція», «Літературна газета», «Студент Революції». У 1927 році став членом літературної організації «Молодняк». Творчість цього періоду характеризується дотриманням естетичної платформи організації: «бойовий оптимізм», урбанізм, індустріалізм та відображення класової боротьби. Після ліквідації літературних організацій у 1932 році став членом Спілки радянських письменників України.

Характеристика творчості

Поетика Гудима поєднувала публіцистичний пафос із ліризмом. Основні мотиви: Індустріалізація: образ «семафора» як символу руху в майбутнє, оспівування технічного прогресу. Соціальні зміни: відображення колективізації та змін на селі (часто через призму офіційної ідеології, але з елементами реалізму, як у вірші «Недорід»). Пейзажна лірика: тонкі метафоричні описи природи, характерні для української традиції.

Репресії та загибель

11 червня 1937 року Віктор Гудим був заарештований органами НКВС у Києві. Йому було висунуто звинувачення за ст. 54-10 (антирадянська агітація і пропаганда) та ст. 54-11 (участь у контрреволюційній організації) КК УРСР. Слідство тривало з червня по жовтень 1937 року. 24 жовтня 1937 року Віктора Гудима було розстріляно у Києві. Тіло поховано у спецоб'єкті НКВС у Биківнянському лісі. Реабілітація та пам'ять У 1960 році посмертно реабілітований «за відсутністю складу злочину». Збереженню пам'яті про поета сприяла його сестра Є. Гудим, чиї спогади «Пам'ять не згасне» були опубліковані у 1991 році. У 2016 році твори Віктора Гудима увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження» (упорядник Юрій Винничук). Твори За життя автора вийшли друком: 1931 — «Одкрито семафори» (збірка поезій). 1931 — «На соціялістичних рейках» (збірка нарисів). 1931 — «Солдати п'ятирічки» (поема). 1932 — «Маршрути» (збірка поезій). 1936 — «Слава» (вибрані твори).

Джерела Прес-центр Молодняк

Гудим Віктор Іванович // УкрЛіб: Бібліотека української літератури. Русін Р.М., Шитюк М.М., Нефьодов Д.В. Історіографія політичних репресій міжвоєнного періоду в Україні (20-30-ті рр. ХХ ст.). — Миколаїв, 2016. Малик М. Стаття до 100-річчя поета // Літературна Україна, 2009.

Посилання «Край рідний в очах спалахне...» (пам'яті репресованих)