Михайло Андрійович Гамалія (*? — раніш 1725) — генеральний бунчужний, генеральний осавул Війська Запорозького, полковник полтавський.
Біографія
Походив зі старовинного козацько-шляхетського роду Гамалій, син Андрія Гамалії. Службу, за протекції Мазепи, розпочав лохвицьким сотником (1690—1693). Від 1693 - значковий товариш, того ж року отримав у володіння Безсали.
У 1701—1703 Генеральний Бунчужний, разом з тим виконувач обов'язків полтавського полковника (1702—1703)В. В. Кривошея «Козацька еліта гетьманщини» К. 2008, ст.262. Чергове підвищення 1707го — генеральний хорунжий, під час Білоцерківської присяги гетьману вже згадується як генеральний осавул (1708). Брав участь у спільній кампанії Мазепи та Карла XII.
26 лютого 1709 разом з родиною схоплений загоном московського диверсанта Боріса Шереметєва на переправі через річку Псел. Через заступництво полковника Данила Апостола та Гетьмана Скоропадського Гамалію виправдано та реабілітовано, але тимчасово — 1712 його зіслано на московські катівні, де він знесилений тортурами на засланні й помер (до 1725 року).
Родина Двічі був одружений. Дошлюбне прізвище першої дружини невідоме (у першому шлюбі Самойлович). Від неї мав синів Івана (д/н—після 1744), генерального осавула, та Степана (д/н—1729), сотника лохвицького (1721–1727). Другою дружиною була Меланія Омелянівна (прізвище невідоме), яка народила сина Осипа (д/н—бл. 1760), який став бунчуковим товаришем у Лубенському полку.
Примітки
Джерела С. О. Павленко «Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники.» ст. 99-100 в/д «Києво-Могилянська академія» 2004